Что из перечисленного стало одним из последствий австро-прусской
войны?
1)создание Северогерманского союза
2)созыв общегерманского Национального собрания
3)назначение Отто фон Бисмарка премьер-министром Пруссии
4)создание Таможенного союза, объединившего 18 северогерманских государств
2. Высшее правительственное учреждение при Петре I с 1711 года:
1) Боярская дума; 2) Ближняя канцелярия;
3) Кабинет министров; 4) Правительствующий Сенат
3. Определите событие, которое произошло позже других.
1) Крестьянская война под предводительством Е.И.Пугачева;
2) Великое посольство, направленное Петром I в Западную Европу;
3) Семилетняя война ;
4) Северная война.
політика умиротворення — це специфічний різновид військової політики країни (держави), суть якої полягає в поступках державі-агресору, заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів. термін найчастіше вживається для пояснення зовнішньої політики британського уряду на чолі з дж. р. макдональдом (1931–1935), а пізніше — стенлі болдвіном (1935–1937), вінстоном черчілем (1937–1940) у питаннях щодо нацистської німеччини у 1933–1939 роках, яка найбільш яскраво проявилася в 1937–1939 роках. така політика призвела до повного розпаду версальської системи, ліги націй та системи колективної безпеки, радикально змінила сил в європі, значно послабивши геополітичні позиції великої британії та франції, але посиливши німеччину на чолі з а. гітлером.
Згодом він переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного взагалі звільнили, але в Україну братам Многогрішним було заборонено вертатися. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями — тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджувала бурятська визвольна армія, чиї війська значно перевершували чисельність селенгінського окупаційного гарнізону. Колишній Гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в'язниці, став одним із керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув'язненим у північній Хакасії — Красноярську.
У 1689 році Дем'ян Многогрішний брав участь у переговорах посла Московщини Ф. Головіна з Китаєм, які завершилися підписанням Нерчинського договору.
Після від'їзду Головіна, Многогрішний кілька років керував Селенгінськом та його землями у чині «приказної людини». У 1691 році в одній із сутичок з бурятськими військами загинув його син Петро; тоді ж помер другий син, Яків. Донька Олена вийшла заміж за сина козацького голови Панаса Бейтона (керівника окупаційного гарнізону Албазіна в 1685—1687 роках), а онука — за священника Селенгінсько ї церкви.
1696 року колишній Гетьман постригся в ченці.
Остання прижиттєва згадка про нього датована 1701 роком. Очевидно, того ж року він помер і був похований біля собору в Селенгінську. Плиту з могили Гетьмана бачив у Старому Селенгінську декабрист Михайло Бестужев; про це він писав у своїх спогадах. Плиту вправлено в підлогу того ж таки собору. Пізніше, за часів більшовиків, собор пограбовано, а могилу Гетьмана знищено.