Причинно-следственная связь между следующими историческими явлениями:
1) восстание 1863-1864 гг.-> упразднение временнообязанного положения крестьян в белорусских губерниях: восстание 1863-1864 года было народно-освободительным, то есть Польша хотела быть независимой, суверенной. Белорусские крестьяне и вовсе отказались платить барщину, и поэтому временнообязанное положение было упразднено, для того, чтобы избежать повторного восстания.
2) отмена крепостного права -> развитие капитализма в сельском хозяйстве и промышленности Беларуси: из-за того, что временнообязанными крестьяне были недолго, у них имелась возможность для того, чтобы заниматься сельским хозяйством для массового потребителя. Такие изменения также вызвали быстрый переход к широкому использованию промышленности.
3) столыпинская аграрная реформа -> создание условий для развития капитализма в сельском хозяйстве Беларуси по "американскому" пути: столыпинская реформа противостоит нападкам на частную собственность, провозглашает Россию правовым государством, и создает крестьян, которые имеют собственность. Так, по крайней мере, эти три пункта напоминают «американский» стиль, ведь крестьяне получили надел как личную собственность, они были равны другим сословиям.
Мешкаючи на віддалених від виру тогочасної європейської історії територіях і не маючи власної писемності, слов'яни досить пізно потрапили на сторінки книжок. Найдавніші свідчення про них відносять до початку нової ери. Вони належать римським історикам І–II ст. Плінію Старшому, Корнелію Тациту та грецькому географові Птолемею (II ст.). Усі троє називали слов'ян венедами і розповідали про них як окремий народ, що мешкав на схід від Вісли в оточенні германців, фракійців, сарматів, балтів. На думку археологів, саме венедам відповідають зарубинецька та черняхівська археологічні культури у їх слов'янській частині. Птолемей, між іншим, з-поміж венедів називав також племена ставанів. У цій назві дехто з мовознавців вбачає перекручену самоназву "слов'яни". Загалом свідчення римських істориків – скупі на факти й досить суперечливі. Більш докладно розповідають про слов'ян джерела VI ст. й наступних століть. Велику увагу їм, зокрема, приділив автор історії готів Йордан у книзі "Про походження та діяння готів" (інша назва цієї книги – "Готика") 551 р. Венеди, як свідчить Йордан, довго не корилися волі готських правителів. Поступилися вони, щоправда ненадовго, перед королем Германаріхом, який направив проти них велике військо. "Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавінів...". Назви "склавіни" та "анти" щодо слов'ян поряд із назвою "венеди" трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов'ян на різні племінні об'єднання. Так, за Йорданом, венеди мешкали в басейні Вісли, анти – в Подніпров'ї, склавіни – в Подунав'ї. На думку археологів, було ще одне племінне об'єднання слов'ян, що мешкало у верхній течії Дніпра. Та через віддаленість тих племен від римсько-візантійського світу їхня назва, нехай і умовна, не збереглася.
Причинно-следственная связь между следующими историческими явлениями:
1) восстание 1863-1864 гг.-> упразднение временнообязанного положения крестьян в белорусских губерниях: восстание 1863-1864 года было народно-освободительным, то есть Польша хотела быть независимой, суверенной. Белорусские крестьяне и вовсе отказались платить барщину, и поэтому временнообязанное положение было упразднено, для того, чтобы избежать повторного восстания.
2) отмена крепостного права -> развитие капитализма в сельском хозяйстве и промышленности Беларуси: из-за того, что временнообязанными крестьяне были недолго, у них имелась возможность для того, чтобы заниматься сельским хозяйством для массового потребителя. Такие изменения также вызвали быстрый переход к широкому использованию промышленности.
3) столыпинская аграрная реформа -> создание условий для развития капитализма в сельском хозяйстве Беларуси по "американскому" пути: столыпинская реформа противостоит нападкам на частную собственность, провозглашает Россию правовым государством, и создает крестьян, которые имеют собственность. Так, по крайней мере, эти три пункта напоминают «американский» стиль, ведь крестьяне получили надел как личную собственность, они были равны другим сословиям.
Мешкаючи на віддалених від виру тогочасної європейської історії територіях і не маючи власної писемності, слов'яни досить пізно потрапили на сторінки книжок. Найдавніші свідчення про них відносять до початку нової ери. Вони належать римським історикам І–II ст. Плінію Старшому, Корнелію Тациту та грецькому географові Птолемею (II ст.). Усі троє називали слов'ян венедами і розповідали про них як окремий народ, що мешкав на схід від Вісли в оточенні германців, фракійців, сарматів, балтів. На думку археологів, саме венедам відповідають зарубинецька та черняхівська археологічні культури у їх слов'янській частині. Птолемей, між іншим, з-поміж венедів називав також племена ставанів. У цій назві дехто з мовознавців вбачає перекручену самоназву "слов'яни". Загалом свідчення римських істориків – скупі на факти й досить суперечливі. Більш докладно розповідають про слов'ян джерела VI ст. й наступних століть. Велику увагу їм, зокрема, приділив автор історії готів Йордан у книзі "Про походження та діяння готів" (інша назва цієї книги – "Готика") 551 р. Венеди, як свідчить Йордан, довго не корилися волі готських правителів. Поступилися вони, щоправда ненадовго, перед королем Германаріхом, який направив проти них велике військо. "Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавінів...". Назви "склавіни" та "анти" щодо слов'ян поряд із назвою "венеди" трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов'ян на різні племінні об'єднання. Так, за Йорданом, венеди мешкали в басейні Вісли, анти – в Подніпров'ї, склавіни – в Подунав'ї. На думку археологів, було ще одне племінне об'єднання слов'ян, що мешкало у верхній течії Дніпра. Та через віддаленість тих племен від римсько-візантійського світу їхня назва, нехай і умовна, не збереглася.
Я извиняюсь если ответ не правильный!!!