1840-1842 первая опиумная война - война китая с великобританией ( массово ввозили наркотики в китай , после запрета этого китайским правительством , флот великобритании начал войну ) - поражение китая , передачи гонконга великобритании , начало проникновения европейцев в китай
1856 - 1860 вторая опиумная война - агрессивные войны великобритании и франции против китая. пользуясь ослаблением китая в период тайпинского восстания , великобритания решила расширить свои позиции в стране. ее поддержала франция . в июне 1858 были подписаны тяньцзинской договоры . через год - пекинские договоры - открытие порта тайцзинь , уплата огромной контрибуции , разрешение на использование китайских рабочих в колониях великобритании и франции
1858 , 1860 противостояние китая с россией - айгунский и пекинские договоры - определение границ на далеком востоке
1884-1885 франко - китайская война за господство над вьетнамом , который находился в вассальной зависимости от цинской династии - поражение китая , признание французского протектората над вьетнамом , предоставление франции привилегий в южных провинциях китая
1894-1895 японо - китайская война за корею - поражение китая , оккупация японией острова тайвань
1895 начало строительства россией китайско-восточной железной дороги
1897 захват германией цзянчжоу
1898 китайско - российский договор на аренду ляодунского полуострова с портом порт - артур
1899-1901 боксерское восстание - крупное восстание против иностранцев , которое поддержала императрица цыси , когда огласила войну великобритании , германии , австро - венгрии , франции , италии , японии , сша и россии. после вторжения объединенной армии императрица перешла на сторону иностранных государств. восстание было жестоко подавлено. китай подписал договор , соглашаясь выплачивать огромную контрибуцию . оккупация россией маньчжурии
еред дослідників відсутній єдиний погляд про час і місце виділення з українофільства як феномену політичного українського руху. Також дискусійним є питання про основні рушійні сили його формування.
У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати до проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М.С. Грушевський.
Початок
Детальніше: Новгород-Сіверський патріотичний гурток та Малоросійське таємне товариство
Василь Капніст
Відокремлення українців із християнського загалу Речі Посполитої відбувалося на ґрунті української етнічної ідентичності в ході: піднесення ролі міст як інтелектуальних центрів; пошуків релігійного порозуміння між православними і католицькими конфесіями; поширення протестантського руху і реформаційного вільнодумства в умовах утисків як на Заході так і на Сході Європи; розвитку православних церковних братств і відповідної шкільної освіти; загострення боротьби православної церкви з католицькою; боротьби козацтва за своє самоутвердження та виникнення союзу козацтва з православною церквою. Могутній поштовх процесам само-ідентифікації українських вищих в суспільства з українською людністю, з українською територією та з українськими релігійними цінностями був даний національною революцією 1648–76. Однак, після прийняття Гетьманщиною протекції московського царя ці процеси поступово почали згасати. Козацька еліта віддавала перевагу не стільки політичній чи етнорелігійній ідентичності, скільки становій, добиваючись урівнення себе в правах з російським дворянством[4].
Поштовхом до відродження української національної ідентичності стали загальноєвропейські історичні зміни 18 ст. Вони збудили в української еліти потребу знайти свою «українську правду». І хоча цей пошук спочатку підпорядковувався передусім становим інтересам української козацької старшини, однак створення українською елітою власного історичного міфу (найвиразніше представленого в анонімній «Історії Русів») та консолідація навколо ідей республіканізму дали їй можливість вийти за межі корпоративних інтересів і закласти наріжні камені в процес формування модерної української нації[5][6].
У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл (Новгород-Сіверського патріотичного гуртка) перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, про можливість надання до українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.
1821 року Василь Лукашевич заснував Малоросійське таємне товариство, що ставило собі за мету створення української самостійної держави.. Осередки товариства існували в Києві, Полтаві, Чернігові та інших містах. Малоросійське таємне товариство мало тісні зв'язки з Товариством Об'єднаних Слов'ян і польськими патріотичними організаціями, зокрема товариством Темпляри. В 1826 членів Малоросійського товариства було заарештовано.
1840-1842 первая опиумная война - война китая с великобританией ( массово ввозили наркотики в китай , после запрета этого китайским правительством , флот великобритании начал войну ) - поражение китая , передачи гонконга великобритании , начало проникновения европейцев в китай
1856 - 1860 вторая опиумная война - агрессивные войны великобритании и франции против китая. пользуясь ослаблением китая в период тайпинского восстания , великобритания решила расширить свои позиции в стране. ее поддержала франция . в июне 1858 были подписаны тяньцзинской договоры . через год - пекинские договоры - открытие порта тайцзинь , уплата огромной контрибуции , разрешение на использование китайских рабочих в колониях великобритании и франции
1858 , 1860 противостояние китая с россией - айгунский и пекинские договоры - определение границ на далеком востоке
1884-1885 франко - китайская война за господство над вьетнамом , который находился в вассальной зависимости от цинской династии - поражение китая , признание французского протектората над вьетнамом , предоставление франции привилегий в южных провинциях китая
1894-1895 японо - китайская война за корею - поражение китая , оккупация японией острова тайвань
1895 начало строительства россией китайско-восточной железной дороги
1897 захват германией цзянчжоу
1898 китайско - российский договор на аренду ляодунского полуострова с портом порт - артур
1899-1901 боксерское восстание - крупное восстание против иностранцев , которое поддержала императрица цыси , когда огласила войну великобритании , германии , австро - венгрии , франции , италии , японии , сша и россии. после вторжения объединенной армии императрица перешла на сторону иностранных государств. восстание было жестоко подавлено. китай подписал договор , соглашаясь выплачивать огромную контрибуцию . оккупация россией маньчжурии
Відповідь:
еред дослідників відсутній єдиний погляд про час і місце виділення з українофільства як феномену політичного українського руху. Також дискусійним є питання про основні рушійні сили його формування.
У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати до проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М.С. Грушевський.
Початок
Детальніше: Новгород-Сіверський патріотичний гурток та Малоросійське таємне товариство
Василь Капніст
Відокремлення українців із християнського загалу Речі Посполитої відбувалося на ґрунті української етнічної ідентичності в ході: піднесення ролі міст як інтелектуальних центрів; пошуків релігійного порозуміння між православними і католицькими конфесіями; поширення протестантського руху і реформаційного вільнодумства в умовах утисків як на Заході так і на Сході Європи; розвитку православних церковних братств і відповідної шкільної освіти; загострення боротьби православної церкви з католицькою; боротьби козацтва за своє самоутвердження та виникнення союзу козацтва з православною церквою. Могутній поштовх процесам само-ідентифікації українських вищих в суспільства з українською людністю, з українською територією та з українськими релігійними цінностями був даний національною революцією 1648–76. Однак, після прийняття Гетьманщиною протекції московського царя ці процеси поступово почали згасати. Козацька еліта віддавала перевагу не стільки політичній чи етнорелігійній ідентичності, скільки становій, добиваючись урівнення себе в правах з російським дворянством[4].
Поштовхом до відродження української національної ідентичності стали загальноєвропейські історичні зміни 18 ст. Вони збудили в української еліти потребу знайти свою «українську правду». І хоча цей пошук спочатку підпорядковувався передусім становим інтересам української козацької старшини, однак створення українською елітою власного історичного міфу (найвиразніше представленого в анонімній «Історії Русів») та консолідація навколо ідей республіканізму дали їй можливість вийти за межі корпоративних інтересів і закласти наріжні камені в процес формування модерної української нації[5][6].
У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл (Новгород-Сіверського патріотичного гуртка) перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, про можливість надання до українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.
1821 року Василь Лукашевич заснував Малоросійське таємне товариство, що ставило собі за мету створення української самостійної держави.. Осередки товариства існували в Києві, Полтаві, Чернігові та інших містах. Малоросійське таємне товариство мало тісні зв'язки з Товариством Об'єднаних Слов'ян і польськими патріотичними організаціями, зокрема товариством Темпляри. В 1826 членів Малоросійського товариства було заарештовано.
Пояснення: