1. Ослаблення тоталітаризму – формування авторитарного режиму.
2. «Перервана» десталінізація.
3. Помірна децентралізація (розширено права республік).
4. Часткова лібералізація та нова реакція (антирелігійна політика, шістдесятники).
5. Половинчастий характер більшості реформ.
Або
Позитивні наслідки:
реформи дали поштовх виходові країни з кризи;зросли грошові доходи жителів У країни;розпочалося значне житлове будівництво;система управління стала раціональнішою у використанні матеріальних і трудових ресурсів;підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися економічні зв’язки;відбулася децентралізація управління народним господарством, надано обмежену господарську самостійність регіонам тощо.
Негативні:
повільно впроваджувалися у виробництво нові технології;реформи мали командно-адміністративний характер і не змінювали тоталітарної системи;збережено монополію компартії на політичну владу;легка й харчова промисловість, як і перше, істотно відставала від важкої. Постійно зберігався дефіцит і низька якість необхідних товарів тощо.
2. Австрійський монарх був одночасно і королем Угорщини.
3. Відставання Угорщини в економічному розвиткові від Австрії.
Економічна криза 1846—1847 pp.
5. Угорщина — осередок національно-визвольного руху в монархії.
Причини революції
Незадоволення різних верств населення абсолютистськими порядками та режимом Меттерніха, який був канцлером Австрійської імперії у 1824—1848 pp.
Необхідність економічних та політичних реформ у країні.
1. Ліквідація феодально-кріпосницького ладу.
2. Ліквідація національного гноблення в країні.
3. Завоювання Угорщиною національної незалежності.
4. Проголошення демократичних свобод.
Особливість революції
Революція в Угорщині відбулась одночасно із революційними подіями в Австрії і була тісно пов’язана з ними.
Характер революції: буржуазно-демократична, національно-визвольна.
Найважливіші питання революції: селянське й національне.
Рушійні сили
Робітники, студенти, ремісники, інтелігенція, ліберальна буржуазія, частина дворянства.
Незавершеність революції
1. Не повалила монархії.
2. Не знищила національного гніту.
15 березня 1848 р. Початок революції. Повстання в Буді та Пешті.
Влада в Пешті перейшла до рук Комітету громадської безпеки.
Будапешт історично розвивався як два самостійних міста — Буда на правому і Пешт—на лівому березі Дунаю. Тільки у 1872 році Буду і Пешт об’єднали в одне місто — Будапешт, яке стало столицею Угорщини.
Революційним гімном повсталого угорського народу стали слова поета Ш. Петефі:
“Встань, мадьяре, на клич вітчизни!
Встань, часи настали грізні!
Вирішиться в смертнім полі —
Жить нам вільно чи в неволі?”
Австрійський імператор пішов на деякі поступки угорській опозиції і створив новий уряд, який скасував кріпосне право в Угорщині.
Вересень 1848 р. Проти угорців було кинуто австрійські війська. Угорський парламент утворив новий уряд “Комітет захисту Батьківщини” на чолі з Л. Кошутом (Л. Кошут — адвокат, виходець зі збіднілої дворянської сім’ї).
30 жовтня 1848 р. Угорські війська зазнали поразки. Австрійський імператор оголосив про перетворення Угорщини на провінцію імперії.
Березень 1849 р. Революційні події в Угорщині розгорнулися з новою силою. Угорський парламент скинув династію Габсбургів.
Квітень 1849 р. Було проголошено повну незалежність Угорщини.
Президентом обрали Л. Кошута.
Він почав створювати армію, яка навесні 1849 р. налічувала 170 тис. вояків. Угорські війська здобули перемоги над австрійськими.
Проте серед повстанців не було єдності.
1. Великі поміщики — аристократи — прагнули до миру та укладення договору з Австрією.
2. Угорські дворяни не погоджувалися на скасування феодальних повинностей.
3. Вони не хотіли проголошення рівноправності всіх національностей.
4. Л. Кошут виражав інтереси дворян, а тому в селянському й національному питаннях виявляв хитання, нерішучість і непослідовність дій.
Квітень 1849 р. Австрійський імператор звернувся за до до російського царя Миколи І. Проти угорців виступила царська армія чисельністю 150 тис. осіб на чолі з фельдмаршалом Паскевичем.
Травень — серпень 1849 р. Інтервенція царських і австрійських військ в Угорщину.
Серпень 1849 р. Угорська армія під тиском австрійських і російських військ була змушена скласти зброю. Почалася розправа над учасниками революційних подій: 9 генералів було публічно повішено, скрізь відбувалися страти учасників революції, в угорських селах діяли каральні експедиції, пассажирских перевозок
Наслідки хрущовської відлиги:
1. Ослаблення тоталітаризму – формування авторитарного режиму.
2. «Перервана» десталінізація.
3. Помірна децентралізація (розширено права республік).
4. Часткова лібералізація та нова реакція (антирелігійна політика, шістдесятники).
5. Половинчастий характер більшості реформ.
Або
Позитивні наслідки:
реформи дали поштовх виходові країни з кризи;зросли грошові доходи жителів У країни;розпочалося значне житлове будівництво;система управління стала раціональнішою у використанні матеріальних і трудових ресурсів;підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися економічні зв’язки;відбулася децентралізація управління народним господарством, надано обмежену господарську самостійність регіонам тощо.Негативні:
повільно впроваджувалися у виробництво нові технології;реформи мали командно-адміністративний характер і не змінювали тоталітарної системи;збережено монополію компартії на політичну владу;легка й харчова промисловість, як і перше, істотно відставала від важкої. Постійно зберігався дефіцит і низька якість необхідних товарів тощо.Объяснение:
Перебування Угорщини з Австрією в особистій унії.
2. Австрійський монарх був одночасно і королем Угорщини.
3. Відставання Угорщини в економічному розвиткові від Австрії.
Економічна криза 1846—1847 pp.
5. Угорщина — осередок національно-визвольного руху в монархії.
Причини революції
Незадоволення різних верств населення абсолютистськими порядками та режимом Меттерніха, який був канцлером Австрійської імперії у 1824—1848 pp.
Необхідність економічних та політичних реформ у країні.
1. Ліквідація феодально-кріпосницького ладу.
2. Ліквідація національного гноблення в країні.
3. Завоювання Угорщиною національної незалежності.
4. Проголошення демократичних свобод.
Особливість революції
Революція в Угорщині відбулась одночасно із революційними подіями в Австрії і була тісно пов’язана з ними.
Характер революції: буржуазно-демократична, національно-визвольна.
Найважливіші питання революції: селянське й національне.
Рушійні сили
Робітники, студенти, ремісники, інтелігенція, ліберальна буржуазія, частина дворянства.
Незавершеність революції
1. Не повалила монархії.
2. Не знищила національного гніту.
15 березня 1848 р. Початок революції. Повстання в Буді та Пешті.
Влада в Пешті перейшла до рук Комітету громадської безпеки.
Будапешт історично розвивався як два самостійних міста — Буда на правому і Пешт—на лівому березі Дунаю. Тільки у 1872 році Буду і Пешт об’єднали в одне місто — Будапешт, яке стало столицею Угорщини.
Революційним гімном повсталого угорського народу стали слова поета Ш. Петефі:
“Встань, мадьяре, на клич вітчизни!
Встань, часи настали грізні!
Вирішиться в смертнім полі —
Жить нам вільно чи в неволі?”
Австрійський імператор пішов на деякі поступки угорській опозиції і створив новий уряд, який скасував кріпосне право в Угорщині.
Вересень 1848 р. Проти угорців було кинуто австрійські війська. Угорський парламент утворив новий уряд “Комітет захисту Батьківщини” на чолі з Л. Кошутом (Л. Кошут — адвокат, виходець зі збіднілої дворянської сім’ї).
30 жовтня 1848 р. Угорські війська зазнали поразки. Австрійський імператор оголосив про перетворення Угорщини на провінцію імперії.
Березень 1849 р. Революційні події в Угорщині розгорнулися з новою силою. Угорський парламент скинув династію Габсбургів.
Квітень 1849 р. Було проголошено повну незалежність Угорщини.
Президентом обрали Л. Кошута.
Він почав створювати армію, яка навесні 1849 р. налічувала 170 тис. вояків. Угорські війська здобули перемоги над австрійськими.
Проте серед повстанців не було єдності.
1. Великі поміщики — аристократи — прагнули до миру та укладення договору з Австрією.
2. Угорські дворяни не погоджувалися на скасування феодальних повинностей.
3. Вони не хотіли проголошення рівноправності всіх національностей.
4. Л. Кошут виражав інтереси дворян, а тому в селянському й національному питаннях виявляв хитання, нерішучість і непослідовність дій.
Квітень 1849 р. Австрійський імператор звернувся за до до російського царя Миколи І. Проти угорців виступила царська армія чисельністю 150 тис. осіб на чолі з фельдмаршалом Паскевичем.
Травень — серпень 1849 р. Інтервенція царських і австрійських військ в Угорщину.
Серпень 1849 р. Угорська армія під тиском австрійських і російських військ була змушена скласти зброю. Почалася розправа над учасниками революційних подій: 9 генералів було публічно повішено, скрізь відбувалися страти учасників революції, в угорських селах діяли каральні експедиції, пассажирских перевозок