Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.
На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.
Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебуду в ній . 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.
Карпа́тська Украї́на (до 26 жовтня 1938 Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 рр. Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до кінця травня 1939 року.
Крепостное право в России не давало возможности капиталистическим производственным отношениям развиваться с необходимой степенью интенсивности. Зависимость крестьян затрудняла проблему первоначального накопления капитала, сдерживала приток наемных рабочих в промышленность.
Застойный характер экономики России обнаруживался по всем решающим показателям – производству металла, вооружению, обеспеченности транспортной сетью и паровым флотом. Таким образом, крепостническое государство оказалось политическим, военным и экономическим банкротом.
Крепостная система самым пагубным образом сказывалась, прежде всего, на сельскохозяйственном производстве. Увеличение вывоза за границу зерна, продовольствия и сырьевых продуктов обеспечивалось не механизацией аграрного сектора, а усилением эксплуатации крестьян, расширением отработочной ренты.
Крепостное право оказывало регрессивное влияние и на успешно развивающуюся промышленность, и на торговлю. Это было связано с тем, что в стране отсутствовал рынок труда. К тому же крепостные крестьяне имели очень низкую покупательную что значительно сужало рамки рыночных отношений.
Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.
На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.
Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебуду в ній . 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.
Карпа́тська Украї́на (до 26 жовтня 1938 Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 рр. Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до кінця травня 1939 року.
Крепостное право в России не давало возможности капиталистическим производственным отношениям развиваться с необходимой степенью интенсивности. Зависимость крестьян затрудняла проблему первоначального накопления капитала, сдерживала приток наемных рабочих в промышленность.
Застойный характер экономики России обнаруживался по всем решающим показателям – производству металла, вооружению, обеспеченности транспортной сетью и паровым флотом. Таким образом, крепостническое государство оказалось политическим, военным и экономическим банкротом.
Крепостная система самым пагубным образом сказывалась, прежде всего, на сельскохозяйственном производстве. Увеличение вывоза за границу зерна, продовольствия и сырьевых продуктов обеспечивалось не механизацией аграрного сектора, а усилением эксплуатации крестьян, расширением отработочной ренты.
Крепостное право оказывало регрессивное влияние и на успешно развивающуюся промышленность, и на торговлю. Это было связано с тем, что в стране отсутствовал рынок труда. К тому же крепостные крестьяне имели очень низкую покупательную что значительно сужало рамки рыночных отношений.