Эллинизм – термин, которым определяют период в истории Греции и стран Вост. Средиземноморья с походов А. Македонского (334-323 до н. э.) до окончательного завоевания Востока Римом (30 до н. э.). Термин «э.» ввел в научный оборот в 30-х гг. 19 века нем. ученый Й. Г. Дройзен. Единой точки зрения на эллинизм в мировой историографии античности не существует. Дройзен понимал эллинизм как распространение греческой (эллинской) культуры среди стран и народов Средиземноморья. Предлагалось также рассматривать эллинизм как этап в истории античного мира (А. Б. Ранович). Но большинство историков следуют концепции К. К. Зельина, который рассматривал эллинизм как сложное социально-экономическое, политическое и культурное явление, характеризующееся синтезом греческой и восточных начал, а сам период – как качественно новый этап в развитии рабовладельческих отношений античного мира.
Еллинизм це дійсно найважливіший період в історії Стародавнього світу, який почався під час царювання Олександра Македонського і закінчився з завоюванням римською армією останнього еллинистического держави - Єгипет. Це час поширення грецької (еллинистической) культури на всіх землях, що входили до складу імперії Олександра Македонського. Грецька мова стала мовою міжнародного спілкування, а грецьких філософів і письменників за до себе правителі різних країн. Вважалося що знати грецьку мову і вивчати грецькі твори має кожна освічена людина. В цей час великих успіхів досягли такі науки: математика, астрономія, географія, історія, філософія. Навіть після розпаду імперії Олександра грецька культура впливала на життя країн Малої Азії, Єгипту, Сирії, Палестини.
