Вумовах становлення української державності, розгортання державотворчих процесів, становлення громадянського суспільства і правової держави, логічним і цілком закономірним виглядає інтерес сучасних дослідників до проблем джерелознавства і історіографії київської русi як першої інституційної форми існування української державності, звернення до напрацювань науковців попередніх поколінь. взагалі до наших днів з історії київської русі нагромаджено величезний масив літератури і в ньому непросто зорієнтуватися навіть фахово підготовленому історику. ситуація ускладнюється ще й тим, що маючи в своєму розпорядженні велику кількість опублікованих думок, концепцій, поглядів і суджень, історик творить черговий, власний синтез, не досліджуючи предмет, а вибираючи з літератури ті думки й факти, які більше узгоджуються з його схемою та його баченням минулого. не можна не враховувати і те, що накопичення історичних думок, концепцій відбувалося впродовж різних епох і в умовах різних ідеологій, інколи корпоративних, інколи офіціозних, від яких наука, хоч би як вона цього прагнула, не завжди могла бути вільною. в зв’язку з цим метою нашого дослідження являється спроба перегляду ідеологічних нашарувань в різних істориків різних епох, розкриття найбільш цінних думок і концепцій, які впливали на стан наукової розробки проблеми князівських з’їздів. об’єктом нашої наукової розвідки виступає складна діалектично взаємопов’язана сукупність інформаційних, правових, ідеологічних, економічних та інших чинників, що детермінували процес історичного пізнання, окреслювали мету, можливості та перспективи наукової розробленості питання князівських з’їздів. предметом нашого дослідження являється проблема наукових досліджень князівських з’їздів в дореволюційній, радянській, діаспорній та сучасній історичній науці, висвітлення основних тенденцій та наукових досягнень кожного етапу історичних досліджень та окреслення перспектив для дослідження даної проблеми в майбутньому. розкриваючи предмет дослідження, ми ставимо перед собою наступні завдання: визначити ступінь наукової розробки даної проблеми; розробити основні тенденції історичних досліджень нашої проблеми в хіх – хх ст.; дослідити внесок у розробку даної проблеми дореволюційних, радянських, діаспорних та сучасних істориків; встановити суб’єктивні та об’єктивні чинники, що впливали на розвиток наукових досліджень проблеми князівських з’їздів; висвітлити суб’єктивні міркування істориків хіх – хх ст. щодо князівських з’їздів та їх значення в процесі формування державності україни-руси; окреслити перспективи наукових досліджень проблеми князівських з’їздів в подальшому. хронологічні межі нашого наукового дослідження охоплюють хіх – поч. ххі ст., так як саме на цей час припадає активний розвиток історичних досліджень князівських з’їздів, виникають народницький, консервативний, націонал-державницький, радянський напрями в українській історичній науці, в рамках яких і ведуться дослідження різних проблем давньої і середньовічної, нової та новітньої історії україни.
Негласный комитет был задуман Александром I как рабочая группа по подготовке намеченных им преобразований. Александр ставил задачу : " систематическая работа над реформой безобразного здания администрации государства". Исходя из этого обсуждали укрепление госаппарата, реформу образования, крестьянский вопрос. Состав негласного комитета был из молодых друзей царя Граф А.П. Строганов. Бывший член Якобинского клуба, галломан и почитатель Наполеона Н.И. Новосильцев - двоюродный брат Строганова, англоман, эрудит Граф В.П. Кочубей - вице - канцлер Российской империи, опытный чиновник Князь А. Чарторыйский - польский князь, сторонник реформ. В заседаниях Комитета не участвовал Ф. Лагарп, хотя и считался его участником. Комитет существовал с 1801 по 1803 г.г. официальным органом не являлся. Заседания проходили в личных покоях царя.Самодержавие рассматривалось как средство осторожных и ненасильственных преобразований. Считалось, что общество к ним еще не готово. Результатами работы Комитета можно считать Административную реформу 1802г.Учреждение министерств и комитета министров. В 1801 г. появился Указ, разрешавший владеть владеть землей купцам и мещанам, покупать не населенные земли. 1803г. последовал Указ о вольных хлебопашцах. В 1803г. появилось Положение об устройстве учебных заведений.Страна делилась на учебные округа, устанавливались 4 разряда учебных заведений, вводился принцип преемственности в получении образования.Был принят либеральный Университетский устав. С осени 1803г. негласный комитет теряет своё значение.Царю для продолжения реформ нужна была более широкая социальная база чем кружок российской аристократии. Работа над реформами переходит в комитет министров.
Граф А.П. Строганов. Бывший член Якобинского клуба, галломан и почитатель Наполеона
Н.И. Новосильцев - двоюродный брат Строганова, англоман, эрудит
Граф В.П. Кочубей - вице - канцлер Российской империи, опытный чиновник
Князь А. Чарторыйский - польский князь, сторонник реформ.
В заседаниях Комитета не участвовал Ф. Лагарп, хотя и считался его участником.
Комитет существовал с 1801 по 1803 г.г. официальным органом не являлся. Заседания проходили в личных покоях царя.Самодержавие рассматривалось как средство осторожных и ненасильственных преобразований. Считалось, что общество к ним еще не готово.
Результатами работы Комитета можно считать Административную реформу 1802г.Учреждение министерств и комитета министров. В 1801 г. появился Указ, разрешавший владеть владеть землей купцам и мещанам, покупать не населенные земли. 1803г. последовал Указ о вольных хлебопашцах.
В 1803г. появилось Положение об устройстве учебных заведений.Страна делилась на учебные округа, устанавливались 4 разряда учебных заведений, вводился принцип преемственности в получении образования.Был принят либеральный Университетский устав.
С осени 1803г. негласный комитет теряет своё значение.Царю для продолжения реформ нужна была более широкая социальная база чем кружок российской аристократии. Работа над реформами переходит в комитет министров.