Конфу́ций (кит. 孔子, пиньинь Kǒngzǐ, палл. Кун-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ ʔslɯʔ]; реже кит. 孔夫子, пиньинь Kǒngfūzǐ, палл. Кун Фу-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ pa ʔslɯʔ]; латинизировано как Confucius[1]; собственные имена 孔丘 Кун Цю и 孔仲尼 Кун Чжунни [2], ок. 551 до н. э., близ Цюйфу — 479 до н. э., Цюйфу[3]) — древний мыслитель и философ Китая. Его учение оказало глубокое влияние на жизнь Китая и Восточной Азии, став основой философской системы, известной как конфуцианство. Конфуций основал первый университет и систематизировал летописи, составленные в разных княжествах. Учение Конфуция о правилах поведения князей, чиновников, воинов и крестьян распространялось в Китае так же широко, как учение Будды в Индии. Настоящее имя — Кун Цю (孔丘 Kǒng Qiū), но в литературе часто именуется Кун-цзы, Кун Фу-Цзы («учитель Кун»[4][1]) или просто Цзы — «Учитель». Уже в возрасте немногим более 20 лет он прославился как первый профессиональный педагог Поднебесной.
Через те що Україна перебували у складі католицькою Польщі, влада якої поширювала, власне, католицтво за до мереж колегій і друкарень, становище Української православної церкви було вкрай складним.
Теж нелегкими були і зовнішні фактори для Української православної церкви.
В 1453 році Константинополь був захоплений турками-османами, отже, була втрачена можливість впливати на православну церкву з боку Візантії, що була теж православною.
В 1589 році Московський Патріархат був визнаний Константинопольським Патріархатом, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі, що занепокоїло українських церковних діячів.
З ці всі вище згадані аспектами все частіше підштовхували українських церковних діячів до об'єднання з римо-католицькою церквою, яке відбулося в 1596 році.
Проте почали формуватися національно-релігійні громадські об'єднання міщан при православних церквах, які називалися братствами. Братчики, тобто члени об'єднання, розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювалися бібліотеки, відкривалися друкарні та школи. Також вони забезпечували храми книжками, іконами, свічками тощо.
Отже, не дивлячись на всі труднощі, які з'явилися перед Українською православною церквою, її народ, тобто українці, змогли зберегти свою віру, несучи її крізь віки.
Конфу́ций (кит. 孔子, пиньинь Kǒngzǐ, палл. Кун-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ ʔslɯʔ]; реже кит. 孔夫子, пиньинь Kǒngfūzǐ, палл. Кун Фу-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ pa ʔslɯʔ]; латинизировано как Confucius[1]; собственные имена 孔丘 Кун Цю и 孔仲尼 Кун Чжунни [2], ок. 551 до н. э., близ Цюйфу — 479 до н. э., Цюйфу[3]) — древний мыслитель и философ Китая. Его учение оказало глубокое влияние на жизнь Китая и Восточной Азии, став основой философской системы, известной как конфуцианство. Конфуций основал первый университет и систематизировал летописи, составленные в разных княжествах. Учение Конфуция о правилах поведения князей, чиновников, воинов и крестьян распространялось в Китае так же широко, как учение Будды в Индии. Настоящее имя — Кун Цю (孔丘 Kǒng Qiū), но в литературе часто именуется Кун-цзы, Кун Фу-Цзы («учитель Кун»[4][1]) или просто Цзы — «Учитель». Уже в возрасте немногим более 20 лет он прославился как первый профессиональный педагог Поднебесной.
Становище православної церкви в XVI столітті
Через те що Україна перебували у складі католицькою Польщі, влада якої поширювала, власне, католицтво за до мереж колегій і друкарень, становище Української православної церкви було вкрай складним.
Теж нелегкими були і зовнішні фактори для Української православної церкви.
В 1453 році Константинополь був захоплений турками-османами, отже, була втрачена можливість впливати на православну церкву з боку Візантії, що була теж православною.
В 1589 році Московський Патріархат був визнаний Константинопольським Патріархатом, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі, що занепокоїло українських церковних діячів.
З ці всі вище згадані аспектами все частіше підштовхували українських церковних діячів до об'єднання з римо-католицькою церквою, яке відбулося в 1596 році.
Проте почали формуватися національно-релігійні громадські об'єднання міщан при православних церквах, які називалися братствами. Братчики, тобто члени об'єднання, розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювалися бібліотеки, відкривалися друкарні та школи. Також вони забезпечували храми книжками, іконами, свічками тощо.
Отже, не дивлячись на всі труднощі, які з'явилися перед Українською православною церквою, її народ, тобто українці, змогли зберегти свою віру, несучи її крізь віки.
Объяснение: