Ян Гус не тільки чеський релегійний мислитель, теолог, філософ та реформатор, а й щей національний герой Чехії. Своєю творчісттю він майже на сто років випередив своїх наступників.
Він був популярним тому що його висловлювання були близьки до простого народу, які підтримували думку Яна, що церква не має права брати спплату за таїнства та продавати посати. Гусак закликав повернутися до джерел християнської віри.
6 липня 1415 року Яна Гуса засудили до смертної кари через спалення живцем на багатті. І навіть будучи прив’язаним до стовпа, посеред вогню, реформатор не втратив віри і продовжував вимовляти гімни і молитви в ім’я Бога.
Без сумніву Ян Гусак був сміливою людиною тому що, мав сміливість протистояти церкви з її устріїм і неминуюча страта його не лякала. Як говорять легенди , що під час страти Гус сказав: «Я лише гусак, а за мною прийде орел» Через деякий час його реформаторську справу продовжив Мартін Лютер
Предпосылки первой мировой войны -- Задолго до войны в Европе нарастали противоречия между великими державами — Германией, Австро-Венгрией, Францией, Великобританией, Россией. -- Германская империя, образованная после франко-прусской войны 1870 года, стремилась к политическому и экономическому господству на Европейском континенте. Включившись в борьбу за колонии только после 1871 года, Германия желала передела колониальных владений Англии, Франции, Бельгии, Нидерландов и Португалии в свою пользу. -- Россия, Франция и Великобритания стремились противодействовать гегемонистским устремлениям Германии. Для чего была образована Антанта. -- Австро-Венгрия, будучи многонациональной империей, из-за внутренних межнациональных противоречий была постоянным очагом нестабильности в Европе. Стремилась удержать захваченные ею в 1908 году Боснию и Герцеговину (см. : Боснийский кризис) . Противодействовала России, взявшей на себя роль защитника всех славян на Балканах, и Сербии, претендовавшей на роль объединительного центра южных славян. -- На Ближнем Востоке сталкивались интересы практически всех держав, стремившихся успеть к разделу разваливающейся Османской империи (Турции) . -- Противостояние стран Антанты с одной стороны и Германии с Австро-Венгрией с другой привело к Первой мировой войне, где противниками Антанты: Россия, Великобритания и Франция, — и её союзников был блок Центральных держав: Германия, Австро-Венгрия, Турция и Болгария, — в котором Германия играла ведущую роль. К 1914 году окончательно оформились два блока: Блок Антанта (оформился после русско-французского, англо-французского, а впоследствии и англо-русского союза в 1907 году) Российская империя; Великобритания; Франция. Блок Тройственный союз: Германия; Австро-Венгрия; Италия. Италия, однако, вступила в войну в 1915 году на стороне Антанты — зато к Германии и Австро-Венгрии в ходе войны присоединились Турция и Болгария, образовав Четверной союз (или блок Центральных держав) . К упоминаемым в разных источниках причинам войны относятся экономический империализм, торговые барьеры, гонка вооружений, милитаризм и автократия, баланс сил, происходившие накануне локальные конфликты (Балканские войны, Итало-турецкая война) , приказы о всеобщей мобилизации в России и в Германии, территориальные притязания и союзные обязательства европейских держав.
Ян Гус не тільки чеський релегійний мислитель, теолог, філософ та реформатор, а й щей національний герой Чехії. Своєю творчісттю він майже на сто років випередив своїх наступників.
Він був популярним тому що його висловлювання були близьки до простого народу, які підтримували думку Яна, що церква не має права брати спплату за таїнства та продавати посати. Гусак закликав повернутися до джерел християнської віри.
6 липня 1415 року Яна Гуса засудили до смертної кари через спалення живцем на багатті. І навіть будучи прив’язаним до стовпа, посеред вогню, реформатор не втратив віри і продовжував вимовляти гімни і молитви в ім’я Бога.
Без сумніву Ян Гусак був сміливою людиною тому що, мав сміливість протистояти церкви з її устріїм і неминуюча страта його не лякала. Як говорять легенди , що під час страти Гус сказав: «Я лише гусак, а за мною прийде орел» Через деякий час його реформаторську справу продовжив Мартін Лютер
Объяснение: