Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
Каждый раз, когда приближался очередной Новый Год, меня начинал интересовать вопрос: "Куда от придет в первую очередь? Откуда начнется его путешествие по Земле? ". На самом деле в этом вопросе содержатся несколько различающихся вопросов. Одни из них связаны с физическими явлениями, например, когда в данном месте на Земле заканчиваются средние солнечные сутки 31 декабря 2009 года или где раньше всего взойдет Солнце 1 января 2010 года?
Для того, чтобы ответить на первый из вопросов надо найти самую восточную точку на Земле лежащую западнее линии перемены дат. Это мыс Дежнева на Чукотке (если не принимать во внимание лежащие чуть восточнее мелкие островки) . Там это произойдет на две минуты раньше, чем на островах Тонга, и на десять минут раньше, чем на новозеландских островах Чатем. Для определения точки самого раннего восхода надо учесть широту и долготу точки, ее высоту над уровнем моря, время года (зима в Северном полушарии и лето в Южном) и т. д. Например, 1 января 2000 года самый ранний восход по данным Гринвичской Обсерватории произошел на острове Кэтчал, который входит в группу заповедных Никобарских островов в Бенгальском заливе. Из-за этого встретить Новый Год там не удалось никому, а самая первая встреча происходила на вершине горы острова Питт, входящего в группу островов Чатем (Chatham) находящихся в подчинении Новой Зеландии.
Другой вопрос чисто формальный -- где раньше всего наступит 1 января 2009 года согласно официально принятому отсчету времени. Прежде чем рассуждать дальше стоит посмотреть на ряд картинок. Самая удобная из них -- карта часовых поясов в цилиндрической проекции.
На ней видно, что Земля поделена на часовые пояса -- полосы шириной примерно 14° по долготе в каждой из которых устанавливается единое время. Чаще всего границы часовых поясов идут по границам стран или их частей.
Очень важной деталью на этой карте является линия перемены дат. Она проходит примерно по 180° широте, но испытывает очень интересные и важные для рассматриваемого нами вопроса отклонения. На севере эта линия сначала далеко отклоняется на восток, чтобы обогнуть Чукотку, а затем на запад, огибая гряду Алеутских остров, тянущихся от Аляски. Дальше линия идет точно по 180-й долготе, отклоняясь на восток только вбили Новой Зеландии.
Я всегда считал. что Новый Год сначала приходит на Чукотку, поскольку она расположена в 12 часовом поясе, а так как в России с начала 20-го века принято декретное время (сдвинутое на 1 час вперед) , то именно там и происходит первое явление Нового Года.
Но все оказалось не так просто:
1. Постановление правительства РФ от 8 января упразднило XII часовой пояс на территории России. Этим постановлением Чукотка отнесена к XI часовому поясу 2. Впереди оказываются острова Чатем, которые хотя и относятся к Новой Зеландии, имеют собственное время +12.45 зимой и +13.45 летом (а так как эти острова находятся в южном полушарии, то январь там летний месяц) . Но и это еще не все -- на востоке от линии перемены дат есть анклав с собственным временем: 3. Это острова Рождества (Kiritimati, Christmas Islands, Kiribati), которые относятся к часовому поясу +14(!)
Відповідь:
Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
На самом деле в этом вопросе содержатся несколько различающихся вопросов. Одни из них связаны с физическими явлениями, например, когда в данном месте на Земле заканчиваются средние солнечные сутки 31 декабря 2009 года или где раньше всего взойдет Солнце 1 января 2010 года?
Для того, чтобы ответить на первый из вопросов надо найти самую восточную точку на Земле лежащую западнее линии перемены дат. Это мыс Дежнева на Чукотке (если не принимать во внимание лежащие чуть восточнее мелкие островки) . Там это произойдет на две минуты раньше, чем на островах Тонга, и на десять минут раньше, чем на новозеландских островах Чатем. Для определения точки самого раннего восхода надо учесть широту и долготу точки, ее высоту над уровнем моря, время года (зима в Северном полушарии и лето в Южном) и т. д. Например, 1 января 2000 года самый ранний восход по данным Гринвичской Обсерватории произошел на острове Кэтчал, который входит в группу заповедных Никобарских островов в Бенгальском заливе. Из-за этого встретить Новый Год там не удалось никому, а самая первая встреча происходила на вершине горы острова Питт, входящего в группу островов Чатем (Chatham) находящихся в подчинении Новой Зеландии.
Другой вопрос чисто формальный -- где раньше всего наступит 1 января 2009 года согласно официально принятому отсчету времени. Прежде чем рассуждать дальше стоит посмотреть на ряд картинок. Самая удобная из них -- карта часовых поясов в цилиндрической проекции.
На ней видно, что Земля поделена на часовые пояса -- полосы шириной примерно 14° по долготе в каждой из которых устанавливается единое время. Чаще всего границы часовых поясов идут по границам стран или их частей.
Очень важной деталью на этой карте является линия перемены дат. Она проходит примерно по 180° широте, но испытывает очень интересные и важные для рассматриваемого нами вопроса отклонения. На севере эта линия сначала далеко отклоняется на восток, чтобы обогнуть Чукотку, а затем на запад, огибая гряду Алеутских остров, тянущихся от Аляски. Дальше линия идет точно по 180-й долготе, отклоняясь на восток только вбили Новой Зеландии.
Я всегда считал. что Новый Год сначала приходит на Чукотку, поскольку она расположена в 12 часовом поясе, а так как в России с начала 20-го века принято декретное время (сдвинутое на 1 час вперед) , то именно там и происходит первое явление Нового Года.
Но все оказалось не так просто:
1. Постановление правительства РФ от 8 января упразднило XII часовой пояс на территории России. Этим постановлением Чукотка отнесена к XI часовому поясу
2. Впереди оказываются острова Чатем, которые хотя и относятся к Новой Зеландии, имеют собственное время +12.45 зимой и +13.45 летом (а так как эти острова находятся в южном полушарии, то январь там летний месяц) . Но и это еще не все -- на востоке от линии перемены дат есть анклав с собственным временем:
3. Это острова Рождества (Kiritimati, Christmas Islands, Kiribati), которые относятся к часовому поясу +14(!)