Імператор Юлій Майоріан (457—461 pp.) зробив останню спробу зміцнити імперію. Імператор намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою. У 476 р. германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. З падінням останнього імператора зникло саме поняття — Західна Римська імперія. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак того, що в Римі імператора більше немає. В Італії було утворено нове королівство — держава Одоакра. Напівпорожня й напівзруйнована столиця половини світу байдуже та незворушно поставилася до величезної історичної події — падіння Західної Римської імперії, якою завершився найдовший відрізок історії людства — історія Стародавнього світу.
Наслідки:
Зміна суспільно-економічних основ давнього світу засадами середньовіччя всебічно вплинула на стан і організаційні форми виробництва, що особливим чином позначилося, зокрема, на гірництві та видобуванні металів. Довготривала боротьба і одночасно взаємозалежність колишніх римського і варварського світів набули особливої гостроти у III—IV ст. нашої ери. Християнство, яке відкрило нову еру розвитку цивілізації, докорінно змінило світогляд давнього язичницького світу й сприяло глибоким соціальним перетворенням, що скасували рабовласницьку систему як неприпустиму в середовищі християн. 313 р. за Міланським Едиктом імператора Костянтина Великого християнське віровчення дістало дозвіл на вільний розвиток, а трохи пізніше стало офіційною релігією Римської Імперії, що своєю чергою слугувало однією з причин краху її рабовласницького устрою.
Епоха глобальної перебудови Західного Світу викликала затяжний економічний спад. Обсяги видобутку руд і виплавки металів значно скоротилися, багато центрів розробки руд були покинуті та забуті.
Место для госпиталя святого Иоанна подыскали как нельзя лучше. От границ города его отделял традиционный “полёт камня” – расстояние, равное выстрелу катапульты или камнемёта. Протекавшая некогда в окрестностях города река превращала это место в полуостровок (сегодня река Харьяпеа не существует на карте Таллинна, была уведена в канализацию). Так что изоляция первой таллиннской больницы вполне отвечала требованиям средневековой медицины. Лечение тоже было организовано вполне в духе времени. Эпоха, видевшая в любой хвори прежде всего небесную кару, самым надёжным средством почитала пост и молитву. Поэтому едва ли не самым существенным зданием любой средневековой больницы была церковь. Сегодня от этого лепразория осталась малюсенькая церквушка, но в то время она была мощной и богатой организацией... Средневековый Таллинн существовал в чудовищных антисанитарных условиях. Существуют документы о чуме в годах: 1315, 1464, 1540, 1550, 1515-1520, 1549. Не только чума тревожила средневековых горожан. В 15ом веке волной эпидемия сифилиса, который звался здесь "французкой болезнью". Были закрыты все общественные бани, как источник заражения... В 16ом веке сюда доходили и волны английской потливой болезни. Кто Тюдоров смотрел? Вот-вот, та самая болезнь и здесь морила людей всего за два дня. И, конечно, проказа... Первые источники сообщают о Лепразории Святого Иоанна с 1237го года, но очевидно, что лепразорий существовал там и раньше. Лепразорий закрылся в 1570ом году. Откуда же у больницы были деньги? Правильно! Пожертвования! Жертвуя на госпиталь при жизни или упоминая его в завещании, средневековый бюргер преследовал двоякую цель. С одной стороны – старался обеспечить загробное блаженство. А заодно надеялся “откупить” себя и своих близких от загадочной хвори в мире этом. С не меньшей охотой наш предок приобретал всякого рода амулеты и индульгенции – их “производство” было поставлено при средневековых лечебницах на широкую ногу. Богатство, скопленное за оградой больницы, активно пускалось в оборот. Брать в долг у госпиталя не брезговали ни купцы, ни дворяне. Да и сам таллиннский магистрат частенько оказывался его должником! Наверняка, львиная доля богатств оседала в кошельках попечителей богоугодного заведения. Но и простым обитателям жаловаться не приходилось. Если в городских госпиталях и приютах именно хороший аппетит был основным симптомом выздоравления съесть целую булку отправляли домой – то в Иоанновском дела обстояли напротив: обитателям полагалось ежедневное горячее питание. Выдавались даже карманные деньги. Неудивительно, что вслед за прокажёнными, в лепрозорий тянулись немощные, престарелые, да и просто обнищавшие. Улица, на которой затерялась эта маленькая церквушка.. Она все что осталось от мощной организации... Затерянная церквушка среди небоскребов... Неброское здание церкви, пережившей пожары, войны и сносы, было превращено в склад. Туристские путеводители обходили её стороной, а газетная заметка тридцатилетней давности даже отказала в сакральном статусе, стыдливо называя “домом с петушком на башне”… Сегдня церковь принадлежит армянской апостольской церкви. Тут же находится музей богадельни Святого Иоанна.. Другая богадельня города. Пюхавайму. Сегодня это действущая церковь Святого Духа... Столетиями она была капеллой и церковью-богадельней магистрата. При Пюхавайму был так же и платный отдел, типо сегодняшнего дома престарелых. Последние упоминания о госпитале равняются 1620ому году. Потом здание служило только церковью. На фото здания бывших богаделен (справа) вдоль улицы Святого Духа. Спускаемся вниз... Дом престарелых существовал в этом рыженьком здании. Следующий госпиталь был где-то возле башни Нунне, он не сохранился (1490-1520). А в 1520ом году стали собираться пожертвования на Новый Госпиталь.
Відповідь:
Імператор Юлій Майоріан (457—461 pp.) зробив останню спробу зміцнити імперію. Імператор намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою. У 476 р. германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. З падінням останнього імператора зникло саме поняття — Західна Римська імперія. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак того, що в Римі імператора більше немає. В Італії було утворено нове королівство — держава Одоакра. Напівпорожня й напівзруйнована столиця половини світу байдуже та незворушно поставилася до величезної історичної події — падіння Західної Римської імперії, якою завершився найдовший відрізок історії людства — історія Стародавнього світу.
Наслідки:
Зміна суспільно-економічних основ давнього світу засадами середньовіччя всебічно вплинула на стан і організаційні форми виробництва, що особливим чином позначилося, зокрема, на гірництві та видобуванні металів. Довготривала боротьба і одночасно взаємозалежність колишніх римського і варварського світів набули особливої гостроти у III—IV ст. нашої ери. Християнство, яке відкрило нову еру розвитку цивілізації, докорінно змінило світогляд давнього язичницького світу й сприяло глибоким соціальним перетворенням, що скасували рабовласницьку систему як неприпустиму в середовищі християн. 313 р. за Міланським Едиктом імператора Костянтина Великого християнське віровчення дістало дозвіл на вільний розвиток, а трохи пізніше стало офіційною релігією Римської Імперії, що своєю чергою слугувало однією з причин краху її рабовласницького устрою.
Епоха глобальної перебудови Західного Світу викликала затяжний економічний спад. Обсяги видобутку руд і виплавки металів значно скоротилися, багато центрів розробки руд були покинуті та забуті.
Пояснення: