1)Караханидский каганат- первое тюркское государство Средней Азии, возникшее в середине Х века на территории Семиречья и части Восточного Туркестана. Значительные сдвиги и изменения, произошедшие в политической, социально-экономической, культурной, этнической жизни страны, заставляют выделить время Караханидов в особый исторический период.
Особый интерес караханидское время представляет в области культуры, науки и искусства. В это время идет процесс взаимослияния, взаимообогащения кочевой тюркской и оседлой таджикской культуры. Причем в масшатабах беспрецедентных.
В эпоху Караханидского государства наибольшего влияния достиг ислам, который впоследствии стал государственной религией Караханидов.
Для Средней Азии Караханидский период - время расцвета градостроительства и городской культуры.
В этом специфика и значение караханидского периода для истории народов Средней Азии и Южного Казахстана.
Караханидский период в истории Средней Азии и Юго-Восточного Казахстана и в наши дни остаётся одной из самых сложных и малоизученных проблем среднеазиатской и казахской медиевистики.
Отдельной монографии, посвященной именно культуре государства Караханидов к сожалению нет. В основном все существующие исследования по истории Караханидов посвящены в частности политической истории этого государства.
Целью данной работы является анализ культурного развития эпохи Караханидского государства.
Достижение этой цели через решение следующих задач:
1. Изучение историографии проблемы
2. Ознакомление и анализ памятников культуры Караханидов
3. Выявление общего и особенного в культуре Караханидов
Хронологически данная работа охватывает период с сер.Х века до начала ХIII века, когда на территории Семиречья и части Восточного Туркестана существовало Караханидское государство.
2) Сатук Богра-хан - правитель Кашгара из рода Караханов; в 942 году, захватив столицу Карлукского каганата Баласагун, объявил себя каганом, основав Караханидское государство.
Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.
І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не сильно схожими, а подекуди ідентичними.
З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]
1)Караханидский каганат- первое тюркское государство Средней Азии, возникшее в середине Х века на территории Семиречья и части Восточного Туркестана. Значительные сдвиги и изменения, произошедшие в политической, социально-экономической, культурной, этнической жизни страны, заставляют выделить время Караханидов в особый исторический период.
Особый интерес караханидское время представляет в области культуры, науки и искусства. В это время идет процесс взаимослияния, взаимообогащения кочевой тюркской и оседлой таджикской культуры. Причем в масшатабах беспрецедентных.
В эпоху Караханидского государства наибольшего влияния достиг ислам, который впоследствии стал государственной религией Караханидов.
Для Средней Азии Караханидский период - время расцвета градостроительства и городской культуры.
В этом специфика и значение караханидского периода для истории народов Средней Азии и Южного Казахстана.
Караханидский период в истории Средней Азии и Юго-Восточного Казахстана и в наши дни остаётся одной из самых сложных и малоизученных проблем среднеазиатской и казахской медиевистики.
Отдельной монографии, посвященной именно культуре государства Караханидов к сожалению нет. В основном все существующие исследования по истории Караханидов посвящены в частности политической истории этого государства.
Целью данной работы является анализ культурного развития эпохи Караханидского государства.
Достижение этой цели через решение следующих задач:
1. Изучение историографии проблемы
2. Ознакомление и анализ памятников культуры Караханидов
3. Выявление общего и особенного в культуре Караханидов
Хронологически данная работа охватывает период с сер.Х века до начала ХIII века, когда на территории Семиречья и части Восточного Туркестана существовало Караханидское государство.
2) Сатук Богра-хан - правитель Кашгара из рода Караханов; в 942 году, захватив столицу Карлукского каганата Баласагун, объявил себя каганом, основав Караханидское государство.
3)Столицы:
Баласагун
Кашгар
Самарканд
Узген
Відповідь:
Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.
Ключові слова: ангелологія, ангел, іслам, християнство
І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не сильно схожими, а подекуди ідентичними.
З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]
Пояснення: