Дайте докладні (великі та повні) відповіді на запитання (завданнявід 1 – до 4), які подані нижче⤵. 1. В чому проявився наступ царської влади на автономні права Гетьманщини?
2. В чому на вашу думку полягають причини ліквідації Запорозької Січі?
3. Назвіть причини повстанської боротьби на Правобережній Україні в другій половині 18 ст.
4. Назвіть імена історичних діячів України 20-90-х років 18 ст. В чому ви вбачаєте їх роль в історії України цього періоду?
ПОПЕРЕДЖАЮ НЕ ДАВАТИ відповіді ІЗ ІНТЕРНЕТУ, І НЕПРАВИЛЬНІ(СПАМЯЧІ) відповіді ТАКОЖ, бо я можу повернути свої бали назад, або забанити вас, якщо так захочуть (зроблять) адміністратори цього сайту
Рабство у Стародавньому Римі було використанням праці людей у статусі рухомого майна та мало важливе місце в суспільстві та економіці. Окрім ручної праці, раби виконували багато побутових обов'язків та могли бути висококваліфікованими професіоналами. Рабська праця включала широкий спектр робіт від сільського й домашнього господарства чи роботи на шахтах до ведення бухгалтерії, медицини та забезпечення розваг для вільних громадян. Становище рабів дуже різнилося, залежно від виду роботи та ставлення їхніх хазяїв. Тоді як одні раби отримували лише мінімум необхідного для життя, інші могли володіти власними грошима та майном. Рабами ставали військовополонені, злочинці та боржники, а також люди, чиї батьки були рабами. Римські раби, на відміну від грецьких, могли бути відпущені на волю та мати обмежений захист з боку держави. Так, у пізніші часи, заборонялося безпідставне вбивство рабів, їхнє ув'язнення та продаж для чи гладіаторських боїв.
Объяснение:
В обстановке глобального экономического кризиса к власти в Германии в 1933 году пришла Национал-социалистическая немецкая рабочая партия (НСДАП), развернувшая интенсивную подготовку к реваншу за поражение в Первой мировой войне. Прежде всего это касалось ревизии Версальского мирного договора в плане реализации курса Адольфа Гитлера на достижение военного паритета с ведущими мировыми державами[1].
Страны-победительницы в Первой мировой войне (США, Великобритания и Франция) своей политикой невмешательства и «умиротворения тому, что Германия перестала соблюдать ограничения, наложенные на рост её военного потенциала Версальским договором. Из 28 основных видов сырья накануне Второй мировой войны Германия имела только семь собственных. Около 50 % стратегического сырья и материалов она импортировала из США, Великобритании и Франции. Главным поставщиком нефтепродуктов Германии в канун войны были США. При компаний США, Великобритании и Франции в короткий срок в Германии было построено более 300 крупных военных заводов[2][3][4]. Если в 1933 году военные расходы Третьего рейха составляли 4 % от всего бюджета, в 1934 − 18 %, то в 1936 — уже 39 %. А в 1938 году на них приходилось 50 %[1].
16 марта 1935 года Германия в одностороннем порядке отказалась выполнять положения Версальского договора о демилитаризации, опубликовав прокламацию о введении в стране всеобщей воинской повинности и создании вермахта[1].
В июне 1935 года было заключено англо-германское морское соглашение, что явилось двусторонним нарушением Версальского мирного договора. Британское правительство удовлетворило требования Гитлера установить для германского флота «потолок» в 35 % от совокупности морской мощи Британской империи. Берлин также получил право строить подводные лодки в размере до 45 % тоннажа подводного флота Великобритании[1].
24 августа 1936 г. был опубликован закон о продлении срока службы в германской армии с одного до двух лет. К концу 1936 года в Германии насчитывалось 14 армейских корпусов и одна кавалерийская бригада. Регулярная армия достигла численности 700—800 тыс. человек. В 1936 году Германия имела уже не менее 1500 танков. Её промышленность выпускала более 100 танков в месяц. Громадные средства затрачивались и на создание авиации. В 1936 году германский военно-воздушный флот насчитывал 4500 самолётов. По всей Германии была развёрнута широкая сеть аэродромов, число которых превысило 400. В 1939 году сухопутные войска Третьего рейха насчитывали 2,6 млн человек, ВВС — 400 тыс., ВМФ — 50 тыс. человек[1].