Социальное неравенство, ущемление в правах так называемых холопов просматривается еще в первом официальном документе на Руси - русской Правде(1019г):за холопа и челядь(прислугу) дается меньший выкуп, его убийство обходится также недорого, словом, уже тогда прослеживается отношение к людям данной категории, как к вещи. Но, если рассматривать лишь официальные источники по данной проблеме, получится вот такая краткая историография закрепощения крестьян:1)1497г. - вышел Судебник Ивана III, которым был введен Юрьев день - осенний день, в который крестьянин имел право перейти от одного хозяина к другому. На остальные же дни вводился запрет.2)1550г. - Судебник Ивана IV , в котором подтверждается Юрьев день, введенный в 1497г., и увеличивается плата за "пожилое"(плата, которую крестьянин должен был отдать помещику при переходе в Юрьев день за то, что он пожил у него)3)1581г. - указ Ивана IV "О заповедных летах"(годах, в которые крестьянин не имел права переходить от одного помещика к другому ,несмотря на Юрьев день)4)1597г - введение Федором Ивановичем(сыном Ивана Грозного) 5-летнего срока сыска беглых крестьян(крестьяне часто сбегали от нерадивых помещиков, которые плохо с ними обращались, к другим, порой это бывало и не в Юрьев день, поэтому с целью возвращения хозяину вводился их сыск.Если в течение 5 лет крестьянина не находили, переставали искать)5)1601г. - Борис Годунов вводит запрет на переход крестьян, записанных в "писцовые книги"(своеобразные данные переписи населения)6)1642г. - Михаил Романов увеличивает срок сыска беглых крестьян до 15 лет.7)1646г. - Алексей Михайлович(отец Петра Великого) вводит бе сыск крестьян8)1649г. - "Соборное уложение" Алексея Михайловича, в котором полностью запрещался переход крестьянина от одного помещика к другому(отмена Юрьева дня;отсюда и берет начало поговорка:"Вот тебе, бабушка, и Юрьев день!").Окончательное оформление крепостного права.Можно считать это концом закрепощения крестьян. Можно еще добавить:9)1718-1719гг. - введение Петром Iподушной подати(каждый крестьянин должен платить налог в пользу государства)10)1760г. - установление Петром III(мужем Екатерины II) права помещиков ссылать неугодных крестьян в Сибирь11)1765г. - Екатериной II установлено право помещиков ссылать крепостных на каторгу.Далее еще во времена Александра I в газетах совершенно спокойно публиковались объявления о продаже крестьян, причем их разрешения, естественно,не спрашивали и зачастую продавали мужа одному помещику, жену - другому, а детей - третьему. Ну, а затем, конечно, знаменитая отмена крепостного права.
Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Склалися два типи господарської організації — східне і античне рабство
Проте їм були властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства і натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці.
Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу.
Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд.
Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Заболочена, непридатна для життя долина Нілу у III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину державу.
Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його, давати надлишки сільськогосподарської продукції могли тільки великі вільні сільські громади.
Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворивши вільних селян на залежних від себе виробників. Згодом стародавні єгиптяни навчилися виплавляти бронзові вироби, виробляти тонке льняне полотно, прикраси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю.
І сьогодні дивують своєю величчю і таємничістю єгипетські піраміди. Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими областями виникла жвава торгівля. У ринкові відносини втягнулися Сінайський півострів, Нубія та Лівія, які були завойовані Єгиптом. Купці торгували золотом, сріблом, міддю, оловом, шкірами, слоновою кісткою, деревиною. У країні існували рабські ринки, де вільно купували і продавали невільників.
Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Склалися два типи господарської організації — східне і античне рабство
Проте їм були властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства і натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці.
Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу.
Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд.
Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Заболочена, непридатна для життя долина Нілу у III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину державу.
Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його, давати надлишки сільськогосподарської продукції могли тільки великі вільні сільські громади.
Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворивши вільних селян на залежних від себе виробників. Згодом стародавні єгиптяни навчилися виплавляти бронзові вироби, виробляти тонке льняне полотно, прикраси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю.
І сьогодні дивують своєю величчю і таємничістю єгипетські піраміди. Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими областями виникла жвава торгівля. У ринкові відносини втягнулися Сінайський півострів, Нубія та Лівія, які були завойовані Єгиптом. Купці торгували золотом, сріблом, міддю, оловом, шкірами, слоновою кісткою, деревиною. У країні існували рабські ринки, де вільно купували і продавали невільників.