а початку xx ст. національно-визвольний рух у наддніпрянській україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. у січні 1900 р. в харкові діячі студентського руху д. антонович, б. камінський, м. русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували революційну українську партію (руп). її програму виклав адвокат м. махновський у брошурі "самостійна україна". в ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну україну від карпат до кавказу. руп обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. рупівці взяли активну участь в селянському русі. у 1900-1901 рр, в україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив полтавську, київську, харківську губернії. селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.
у 1902 р. м. махновський створює українську народну партію (унп). її основними цілями, сформульованими м. міхновським у кількох програмних документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. лідер унп м. міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.
1904 р. частина членів рупу утворила українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції рсдрп на правах її автономної секції. інша частина під керівництвом в. винниченка, с петлюри й м. порша у грудні 1905 р. проголосила утворення української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп). це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії україни, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу рсдрп. на таких же позиціях стояла єврейська соціал-демократична робітнича партія "бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в україні.
легальну агітацію за демократичну україну в складі демократичної росії та відродження української культури проводили українська демократична партія (удп) на чолі з о. лотоцьким і є. чикаленком, а також українська радикальна партія (урп), лідерами якої були б. грінченко та с. єфремов.
певний вплив, особливо в донбасі і подніпров'ї, мала російська соціал-демократична робітнича партія (рсдрп), яка виступала згідно з програмою за повалення самодержавства й заміну його демократичною республікою, рівноправність громадян і право всіх націй на самовизначення.
Общественно-политическая жизнь, рост национального самосознания, усиление классовой борьбы вызывали развитие гуманитарных наук.
В пореформенные годы получили разработку философия и лингвистика. И.И.Срезневский (1812-1880) подготовил работы по истории старославянского языка и древнерусской литературе. Его заслугой является также создание петербургской школы славистов. В.И.Даль (1801-1872) - создатель «Толкового словаря живого великорусского языка» (свыше 200 тыс. слов), который в отличие от академических словарей того времени, содержит лексику живой народной речи, собранную автором в разных областях России, а также сборника «Пословицы русского народа» (свыше 30 тыс. пословиц и поговорок). Разработка истории России осуществлялась рядом крупных историков. В 50 -70-х гг. над 29-томным изданием «История России с древнейших времен» работал талантливый русский историк С.М.Соловьев (1820-1879). На основе огромного фактического материала он показал переход родовых отношений к государственности, роль самодержавия в истории России. В.О.Ключевский (1841-1911) читал Курс русской истории, органически соединивший идеи государственной школы с экономико-географическим подходом, исследовал историю крестьянства, крепостного права и роль государства в развитии русского общества. В работах Н.И.Костомарова (1817-1885) уделено большое внимание истории освободительной войны России и Украины с польскими захватчиками, истории средневекового Новгорода и Пскова. Он автор «Русской истории в жизнеописаниях ее главнейших деятелей».
Развитие естественных наук
Конец XIX и начало XX века — один из самых важных этапов в развитии современного естествознания. Это период революционных открытий в разных сферах наук о природе, период, когда подрывались старые понятия о вселенной.
Развитие естествознания в это время связано с усилением экономической конкуренции между некоторыми странами и их стремлением освоить новые территории мира в экономическом отношении.
Точные и естественные науки развивались в этот период благодаря широкомасштабным опытам, и это обогатило мир новыми грандиозными научными открытиями.
В рассматриваемом промежутке времени наука еще более специализировалась, появились новые отрасли науки. Некоторые науки были объединены. Так, на стыке физики и химии появилась физическая химия. Открытия этого периода прокладывали дорогу к научно-технической революции второй половины XX века. Появилась новая отрасль знаний — техническая наука. Эта наука занималась в основном проблемами совершенствования производства на основе научных успехов периода.
Развитие наук выдвинуло идею о безграничности вселенной и привело к концепции относительности наших знаний о ней.
а початку xx ст. національно-визвольний рух у наддніпрянській україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. у січні 1900 р. в харкові діячі студентського руху д. антонович, б. камінський, м. русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували революційну українську партію (руп). її програму виклав адвокат м. махновський у брошурі "самостійна україна". в ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну україну від карпат до кавказу. руп обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. рупівці взяли активну участь в селянському русі. у 1900-1901 рр, в україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив полтавську, київську, харківську губернії. селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.
у 1902 р. м. махновський створює українську народну партію (унп). її основними цілями, сформульованими м. міхновським у кількох програмних документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. лідер унп м. міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.
1904 р. частина членів рупу утворила українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції рсдрп на правах її автономної секції. інша частина під керівництвом в. винниченка, с петлюри й м. порша у грудні 1905 р. проголосила утворення української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп). це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії україни, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу рсдрп. на таких же позиціях стояла єврейська соціал-демократична робітнича партія "бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в україні.
легальну агітацію за демократичну україну в складі демократичної росії та відродження української культури проводили українська демократична партія (удп) на чолі з о. лотоцьким і є. чикаленком, а також українська радикальна партія (урп), лідерами якої були б. грінченко та с. єфремов.
певний вплив, особливо в донбасі і подніпров'ї, мала російська соціал-демократична робітнича партія (рсдрп), яка виступала згідно з програмою за повалення самодержавства й заміну його демократичною республікою, рівноправність громадян і право всіх націй на самовизначення.
Развитие гуманитарных наук
Общественно-политическая жизнь, рост национального самосознания, усиление классовой борьбы вызывали развитие гуманитарных наук.
В пореформенные годы получили разработку философия и лингвистика. И.И.Срезневский (1812-1880) подготовил работы по истории старославянского языка и древнерусской литературе. Его заслугой является также создание петербургской школы славистов. В.И.Даль (1801-1872) - создатель «Толкового словаря живого великорусского языка» (свыше 200 тыс. слов), который в отличие от академических словарей того времени, содержит лексику живой народной речи, собранную автором в разных областях России, а также сборника «Пословицы русского народа» (свыше 30 тыс. пословиц и поговорок). Разработка истории России осуществлялась рядом крупных историков. В 50 -70-х гг. над 29-томным изданием «История России с древнейших времен» работал талантливый русский историк С.М.Соловьев (1820-1879). На основе огромного фактического материала он показал переход родовых отношений к государственности, роль самодержавия в истории России. В.О.Ключевский (1841-1911) читал Курс русской истории, органически соединивший идеи государственной школы с экономико-географическим подходом, исследовал историю крестьянства, крепостного права и роль государства в развитии русского общества. В работах Н.И.Костомарова (1817-1885) уделено большое внимание истории освободительной войны России и Украины с польскими захватчиками, истории средневекового Новгорода и Пскова. Он автор «Русской истории в жизнеописаниях ее главнейших деятелей».
Развитие естественных наук
Конец XIX и начало XX века — один из самых важных этапов в развитии современного естествознания. Это период революционных открытий в разных сферах наук о природе, период, когда подрывались старые понятия о вселенной.
Развитие естествознания в это время связано с усилением экономической конкуренции между некоторыми странами и их стремлением освоить новые территории мира в экономическом отношении.
Точные и естественные науки развивались в этот период благодаря широкомасштабным опытам, и это обогатило мир новыми грандиозными научными открытиями.
В рассматриваемом промежутке времени наука еще более специализировалась, появились новые отрасли науки. Некоторые науки были объединены. Так, на стыке физики и химии появилась физическая химия. Открытия этого периода прокладывали дорогу к научно-технической революции второй половины XX века. Появилась новая отрасль знаний — техническая наука. Эта наука занималась в основном проблемами совершенствования производства на основе научных успехов периода.
Развитие наук выдвинуло идею о безграничности вселенной и привело к концепции относительности наших знаний о ней.