Развитие культуры Беларуси в конце 1920-х — 1930-е гг. получило название «культурной революции». В ее результате была ликвидирована безграмотность, введено всеобщее обязательное начальное, а затем и семилетнее образование.
В 1929 г. Институт белорусской культуры (Инбелкульт) был реорганизован в Белорусскую академию наук. Ее первыми академиками стали Я. Купала, Я. Колас, Т. Гартный и др. Первым вице-президентом Академии наук СССР стал уроженец Беларуси, географ-путешественник и мореплаватель, математик, геофизик, астроном Отто Шмидт. Он является основателем дрейфующей станции на Северном полюсе. Ему было присвоено звание Героя Советсткого Союза.
Одним из основоположников космического природоведения стал уроженец Беларуси Александр Чижевский. Он является основателем новых научных направлений — гелиобиологии и историометрии, в которых обосновывалась зависимость жизни на Земле от циклов солнечной активности.
В 1933 г. была проведена реформа белорусского правописания. В результате правописание приблизилось к фонетическому ладу белорусского языка. При этом интернационально-революционные слова не подчинялись общему правилу об акании при произношении белорусских слов.
В области литературы и искусства проводился в жизнь метод социалистического реализма. Согласно ему советский человек стал показываться как творец и хозяин новой жизни. Отражались преимущественно события строительства нового общества.
Одним из лучших литературных произведений 1930-х гг. стала повесть Я. Коласа «Трясина» («Дрыгва»), посвященная деятельности народного героя деда Талаша. В жанре романа были созданы произведения М. Горецкого «Комаровская хроника» и «Виленские коммунары». М. Лыньков создал повесть для детей «Миколка-паровоз», а Я. Мавр — повесть «Полесские робинзоны».
Конец 1920-х — 1930-е гг. были отмечены крупными успехами в развитии искусства. Важным событием в сфере музыкального искусства стало открытие в 1932 г. Белорусской государственной консерватории. Через год начал работу Белорусский театр оперы и балета. В 1930-е гг. созданы известные белорусские оперы «В пущах Полесья» А. Богатырёва, «Цветок счастья» («Кветка шчасця») А. Туренкова, первый белорусский балет «Соловей» М. Крошнера.
Белорусские художники В. Волков, Е. Зайцев, И. Ахремчик создали картины, посвященные революционным событиям и установлению Советской власти в Беларуси, героике войны и мирного строительства.
Развитие архитектуры значительно изменило внешний вид городов. По проектам архитектора И. Лангбарда и с его участием в Минске были построены Дом правительства, Дом Красной Армии, главный корпус Академии наук, Дом Советов в Могилёве.
В 1930-е гг. тех деятелей культуры, которые приняли активное участие в проведении политики белорусизации, обвинили в «национал-демократизме», под которым понималась будто бы враждебная Советской власти деятельность с целью восстановления капиталистического строя в Беларуси. В 1930 г. ряд деятелей культуры были осуждены за принадлежность к «Союзу освобождения Беларуси» — организации, которой в действительности никогда не существовало. Роль ее руководителя отводилась Янке Купале, который после очередного допроса совершил попытку самоубийства. Самоубийством покончил жизнь историк В. Игнаговский — первый президент Белорусской академии наук.
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.
В 1929 г. Институт белорусской культуры (Инбелкульт) был реорганизован в Белорусскую академию наук. Ее первыми академиками стали Я. Купала, Я. Колас, Т. Гартный и др. Первым вице-президентом Академии наук СССР стал уроженец Беларуси, географ-путешественник и мореплаватель, математик, геофизик, астроном Отто Шмидт. Он является основателем дрейфующей станции на Северном полюсе. Ему было присвоено звание Героя Советсткого Союза.
Одним из основоположников космического природоведения стал уроженец Беларуси Александр Чижевский. Он является основателем новых научных направлений — гелиобиологии и историометрии, в которых обосновывалась зависимость жизни на Земле от циклов солнечной активности.
В 1933 г. была проведена реформа белорусского правописания. В результате правописание приблизилось к фонетическому ладу белорусского языка. При этом интернационально-революционные слова не подчинялись общему правилу об акании при произношении белорусских слов.
В области литературы и искусства проводился в жизнь метод социалистического реализма. Согласно ему советский человек стал показываться как творец и хозяин новой жизни. Отражались преимущественно события строительства нового общества.
Одним из лучших литературных произведений 1930-х гг. стала повесть Я. Коласа «Трясина» («Дрыгва»), посвященная деятельности народного героя деда Талаша. В жанре романа были созданы произведения М. Горецкого «Комаровская хроника» и «Виленские коммунары». М. Лыньков создал повесть для детей «Миколка-паровоз», а Я. Мавр — повесть «Полесские робинзоны».
Конец 1920-х — 1930-е гг. были отмечены крупными успехами в развитии искусства. Важным событием в сфере музыкального искусства стало открытие в 1932 г. Белорусской государственной консерватории. Через год начал работу Белорусский театр оперы и балета. В 1930-е гг. созданы известные белорусские оперы «В пущах Полесья» А. Богатырёва, «Цветок счастья» («Кветка шчасця») А. Туренкова, первый белорусский балет «Соловей» М. Крошнера.
Белорусские художники В. Волков, Е. Зайцев, И. Ахремчик создали картины, посвященные революционным событиям и установлению Советской власти в Беларуси, героике войны и мирного строительства.
Развитие архитектуры значительно изменило внешний вид городов. По проектам архитектора И. Лангбарда и с его участием в Минске были построены Дом правительства, Дом Красной Армии, главный корпус Академии наук, Дом Советов в Могилёве.
В 1930-е гг. тех деятелей культуры, которые приняли активное участие в проведении политики белорусизации, обвинили в «национал-демократизме», под которым понималась будто бы враждебная Советской власти деятельность с целью восстановления капиталистического строя в Беларуси. В 1930 г. ряд деятелей культуры были осуждены за принадлежность к «Союзу освобождения Беларуси» — организации, которой в действительности никогда не существовало. Роль ее руководителя отводилась Янке Купале, который после очередного допроса совершил попытку самоубийства. Самоубийством покончил жизнь историк В. Игнаговский — первый президент Белорусской академии наук.
Объяснение:
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.