Своєрідними були й поховальні споруди - мавзолеї, колумбарії різноманітної форми: у вигляді вежі, хлібного кошика, піраміди тощо.
Досить поширеною була портретна скульптура, зокрема зображення померлих. Для них характерні точність відтворення рис обличчя, непорушний спокій. На початку І ст. до н. е. під впливом грецького мистецтва портрети набули більшої виразності.
Живописом римляни прикрашали стіни храмів. Тріумфальні процесії римських полководців супроводжували картини із зображенням битв, що потім виставлялися в базиліках і храмах.
Після завоювання Греції поширився декоративний розпис будинків, що імітував кольоровий мармур. На мурах міст зображували пейзажі, сцени з міфів. Чудовою пам'яткою живопису І ст. до н. е. є розпис вілл, що були розташовані неподалік від Помпеї (пізніше засипані попелом під час виверження вулкана Везувій).
У релігійних віруваннях східні культи, що існували в Римі у II ст. до н. е., набули дедалі більшого поширення за часів імперії. Імператор Калігула спорудив храм єгипетської богині Ізіди в Римі на Марсовому полі. Імператор Клавдій скасував заборони стосовно культу Кібели, а імператор Коммод брав участь у містеріях на честь бога Мітрд.
Поряд зі східними культами поширювалася халдейська астрологія: майже при кожному імператорі був астролог, порадами якого він керувався не лише в особистому житті, айв державних справах.
Розвиток наукових знань римлян
Завоювання періоду імперії, а також пожвавлення торгівлі сприяли розвитку наук, зокрема географії.
У І ст. географ та історик Страбон описав ряд країн, звернувши особливу увагу на Європу, Азію та Північну Африку. Того ж сторіччя римляни вперше досягли Цейлону, Під час походів римлян в Африку були описані флора та фауна її північно-західної частини, вивчений Ніл до району Нільських боліт.
Досягнення античної медицини звів у єдину систему Клавдій Гален - лікар і природознавець, автор праць з анатомії та фізіології людини, терапії, фармакології, гігієни. Його дослідження мали великий вплив на розвиток європейської медицини доби Відродження і нового часу.
Для римської науки часів імперії характерним є прагнення до енциклопедичності, узагальнення та систематизації набутих знань. Прикладом цього є "Природнича історія" державного діяча і письменника Плінія Старшого, у якій ідеться про астрономію, фізику, географію, антропологію, зоологію, ботаніку, медицину, фармакологію, мінералогію, мистецтво тощо.
"Золотим віком" римської літератури називають І ст. до н. е. - початок І ст. н. е. Він представлений іменами таких титанів, як Вергілій, Горацій, Овідій. Найвизначнішим твором видатного поета Марона Публія Вергілія вважається поема "Енеїда" - класичний зразок римської епопеї. Вона присвячена мандрам і діянням троянського героя Енея - засновника нового царства, що поклало початок Риму. "Енеїда" створена під впливом поем Гомера, але є оригінальним, суто римським твором. Вона насичена драматизмом, особливо вражають сцени загибелі Трої, самогубства цариці Дідони, війни в Італії. Вергілій вперше в античній літературі розкрив трагізм долі людини, яка змушена коритися обов'язку, нехтуючи власними почуттями.
Поема мала великий вплив на перші європейські епічні поеми, поезію Відродження та Нового часу.
Твори Вергілія були надзвичайно популярні в Україні XVI-XVIII ст., вивчалися в братських школах, Києво-Могилянській академії, вплинули на розвиток української поезії. У бурлескному, гумористичному стилі, надавши обстановці та героям суто українського характеру, сюжет використав І. Котляревський у безсмертному творі, що започаткував новий етап у розвитку української літератури.
Найславетнішим представником своєрідного жанру любовної елегії був поет Публій Овідій Назон. Його твори дотепні та досконалі. І нині відомі його дві великі поеми "Метаморфози" (поетичний переказ греко-римських міфів про перетворення людей на квіти, дерева, тварин) та "Фасти" (про римські релігійні свята).
Із прозаїчних жанрів цієї доби найпоширенішими були історичні праці та
Своєрідними були й поховальні споруди - мавзолеї, колумбарії різноманітної форми: у вигляді вежі, хлібного кошика, піраміди тощо.
Досить поширеною була портретна скульптура, зокрема зображення померлих. Для них характерні точність відтворення рис обличчя, непорушний спокій. На початку І ст. до н. е. під впливом грецького мистецтва портрети набули більшої виразності.
Живописом римляни прикрашали стіни храмів. Тріумфальні процесії римських полководців супроводжували картини із зображенням битв, що потім виставлялися в базиліках і храмах.
Після завоювання Греції поширився декоративний розпис будинків, що імітував кольоровий мармур. На мурах міст зображували пейзажі, сцени з міфів. Чудовою пам'яткою живопису І ст. до н. е. є розпис вілл, що були розташовані неподалік від Помпеї (пізніше засипані попелом під час виверження вулкана Везувій).
У релігійних віруваннях східні культи, що існували в Римі у II ст. до н. е., набули дедалі більшого поширення за часів імперії. Імператор Калігула спорудив храм єгипетської богині Ізіди в Римі на Марсовому полі. Імператор Клавдій скасував заборони стосовно культу Кібели, а імператор Коммод брав участь у містеріях на честь бога Мітрд.
Поряд зі східними культами поширювалася халдейська астрологія: майже при кожному імператорі був астролог, порадами якого він керувався не лише в особистому житті, айв державних справах.
Розвиток наукових знань римлян
Завоювання періоду імперії, а також пожвавлення торгівлі сприяли розвитку наук, зокрема географії.
У І ст. географ та історик Страбон описав ряд країн, звернувши особливу увагу на Європу, Азію та Північну Африку. Того ж сторіччя римляни вперше досягли Цейлону, Під час походів римлян в Африку були описані флора та фауна її північно-західної частини, вивчений Ніл до району Нільських боліт.
Досягнення античної медицини звів у єдину систему Клавдій Гален - лікар і природознавець, автор праць з анатомії та фізіології людини, терапії, фармакології, гігієни. Його дослідження мали великий вплив на розвиток європейської медицини доби Відродження і нового часу.
Для римської науки часів імперії характерним є прагнення до енциклопедичності, узагальнення та систематизації набутих знань. Прикладом цього є "Природнича історія" державного діяча і письменника Плінія Старшого, у якій ідеться про астрономію, фізику, географію, антропологію, зоологію, ботаніку, медицину, фармакологію, мінералогію, мистецтво тощо.
"Золотим віком" римської літератури називають І ст. до н. е. - початок І ст. н. е. Він представлений іменами таких титанів, як Вергілій, Горацій, Овідій. Найвизначнішим твором видатного поета Марона Публія Вергілія вважається поема "Енеїда" - класичний зразок римської епопеї. Вона присвячена мандрам і діянням троянського героя Енея - засновника нового царства, що поклало початок Риму. "Енеїда" створена під впливом поем Гомера, але є оригінальним, суто римським твором. Вона насичена драматизмом, особливо вражають сцени загибелі Трої, самогубства цариці Дідони, війни в Італії. Вергілій вперше в античній літературі розкрив трагізм долі людини, яка змушена коритися обов'язку, нехтуючи власними почуттями.
Поема мала великий вплив на перші європейські епічні поеми, поезію Відродження та Нового часу.
Твори Вергілія були надзвичайно популярні в Україні XVI-XVIII ст., вивчалися в братських школах, Києво-Могилянській академії, вплинули на розвиток української поезії. У бурлескному, гумористичному стилі, надавши обстановці та героям суто українського характеру, сюжет використав І. Котляревський у безсмертному творі, що започаткував новий етап у розвитку української літератури.
Найславетнішим представником своєрідного жанру любовної елегії був поет Публій Овідій Назон. Його твори дотепні та досконалі. І нині відомі його дві великі поеми "Метаморфози" (поетичний переказ греко-римських міфів про перетворення людей на квіти, дерева, тварин) та "Фасти" (про римські релігійні свята).
Із прозаїчних жанрів цієї доби найпоширенішими були історичні праці та