До ть, історія України, дуже потрібно, завдання прикріплені, треба розв'язати тести, але не всі, а починаючи з 31 сторінки і далі скільки зробите, будь ласка, виконайте хоть щось)
КРОМВЕЛЬ, ОЛІВЕР (1599-1658), англійський державний діяч і воєначальник, вождь пуританської революції, який увійшов в історію як лорд-протектор Республіки Англії, Шотландії й Ірландії, найбільший внесок у формування сучасної Англії. Кромвель народився 25 квітня 1599 року у Хантінгдоні (графство Кембриджшир) у родині типових англійських дворян (джентрі) - Роберта Кромвеля і Елизабет Стюард. Батько Кромвеля - молодший син у родині, родоначальник якої Томас Кромвель (1485-1540) був найближчим сподвижником Генріха VІІІ і рушійною силою його реформ. Він одержав від короля значний стан як винагороду за проведену їм секуляризацію монастирських земель. Коли Олівер з'явився на світло, його дід, сер Генрі Кромвель, був одним із двох найбагатших землевласників у Хантінгдоні, але батько Кромвеля мав скромний статок. У 1616 Олівер закінчив школу в Хантінгдоні, після чого його відправили в один з коледжів Кембріджського університету, Сидні-Сассекс. Але вже через рік смерть батька змусила 18-літнього Олівера, єдиного сина в родині, залишити університет, щоб до матері і сестрам. Можливо, якійсь час він відвідував також "Лінкольнз-Інн", одну з чотирьох лондонських адвокатських корпорацій. У 21 рік Кромвель одружився на Елізабет Буршир, дочки лондонського торговця шкірою і повернувся в Хантингдон, де зайнявся сільським господарством.
Початок політичної кар'єри
Протягом наступних 20 років Кромвель вів звичайне життя сільського дворянина і поміщика, щоправда, наповнене напруженими духовними пошуками; крім того, воно брав активну участь у місцевому політичному житті. Землеробство на тутешніх убогих ґрунтах не обіцяло великих доходів, і в якийсь момент Кромвель спробував щастя, зайнявшись розведенням худоби біля містечка Сент-Айвз. Про матеріальні труднощі він зміг забути лише в 1638 році, коли йому дісталася спадщина після смерті дядька по материнській лінії, і він перебрався в місто. Тим часом у 1628 році Кромвеля обрали від округу Хантінгдон в останній парламент Карла І, скликаний їм перед т.зв. "Одинадцятирічною тиранією", 11-літнім (1629-1640) періодом беспарламентского правління.
В XIV-XV вв. в разных странах Западной Европы возникли движения против господства католической церкви. Эти движения получили общее название Реформация. Реформация представляла собой широкое общественно-политическое и идеологическое движение, направленное против римско-католической церкви и ее роли в политической системе общества. Идейной основой Реформации был гуманизм эпохи Возрождения. Идеологи Реформации утверждали, что для души верующего не нужен посредник в лице церкви. В связи с этим они выступали за ликвидацию церковной иерархии вместе с папой римским. Реформация началась в 1517 г. с выступления Мартина Лютера против торговли индульгенциями (папскими грамотами, отпускавшими грехи). Для обозначения всей совокупности направлений Реформации (лютеранство, кальвинизм, цвинглианство, англиканство и др:) употребляется термин "протестантизм". На территории Беларуси первые протестантские общины начали появляться в середине XVI ст. Наибольшее рас здесь получил кальвинизм. В 1560-е гг. из кальвинизма выделилось движение антитринитариев (ариан) - радикальное направление, представители которого проповедовали антифеодальные взгляды. В арианстве выделяют два течения: умеренное, выступавшее за постепенное изменение феодальных порядков, и радикальное, резко критиковавшее крепостничество, политику государственного насилия, феодальные войны. К умеренному течению антитринитаризма принадлежали Симеон Нудный и Насилий Тяпинский. Идеи Реформации в ВКЛ рас преимущественно в шляхетско-магнатской среде (князья Радзивиллы. Кишки. Сапеги, Ходкевичи. Тышкевичи и др.). Известным представителем реформационного движения в ВКЛ, сторонником кальвинизма был Николай Радзивилл Черный. Подавляющее число мещан и крестьян сохранили православную веру. Реформация в ВКЛ завершилась в конце XVI в. Шляхта и магнаты из протестантизма возвратились в католичество.
Со второй половины XVI в. католическая церковь начала борьбу за восстановление позиций католичества. Это движение получило название Контрреформации. Одним из главных орудий борьбы с Реформацией стал орден иезуитов, созданный в 1534 г. и утвержденный папой римским в 1540 г. Представители этого ордена были приглашены в ВКЛ в 1569 г. Главным идеологом Контрреформации был иезуит Петр Скарга. Активными ее сторонниками являлись Стефан Баторий и Сигизмунд III Лаза. Они укреплению католической церкви, поощряли деятельность католических монашеских орденов. В результате мероприятий Контрреформации упрочилось экономическое могущество и политическое влияние католической церкви, произошла клерикализация культуры. Мероприятия Контрреформации в Речи Посполитой были направлены не только против протестантизма, но и против православия. В рамках Контрреформации проведено объединение православной церкви Беларуси и Украины с католической, оформленное на Брестском церковном соборе в 1569 г. Контрреформация в Речи Посполитой фактически продолжалась до 30-х г. XVIII в.
Відповідь:
КРОМВЕЛЬ, ОЛІВЕР (1599-1658), англійський державний діяч і воєначальник, вождь пуританської революції, який увійшов в історію як лорд-протектор Республіки Англії, Шотландії й Ірландії, найбільший внесок у формування сучасної Англії. Кромвель народився 25 квітня 1599 року у Хантінгдоні (графство Кембриджшир) у родині типових англійських дворян (джентрі) - Роберта Кромвеля і Елизабет Стюард. Батько Кромвеля - молодший син у родині, родоначальник якої Томас Кромвель (1485-1540) був найближчим сподвижником Генріха VІІІ і рушійною силою його реформ. Він одержав від короля значний стан як винагороду за проведену їм секуляризацію монастирських земель. Коли Олівер з'явився на світло, його дід, сер Генрі Кромвель, був одним із двох найбагатших землевласників у Хантінгдоні, але батько Кромвеля мав скромний статок. У 1616 Олівер закінчив школу в Хантінгдоні, після чого його відправили в один з коледжів Кембріджського університету, Сидні-Сассекс. Але вже через рік смерть батька змусила 18-літнього Олівера, єдиного сина в родині, залишити університет, щоб до матері і сестрам. Можливо, якійсь час він відвідував також "Лінкольнз-Інн", одну з чотирьох лондонських адвокатських корпорацій. У 21 рік Кромвель одружився на Елізабет Буршир, дочки лондонського торговця шкірою і повернувся в Хантингдон, де зайнявся сільським господарством.
Початок політичної кар'єри
Протягом наступних 20 років Кромвель вів звичайне життя сільського дворянина і поміщика, щоправда, наповнене напруженими духовними пошуками; крім того, воно брав активну участь у місцевому політичному житті. Землеробство на тутешніх убогих ґрунтах не обіцяло великих доходів, і в якийсь момент Кромвель спробував щастя, зайнявшись розведенням худоби біля містечка Сент-Айвз. Про матеріальні труднощі він зміг забути лише в 1638 році, коли йому дісталася спадщина після смерті дядька по материнській лінії, і він перебрався в місто. Тим часом у 1628 році Кромвеля обрали від округу Хантінгдон в останній парламент Карла І, скликаний їм перед т.зв. "Одинадцятирічною тиранією", 11-літнім (1629-1640) періодом беспарламентского правління.
Пояснення:
Відповідь:
В XIV-XV вв. в разных странах Западной Европы возникли движения против господства католической церкви. Эти движения получили общее название Реформация. Реформация представляла собой широкое общественно-политическое и идеологическое движение, направленное против римско-католической церкви и ее роли в политической системе общества. Идейной основой Реформации был гуманизм эпохи Возрождения. Идеологи Реформации утверждали, что для души верующего не нужен посредник в лице церкви. В связи с этим они выступали за ликвидацию церковной иерархии вместе с папой римским. Реформация началась в 1517 г. с выступления Мартина Лютера против торговли индульгенциями (папскими грамотами, отпускавшими грехи). Для обозначения всей совокупности направлений Реформации (лютеранство, кальвинизм, цвинглианство, англиканство и др:) употребляется термин "протестантизм". На территории Беларуси первые протестантские общины начали появляться в середине XVI ст. Наибольшее рас здесь получил кальвинизм. В 1560-е гг. из кальвинизма выделилось движение антитринитариев (ариан) - радикальное направление, представители которого проповедовали антифеодальные взгляды. В арианстве выделяют два течения: умеренное, выступавшее за постепенное изменение феодальных порядков, и радикальное, резко критиковавшее крепостничество, политику государственного насилия, феодальные войны. К умеренному течению антитринитаризма принадлежали Симеон Нудный и Насилий Тяпинский. Идеи Реформации в ВКЛ рас преимущественно в шляхетско-магнатской среде (князья Радзивиллы. Кишки. Сапеги, Ходкевичи. Тышкевичи и др.). Известным представителем реформационного движения в ВКЛ, сторонником кальвинизма был Николай Радзивилл Черный. Подавляющее число мещан и крестьян сохранили православную веру. Реформация в ВКЛ завершилась в конце XVI в. Шляхта и магнаты из протестантизма возвратились в католичество.
Со второй половины XVI в. католическая церковь начала борьбу за восстановление позиций католичества. Это движение получило название Контрреформации. Одним из главных орудий борьбы с Реформацией стал орден иезуитов, созданный в 1534 г. и утвержденный папой римским в 1540 г. Представители этого ордена были приглашены в ВКЛ в 1569 г. Главным идеологом Контрреформации был иезуит Петр Скарга. Активными ее сторонниками являлись Стефан Баторий и Сигизмунд III Лаза. Они укреплению католической церкви, поощряли деятельность католических монашеских орденов. В результате мероприятий Контрреформации упрочилось экономическое могущество и политическое влияние католической церкви, произошла клерикализация культуры. Мероприятия Контрреформации в Речи Посполитой были направлены не только против протестантизма, но и против православия. В рамках Контрреформации проведено объединение православной церкви Беларуси и Украины с католической, оформленное на Брестском церковном соборе в 1569 г. Контрреформация в Речи Посполитой фактически продолжалась до 30-х г. XVIII в.
Пояснення: