вследствие колонизации до конца xvii века в северной америке образовалось 13 колоний. постепенно они стали обособленности и самостоятельности от . согласно правового положения колонии делились на три группы:
1) владение великобритании, где хотя и существовали двухпалатное законодательное собрание, но главная роль в принадлежала королевским губернаторам, наделенным правом абсолютного вето (массачусетс, нью-йорк, нью-джерси, нью-гемпшир, вирджиния, джорджия, северная и южная каролина )
2) "собственнические" колонии, подаренные королем в собственность частным лицам (пенсильвания, делавэр и мэриленд):
3) колонии, в которых все органы избирались населением (род-айленд и коннектикут).
несмотря на указанное многообразие, внутренняя политическая организация колоний значительно отличалась от государственного строя и была более демократичной. политические и отношения с метрополией отмечались политикой искусственного сдерживания развития североамериканских колоний, внешнюю торговлю которых было вполне поставлена под контроль . опасаясь появления в их лице мощного конкурента на рынке промышленных и сельскохозяйственных товаров, парламент принимал законы, подавляли колониальную промышленность и торговлю. росло также военное и административное подавление со стороны метрополии, стало важной предпосылкой войны за независимость североамериканских штатов.
осознавая свои и политические интересы, колонисты все больше стремились к независимости. важно отметить, что в основном они были людьми, оппозиционно настроенными к , ее политических, религиозных, культурных традиций. их настроения способствовали росту объединительных тенденций, которые проявились в фактиче установлении конфедеративных отношений между колониями. бенджамин франклин стал инициатором переименования колоний в штаты.
конфликт между колониями и метрополией приобретает к 60-70 xviii века конституционно-правового окраску. с деклараций (наибольший резонанс в обществе вызвали декларации прав 1765 и 1774) колонисты стремятся заставить считаться со своими правами в области , правосудия и государственного устройства.
в августе 1774 законодательное собрание вирджинии обратились ко всем колоний с призывом созвать ежегодные конгрессы для обсуждения общих дел. 5 сентября этого же года в филадельфии собрался первый континентальный конгресс, где были представлены все колонии, кроме джорджии. конгресс принял политические и решения, которые неизбежно к разрыву отношений с метрополией и военных действий. в апреле 1775 состоялась битва при лексингтоне, положившее начало национально-освободительной борьбе. 10 мая того же года в филадельфии собрался второй континентальный конгресс, который обратился к монарха последнему примирчим посланием. тогда же было принято решение об объединении войск колоний и назначения джорджа вашингтона главнокомандующим.
важнейшим документом в процессе конституирования американской государственности стала принятая в условиях войны за независимость декларация независимости сша 13 американских штатов от 4 июля 1776. она провозгласила независимость бывших 13 колоний от великобритании, что означало появление на атлантическом побережье северной америки 13 суверенных государств. их представители заявили о своем праве занять равное место среди других самостоятельных государств мира. для авторов декларации важно не только заявить о "разрыве политических уз" с метрополией, но и доказать мировой общественности легитимность этого акта. аргументация, в декларации, основывалась на доктрине естественного права, идеи народного суверенитета и договорной теории происхождения государства.
в декларации независимости сша можно выделить три смысловые части. в первой части говорится, что все люди равны и с рождения неотъемлемыми правами, основными из которых являются жизнь, свобода и стремление к счастью. именно для обеспечения этих прав люди вводят правительство. поскольку народ является источником власти, то он может и обязан заменить или даже уничтожить плохое правительство. эта часть документа имеет общий характер и касается любого народа. во второй части декларации перечисляются уже конкретные действия короля, которыми он нарушает права жителей североамериканских колоний. поэтому в третьей части из двух предыдущих ссылок делается умозаключение о независимости от короны. хотя в декларации содержались слова "соединенные штаты америки", она не означала создание единого федеративного государства, а лишь зафиксировала начальный этап становления суверенного государства.
дальнейшие этапы конституционного оформления сша закреплено в "статьях конфедерации" 1781, конституции сша 1787 и в "билле о правах" 1789 года.
ответ:На кого схожі воїни, зображені на ілюстрації? Як ви можете їх схарактеризувати?
Діємо: практичні завдання
Працюючи з текстом параграфа, ви помітите, що він не поділяється на пункти. Пропонуємо вам скласти план параграфа самостійно або разом із друзями.
Сарматські племена панували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. Сармати вважаються спорідненим зі скіфами народом: «савромати розмовляють скіфською мовою, але з давніх часів перекрученою» (Геродот).
Українські землі на початку нашої ери
1. Позначте на контурній карті території розселення сарматських племен.
2. Поміркуйте, чому на карті немає підпису «сармати», а є назви різних племен.
3. Які народи, держави були сусідами сарматів?
4. Поміркуйте, як могли складатися відносини між сарматами та їхніми сусідами.
Античні автори завжди підкреслювали войовничість сарматів. У мирний час вони поділяли зони впливу й учиняли набіги на праслов’янські села, на землі понтійського царя Мітрідата, на античні поліси (Ольвію, Тіру, Ніконій). Із сарматами вела постійні війни Римська імперія.
Пізнавально й цікаво
Сармати в римських описах
«Люте обличчя, грубий голос, ні волосся, ні борода не стрижені». Цікаве що до збагнути психологію сарматів, повідомляє історик Аріан, один із прокураторів Римської імперії, який з ними воював, а тому знав їх не з чуток: «Їхніх коней спочатку складно розігнати, зате вони витримують яке завгодно навантаження; й тоді можна бачити, як жвавий, кремезний і дорідний кінь знесилюється, а ця мала шолудива шкапчина спочатку переганяє того, а потім залишає далеко позаду».
Легендарні амазонки — ймовірно, сарматські жінки (барельєф на храмі Аполлона в Бассах, близько 450-420 рр. до н. е.)
З образами яких жінок давнини схожі сарматки?
Пізнавально й цікаво
Сарматські амазонки
Особливістю сарматського соціального устрою було високе становище в суспільстві жінок. Сарматські жінки не лише підтримували лад у господарстві й виховували дітей. Сарматки були воїнами нарівні з чоловіками. В могилу померлої жінки, навіть дівчинки, крім прикрас, клали зброю. А родинні поховання формувалися навколо могили жінки, яку вважали праматір'ю. Обожнювали полювати, виїжджали «на кабана» іноді з чоловіками, а вряди-годи й без них.
Основою суспільного устрою сарматів була родова община, утворена групою споріднених сімей. Особливе місце в сарматській спільноті посідали жінки. Жили сармати табором, у наметах, які взимку утеплювали. Це був народ кочовий — залишалися вони на одному місці доти, допоки худоба не з’їдала траву. Ховаючи померлих, вони клали поруч із ними речі, якими ті користувалися за життя: чоловікам — зброю, кубки з вином; жінкам — прикраси, дзеркальця, голки.
Уміли добувати й обробляти метали. Сармати досить активно торгували шкірами, виробами ремісників. Але головний прибуток отримували від продажу рабів у різні країни світу.
У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.
Оскільки невід’ємною частиною життя цих кочівників була тварина, це позначилося на їхній культурі. Сарматські золоті й срібні вироби виконані в так званому звіриному стилі.
Самобутні звичаї й традиції сарматів вплинули на звичаї й традиції народів, що жили поряд із ними. Як вважають мовознавці, від сарматів в українській мові збереглося багато слів. Наприклад: дбати, тримати, катувати, Дунай, Дніпро, Дністер, Дон та інші.
вследствие колонизации до конца xvii века в северной америке образовалось 13 колоний. постепенно они стали обособленности и самостоятельности от . согласно правового положения колонии делились на три группы:
1) владение великобритании, где хотя и существовали двухпалатное законодательное собрание, но главная роль в принадлежала королевским губернаторам, наделенным правом абсолютного вето (массачусетс, нью-йорк, нью-джерси, нью-гемпшир, вирджиния, джорджия, северная и южная каролина )
2) "собственнические" колонии, подаренные королем в собственность частным лицам (пенсильвания, делавэр и мэриленд):
3) колонии, в которых все органы избирались населением (род-айленд и коннектикут).
несмотря на указанное многообразие, внутренняя политическая организация колоний значительно отличалась от государственного строя и была более демократичной. политические и отношения с метрополией отмечались политикой искусственного сдерживания развития североамериканских колоний, внешнюю торговлю которых было вполне поставлена под контроль . опасаясь появления в их лице мощного конкурента на рынке промышленных и сельскохозяйственных товаров, парламент принимал законы, подавляли колониальную промышленность и торговлю. росло также военное и административное подавление со стороны метрополии, стало важной предпосылкой войны за независимость североамериканских штатов.
осознавая свои и политические интересы, колонисты все больше стремились к независимости. важно отметить, что в основном они были людьми, оппозиционно настроенными к , ее политических, религиозных, культурных традиций. их настроения способствовали росту объединительных тенденций, которые проявились в фактиче установлении конфедеративных отношений между колониями. бенджамин франклин стал инициатором переименования колоний в штаты.
конфликт между колониями и метрополией приобретает к 60-70 xviii века конституционно-правового окраску. с деклараций (наибольший резонанс в обществе вызвали декларации прав 1765 и 1774) колонисты стремятся заставить считаться со своими правами в области , правосудия и государственного устройства.
в августе 1774 законодательное собрание вирджинии обратились ко всем колоний с призывом созвать ежегодные конгрессы для обсуждения общих дел. 5 сентября этого же года в филадельфии собрался первый континентальный конгресс, где были представлены все колонии, кроме джорджии. конгресс принял политические и решения, которые неизбежно к разрыву отношений с метрополией и военных действий. в апреле 1775 состоялась битва при лексингтоне, положившее начало национально-освободительной борьбе. 10 мая того же года в филадельфии собрался второй континентальный конгресс, который обратился к монарха последнему примирчим посланием. тогда же было принято решение об объединении войск колоний и назначения джорджа вашингтона главнокомандующим.
важнейшим документом в процессе конституирования американской государственности стала принятая в условиях войны за независимость декларация независимости сша 13 американских штатов от 4 июля 1776. она провозгласила независимость бывших 13 колоний от великобритании, что означало появление на атлантическом побережье северной америки 13 суверенных государств. их представители заявили о своем праве занять равное место среди других самостоятельных государств мира. для авторов декларации важно не только заявить о "разрыве политических уз" с метрополией, но и доказать мировой общественности легитимность этого акта. аргументация, в декларации, основывалась на доктрине естественного права, идеи народного суверенитета и договорной теории происхождения государства.
в декларации независимости сша можно выделить три смысловые части. в первой части говорится, что все люди равны и с рождения неотъемлемыми правами, основными из которых являются жизнь, свобода и стремление к счастью. именно для обеспечения этих прав люди вводят правительство. поскольку народ является источником власти, то он может и обязан заменить или даже уничтожить плохое правительство. эта часть документа имеет общий характер и касается любого народа. во второй части декларации перечисляются уже конкретные действия короля, которыми он нарушает права жителей североамериканских колоний. поэтому в третьей части из двух предыдущих ссылок делается умозаключение о независимости от короны. хотя в декларации содержались слова "соединенные штаты америки", она не означала создание единого федеративного государства, а лишь зафиксировала начальный этап становления суверенного государства.
дальнейшие этапы конституционного оформления сша закреплено в "статьях конфедерации" 1781, конституции сша 1787 и в "билле о правах" 1789 года.
ответ:На кого схожі воїни, зображені на ілюстрації? Як ви можете їх схарактеризувати?
Діємо: практичні завдання
Працюючи з текстом параграфа, ви помітите, що він не поділяється на пункти. Пропонуємо вам скласти план параграфа самостійно або разом із друзями.
Сарматські племена панували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. Сармати вважаються спорідненим зі скіфами народом: «савромати розмовляють скіфською мовою, але з давніх часів перекрученою» (Геродот).
Українські землі на початку нашої ери
1. Позначте на контурній карті території розселення сарматських племен.
2. Поміркуйте, чому на карті немає підпису «сармати», а є назви різних племен.
3. Які народи, держави були сусідами сарматів?
4. Поміркуйте, як могли складатися відносини між сарматами та їхніми сусідами.
Античні автори завжди підкреслювали войовничість сарматів. У мирний час вони поділяли зони впливу й учиняли набіги на праслов’янські села, на землі понтійського царя Мітрідата, на античні поліси (Ольвію, Тіру, Ніконій). Із сарматами вела постійні війни Римська імперія.
Пізнавально й цікаво
Сармати в римських описах
«Люте обличчя, грубий голос, ні волосся, ні борода не стрижені». Цікаве що до збагнути психологію сарматів, повідомляє історик Аріан, один із прокураторів Римської імперії, який з ними воював, а тому знав їх не з чуток: «Їхніх коней спочатку складно розігнати, зате вони витримують яке завгодно навантаження; й тоді можна бачити, як жвавий, кремезний і дорідний кінь знесилюється, а ця мала шолудива шкапчина спочатку переганяє того, а потім залишає далеко позаду».
Легендарні амазонки — ймовірно, сарматські жінки (барельєф на храмі Аполлона в Бассах, близько 450-420 рр. до н. е.)
З образами яких жінок давнини схожі сарматки?
Пізнавально й цікаво
Сарматські амазонки
Особливістю сарматського соціального устрою було високе становище в суспільстві жінок. Сарматські жінки не лише підтримували лад у господарстві й виховували дітей. Сарматки були воїнами нарівні з чоловіками. В могилу померлої жінки, навіть дівчинки, крім прикрас, клали зброю. А родинні поховання формувалися навколо могили жінки, яку вважали праматір'ю. Обожнювали полювати, виїжджали «на кабана» іноді з чоловіками, а вряди-годи й без них.
Основою суспільного устрою сарматів була родова община, утворена групою споріднених сімей. Особливе місце в сарматській спільноті посідали жінки. Жили сармати табором, у наметах, які взимку утеплювали. Це був народ кочовий — залишалися вони на одному місці доти, допоки худоба не з’їдала траву. Ховаючи померлих, вони клали поруч із ними речі, якими ті користувалися за життя: чоловікам — зброю, кубки з вином; жінкам — прикраси, дзеркальця, голки.
Уміли добувати й обробляти метали. Сармати досить активно торгували шкірами, виробами ремісників. Але головний прибуток отримували від продажу рабів у різні країни світу.
У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.
Оскільки невід’ємною частиною життя цих кочівників була тварина, це позначилося на їхній культурі. Сарматські золоті й срібні вироби виконані в так званому звіриному стилі.
Самобутні звичаї й традиції сарматів вплинули на звичаї й традиції народів, що жили поряд із ними. Як вважають мовознавці, від сарматів в українській мові збереглося багато слів. Наприклад: дбати, тримати, катувати, Дунай, Дніпро, Дністер, Дон та інші.
Объяснение: