У 2014 р. минає 360 років з часу проведення Переяславської ради 1654 р., ухвалення комплексу договірних актів, відомих як Березневі статті 1654 р., а також 355 років від укладання Переяславських статей 1659 р. – наступного українсько-російського державного договору. Ці події й документи багато в чому стали визначальними не тільки для долі України, її державності й вектору розвитку, але й певним чином для усієї Центрально-Східної Європи; їхня опосередкована дія дається взнаки дотепер.
До цих подій упродовж багатьох десятиліть звертаються політики, історики, письменники, по-різному трактуючи їх, але остаточно так і не дійшовши згоди. Вагомою причиною такого стану речей є втрата оригіналів визначальних документів, насамперед т. зв. Статей Богдана Хмельницького – проекту договору, розробленого українською стороною у 1654 р. Тому дослідники обходяться копіями цих важливих актів, віднайденими в архіві Посольського приказу. Відомі також офіційні публікації російською мовою пізнішого часу.
Коротко нагадаємо ті вікопомні події, що визначили різку зміну напряму розвитку України.
Переяславська рада 1654 р. Цю козацьку раду було скликано гетьманським урядом Богдана Хмельницького 8 (18) січня для проголошення акта прийняття Української козацької держави (офіційна назва – Військо Запорозьке) під зверхність російського царя Олексія Михайловича. Оцінювати її як генеральну військову (найвищий орган управління) слід з певними застереженнями: через обставини, що склалися після виснажливої Жванецької кампанії 1653 р., частини старшини і козаків у Переяславі не було. Українські історики схиляються до думки, що це була козацька рада з розширеним складом учасників полково-сотенної (за винятком 5 полків) старшини, мінімальної кількості козаків та місцевих міщан.
Крупнейшим районом древнего Киева был Подол. Его площадь в XII—XIII веках составляла 200 га. Он также был известен своими укреплениями, так называемыми столпиями, которые упоминаются в летописи XII века. В центре Подола было летописное «Торговище», вокруг которого стояли монументальные культовые сооружения: церковь Пирогоща (1131-35), Борисоглебская и Михайловская церкви. Массовая застройка Киева была преимущественно деревянной, её составляли кварталы срубных и каркасно-столбовых зданий, преимущественно двухэтажных. Планировка города была усадебно-уличной,
Вывод: поскольку все известные киевские князья начиная с 1132 годе были своим основным столом считали либо Владимир (как Юрий Долгорукий, Андрей Боголюбский или Всеволод Большое Гнездо), либо Смоленск (как Рюрик Ростиславич), либо Галич (как Роман Мстиславич или Данийл Галицкий), то можно считзть,что значение Киева как политического центра восточных славян постепенно снижалось и титул князя киевского стал просто номинальным и какого-либо старшинства среди князей других земель не давал. Политическая борьба вокруг киевского стола привела к ослаблению княжества и оставила его в одиночестве перед надвигающейся монгольской угрозой. К политическому ослаблению княжества добавилось и экономическое вследствие падения Константинополя во время крестового похода 1204 года и потере торгового значения "пути из варяг в греки".
У 2014 р. минає 360 років з часу проведення Переяславської ради 1654 р., ухвалення комплексу договірних актів, відомих як Березневі статті 1654 р., а також 355 років від укладання Переяславських статей 1659 р. – наступного українсько-російського державного договору. Ці події й документи багато в чому стали визначальними не тільки для долі України, її державності й вектору розвитку, але й певним чином для усієї Центрально-Східної Європи; їхня опосередкована дія дається взнаки дотепер.
До цих подій упродовж багатьох десятиліть звертаються політики, історики, письменники, по-різному трактуючи їх, але остаточно так і не дійшовши згоди. Вагомою причиною такого стану речей є втрата оригіналів визначальних документів, насамперед т. зв. Статей Богдана Хмельницького – проекту договору, розробленого українською стороною у 1654 р. Тому дослідники обходяться копіями цих важливих актів, віднайденими в архіві Посольського приказу. Відомі також офіційні публікації російською мовою пізнішого часу.
Коротко нагадаємо ті вікопомні події, що визначили різку зміну напряму розвитку України.
Переяславська рада 1654 р. Цю козацьку раду було скликано гетьманським урядом Богдана Хмельницького 8 (18) січня для проголошення акта прийняття Української козацької держави (офіційна назва – Військо Запорозьке) під зверхність російського царя Олексія Михайловича. Оцінювати її як генеральну військову (найвищий орган управління) слід з певними застереженнями: через обставини, що склалися після виснажливої Жванецької кампанії 1653 р., частини старшини і козаків у Переяславі не було. Українські історики схиляються до думки, що це була козацька рада з розширеним складом учасників полково-сотенної (за винятком 5 полків) старшини, мінімальної кількості козаків та місцевих міщан.
Объяснение:
Крупнейшим районом древнего Киева был Подол. Его площадь в XII—XIII веках составляла 200 га. Он также был известен своими укреплениями, так называемыми столпиями, которые упоминаются в летописи XII века. В центре Подола было летописное «Торговище», вокруг которого стояли монументальные культовые сооружения: церковь Пирогоща (1131-35), Борисоглебская и Михайловская церкви. Массовая застройка Киева была преимущественно деревянной, её составляли кварталы срубных и каркасно-столбовых зданий, преимущественно двухэтажных. Планировка города была усадебно-уличной,
Вывод: поскольку все известные киевские князья начиная с 1132 годе были своим основным столом считали либо Владимир (как Юрий Долгорукий, Андрей Боголюбский или Всеволод Большое Гнездо), либо Смоленск (как Рюрик Ростиславич), либо Галич (как Роман Мстиславич или Данийл Галицкий), то можно считзть,что значение Киева как политического центра восточных славян постепенно снижалось и титул князя киевского стал просто номинальным и какого-либо старшинства среди князей других земель не давал. Политическая борьба вокруг киевского стола привела к ослаблению княжества и оставила его в одиночестве перед надвигающейся монгольской угрозой. К политическому ослаблению княжества добавилось и экономическое вследствие падения Константинополя во время крестового похода 1204 года и потере торгового значения "пути из варяг в греки".