Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Римская республика представляла собой определенный этап в истории Древнего Рима, когда государственный строй был симбиозом демократических, олигархических и монархических элементов.
До 509 года до нашей эры Древний Рим был царством, где правили 7 царей.
Последнего царя римляне изгнали и установили новое государственное устройство – республику.
После провозглашения республики плебеи расширяют свои права, выходят из общины и становятся полноправными гражданами. Из-за этого появляется должность народного трибуна или защитника, который защищает интересы бывших плебеев, и для этого он имеет право вето на несправедливые решения властей. Народный трибун избирался на Форуме, где каждый трибун выступал и предлагал свою «предвыборную программу».
Затем в Риме появляются органы государственного управления в лице народного собрания. Народное собрание было высшим государственным органом в Риме, который принимал законы, принимал решение о войне и мире, избирал разных должностных лиц. Народное собрание проходило на Марсовом поле. Все имели специальные таблички, ведь посредством табличек они выбирали консулов (на них писали имена).
Также в Риме существовал Сенат, который состоял из 300 человек. Все законы до принятия должны проходить через Сенат.
Еще в Риме были консулы.
Каждый год римляне избирали 2х консулов, которые имели полную военную и гражданскую власть.
Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР після 26 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної Російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини Російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неевропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад Російської імперії на декілька десятиліть.
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Римская республика представляла собой определенный этап в истории Древнего Рима, когда государственный строй был симбиозом демократических, олигархических и монархических элементов.
До 509 года до нашей эры Древний Рим был царством, где правили 7 царей.
Последнего царя римляне изгнали и установили новое государственное устройство – республику.
После провозглашения республики плебеи расширяют свои права, выходят из общины и становятся полноправными гражданами. Из-за этого появляется должность народного трибуна или защитника, который защищает интересы бывших плебеев, и для этого он имеет право вето на несправедливые решения властей. Народный трибун избирался на Форуме, где каждый трибун выступал и предлагал свою «предвыборную программу».
Затем в Риме появляются органы государственного управления в лице народного собрания. Народное собрание было высшим государственным органом в Риме, который принимал законы, принимал решение о войне и мире, избирал разных должностных лиц. Народное собрание проходило на Марсовом поле. Все имели специальные таблички, ведь посредством табличек они выбирали консулов (на них писали имена).
Также в Риме существовал Сенат, который состоял из 300 человек. Все законы до принятия должны проходить через Сенат.
Еще в Риме были консулы.
Каждый год римляне избирали 2х консулов, которые имели полную военную и гражданскую власть.
если правильно !)