осмология Джорда́но Бру́но — один из ключевых компонентов учения итальянского философа эпохи Возрождения Джордано Бруно (наст. имя: Филиппо, прозвище — Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим)[K 1]. Космологические вопросы затрагивались во многих сочинениях Джордано Бруно, наиболее полно в диалогах Пир на пепле (1584) и О бесконечном, Вселенной и мирах (1584) и поэме О безмерном и неисчислимых (1591).
Памятник Джордано Бруно на площади Кампо деи Фиори в Риме, установленный на месте казни философа (скульптор Этторе Феррари, 1889 г.)
Ряд положений космологии и натурфилософии Бруно, имеющий новаторский и даже революционный для своего времени характер, в значительной мере предвосхитил многие положения космологии Нового времени: представление о бесконечности Вселенной и числа миров в ней, отождествление звёзд с далёкими солнцами, представление о материальном единстве мироздания. Большое значение для развития науки имеет его пропаганда гелиоцентризма. Вместе с тем, некоторые представления Джордано Бруно (в первую очередь, идея о всеобщей одушевлённости материи) были вскоре оставлены наукой.
Метафорический язык Бруно, его богатая поэтическая фантазия, неразрывная связь его космологии с теологией, метафизикой, этикой, эстетикой затрудняют оценку его научных представлений и являются причиной непрекращающихся споров среди историков науки и философов.
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".
осмология Джорда́но Бру́но — один из ключевых компонентов учения итальянского философа эпохи Возрождения Джордано Бруно (наст. имя: Филиппо, прозвище — Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим)[K 1]. Космологические вопросы затрагивались во многих сочинениях Джордано Бруно, наиболее полно в диалогах Пир на пепле (1584) и О бесконечном, Вселенной и мирах (1584) и поэме О безмерном и неисчислимых (1591).
Памятник Джордано Бруно на площади Кампо деи Фиори в Риме, установленный на месте казни философа (скульптор Этторе Феррари, 1889 г.)
Ряд положений космологии и натурфилософии Бруно, имеющий новаторский и даже революционный для своего времени характер, в значительной мере предвосхитил многие положения космологии Нового времени: представление о бесконечности Вселенной и числа миров в ней, отождествление звёзд с далёкими солнцами, представление о материальном единстве мироздания. Большое значение для развития науки имеет его пропаганда гелиоцентризма. Вместе с тем, некоторые представления Джордано Бруно (в первую очередь, идея о всеобщей одушевлённости материи) были вскоре оставлены наукой.
Метафорический язык Бруно, его богатая поэтическая фантазия, неразрывная связь его космологии с теологией, метафизикой, этикой, эстетикой затрудняют оценку его научных представлений и являются причиной непрекращающихся споров среди историков науки и философов.
Відповідь:
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".