Реконкі́ста (від ісп. Reconquista, «відвоювання») — у 722—1492 роках війна християн за звільнення Піренейського півострова від мусульманського панування. Півострів був окупований мусульманами протягом 711—718 років. Початком Реконкісти вважається повстання християн Астурії проти окупантів і битва при Ковадонзі (722). Кінець Реконкісти — падіння останнього арабського емірату Гранада (1492). Вперше термін «Реконкіста» з'явився у французьких дослідженнях Нового часу і звідти був запозичений іспанською історіографією
Это небольшой полуостров, омываемый водами Эгейского моря. Берега его изрезаны множеством бухт, очень удобных для мореплавания. Большую часть Аттики занимают невысокие горы. Почвы здесь каменистые и пригодных под посевы земель очень мало. Полноводных рек нет, лишь пересыхающие летом ручьи и небольшие речушки. В засушливые годы посевы земледельцев часто страдали из-за недостатка влаги.
Занятия.
Одним из важнейших занятий жителей Аттики было земледелие. В долинах рек и на плоскогорьях они выращивали ячмень, пшеницу, бобы, на склонах гор — виноград и оливковые деревья.
Объяснение:
Реконкі́ста (від ісп. Reconquista, «відвоювання») — у 722—1492 роках війна християн за звільнення Піренейського півострова від мусульманського панування. Півострів був окупований мусульманами протягом 711—718 років. Початком Реконкісти вважається повстання християн Астурії проти окупантів і битва при Ковадонзі (722). Кінець Реконкісти — падіння останнього арабського емірату Гранада (1492). Вперше термін «Реконкіста» з'явився у французьких дослідженнях Нового часу і звідти був запозичений іспанською історіографією
Природные условия.
Это небольшой полуостров, омываемый водами Эгейского моря. Берега его изрезаны множеством бухт, очень удобных для мореплавания. Большую часть Аттики занимают невысокие горы. Почвы здесь каменистые и пригодных под посевы земель очень мало. Полноводных рек нет, лишь пересыхающие летом ручьи и небольшие речушки. В засушливые годы посевы земледельцев часто страдали из-за недостатка влаги.
Занятия.
Одним из важнейших занятий жителей Аттики было земледелие. В долинах рек и на плоскогорьях они выращивали ячмень, пшеницу, бобы, на склонах гор — виноград и оливковые деревья.