ДОКУМЕНТ 3 Зі щоденникових записів Леся Танюка: «Восени 1962 р. ми - А. Горська, В. Симоненко і я - були призначені від київського клубу творчої молоді до складу комісії, яка розслідувала злочини сталінського періоду порушення законності. Очевидці й реабілітовані, що поверталися з таборів, вивели нас на можливе місце єжовських та беріївських розстрілів. Це ліс навпроти селища Биківня під Києвом, де ми справді знайшли ці жахливі сліди - вимиті з ґрунту черепи, простріляні кулями. Серед них і дитячі, кістяки, рештки одягу. Представники районної влади, до якої ми звернулись за роз'ясненнями, заборонили нам “у це лізти”, бо тут, мовляв, стояв німецький концтабір.
Це неправда. Це розстріли радянського періоду. Концтабір був у Дарниці. А там, у Биківні, німецьких поховань і розстрілів не було. Це засвідчили старожили. Вони ж і підтвердили, що німці, увійшовши до Києва, відразу влаштували тут “показові” розкопи за участі міжнародних представників Червоного Хреста, щоб задемонструвати “звірства більшовиків”. Про це було і в газетах періоду окупації. Існує документальне підтвердження цього і в закордонних виданнях, звичайно, з антирадянською скерованістю... Неупереджена ексгумація здатна підтвердити чи заперечити дані, зібрані нами й передані до Київського міськвиконкому як офіційний “Меморандум” Клубу творчої молоді... Відразу ж після того “Меморандуму” на кожного з нас трьох, які його підписали, почався тиск, який межував з кримінальним».
Виконайте завдання 4. Чому після офіційного подання «Меморандуму» ініціатори акції відчули на собі тиск? Як це характеризує тогочасне суспільно-політичне життя? Чи можна твердити, що поява дисидентського руху була неминучою за таких обставин?
Знаменитая Кунсткамера, а ныне Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого Российской академии наук, запустила проект комплексной разработки новой коммуникационной стратегии «Кунсткамера Третьего тысячелетия». В рамках проекта будет пересмотрена политика работы музея с внешними аудиториями, будет проведен ребрендинг, стартуют новые образовательные проекты, коренным образом изменится присутствие музея в соцсетях. Первые изменения будут заметны уже осенью. Проект разработки новой стратегии профинансирован фондом В. Потанина
«Рішельє Арман дю Плессі (1585-1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. – глава королівської ради, фактичний правитель Франції протягом 18 років. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік ХІІІ лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».
Пріоритетом його внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією та зміцнення королівської влади, а головним зовнішньополітичним завданням – підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбургів у Європі, активна колоніальна політика.
Бажаючи встановити необмежену владу, Рішельє оголосив гугенотам війну, щоб позбавити їх політичних прав, які відрізняли їх від інших французів. Він оволодів їхньою головною фортецею Ла-Рошель, а потім захопив й інші фортеці гугенотів. Дворянин за походженням, він на користь держави прагнув обмежити владу й права дворян. З цією метою він знищив деякі вищі посади, які обіймали родовиті дворяни, заборонив дуелі, зруйнував декілька замків, які служили притулком для непокірних дворян, і перестав скликати Генеральні штати.
Прагнучи зміцнити королівську владу в галузі фінансів, внутрішньої та зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного збірника французьких законів, провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керівників), що призначалися королем, реорганізував поштову службу. Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. У 1629 – 1642 рр. у Франції було створено 22 торговельні компанії.
Сила Рішельє була в його обережності, тонкому знанні психології людей і відчутті ситуації».
Текст 2 «Першочергового значення він надавав пропаганді урядової політики. Чи не першим він зрозумів значення «ідеологічної» дії на громадську думку. З цією метою він створив у 1631 р. першу французьку газету, до якої сам добирав матеріали для публікації. З позицій державної доцільності підходив Рішельє й до освіти. Його погляди з цього приводу чітко висловлені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість – краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не будь-кого варто навчати».
10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. У Рішельє був тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав утверджватися класицизм. При всій неоднозначності та суперечливості, діяльність Рішельє на ниві культури все ж таки може бути оцінена позитивно, оскільки вона сприяла розвитку освіти та зростанню талантів».
Текст 3
Висловлювання Рішельє:
«Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою – могутність держави».
«Дайте мені шість стрічок, написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них що-небудь, за що її можна було б повісити».
«Щоб керувати державою, слід менше говорити і більше слухати».
«...головний життєвий нерв держави – це дворяни, але дворяни, які підкоряються королю».
«У мене немає ворогів, окрім ворогів держави»
« ...дворянин має право помирати лише за короля» (про заборону дуелей).
«Народ – це мул, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від роботи», але «робота мула має відповідати його силі».
«Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла».
Текст 4 Коли Петро І (перший російський імператор) відвідав Париж, він упав на коліна перед статуєю кардинала Рішельє і вигукнув: «Якби ти був живий, я віддав би тобі півцарства, лише б ти допоміг мені правити іншою половиною».
Можно лучший ответ?