Е́тнос (від дав.-гр. ἐθνικός — народ) — стійке соціальне угруповання людей, що виникло упродовж тривалого історичного розвитку на певній території, де люди мають власну біологічну складову (раса, спільне походження)[1], мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів[2][3][4]. Важливі умови формування етносу — спільність мови та території (батьківщини)[5]. Але й територіально роз'єднані групи одного етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах, специфічних нормах господарського життя тощо[5]. Етнічна самосвідомість завжди поєднується з прагненням етносу до власної соціально-територіальної організації, творення держав[3]. У той самий час, етнічні процеси природно тісно пов'язані з соціально-економічними[5]. Етнос — поняття широке; воно охоплює різні рівні самоорганізації популяцій людей, як-от нації, народності, групи споріднених племен, окремі племена. У сучасному світі нараховують від 3 до 5 тис. різних етносів (на їхнє число значною мірою впливають процеси етнічної консолідації, дивергенції, окультурації та асиміляції[3].
По мнению ряда исследователей, этнонимы не относят к собственным именам. Происхождение и функционирование этнонимов изучает этнонимика, раздел ономастики. Различают макроэтнонимы — названия крупных этнических общностей и микроэтнонимы, обозначающие небольшие этнические объединения.
Етногене́з (від дав.-гр. ἔθνος — «плем'я, народ» і γένεσις — «виникнення, походження») — процес формування і розвитку етнічних спільностей. Традиційна оцінка етносів визначається ретроспективно за до даних різних дисциплін (історія, археологія, мовознавство, етнографія, антропологія тощо) від початкової точки безперервності етнокультурного розвитку конкретного народу[1
Каза́хи (каз. қазақтар МФА: [qɑzɑq'tɑr]; од. қазақ МФА: [qɑ'zɑq]) — тюркський народ у Центральній Азії, в основному в Казахстані, а також у частинах Узбекистану, Китаю, Росії і Монголії. Казахи є нащадками тюркських (кипчаків, найманів, половців, ногайців, карлуків, канкалів, киятів, кераїтів, онгіратів, аргинів, мангитів, жалаірів, дулатів та інших), іранських племен (усунів, сарматів, масагетів, саків), які населяли територію між Сибіром і Чорним морем і залишалися в Центральній Азії.
Самоназва «Қазақтар» (з твердим горловим «қ») первісно означала вільних людей, саме так себе з XI—XII сторічч у Великому Степу ідентифікувало багато людей різного походження, мови і віри.[4][5] Назва, яку використовують у світі стосовно казахів, запозичена з монгольських мов.
Объяснение:
1)В каком году образовались и распались Гараханиды?(927-1212)
2)Кто был основоположником?(Гутлуг Бильге Гадир хан)
3)Как называл себя Гадир хан? (Гара ханом,Великим ханом)
4)Какие территории охватывали Гараханиды?(От озера Балхаш до гор Гиндукуша)
5)Какие столицы?(Гашгар,Баласагун,Узген)
6)Кто положил конец существованию?(Хорезмшаз)
7)Гарахады были с какой династии?(из тюрской)
8)Какую религию они приняли?(Ислам)
9)Гараханиды были каким государством?(раннефеодальным тюрским)
10)Какую территорию Гараханиды захватили и поделили с Гараханидами?(Саманидов)
Е́тнос (від дав.-гр. ἐθνικός — народ) — стійке соціальне угруповання людей, що виникло упродовж тривалого історичного розвитку на певній території, де люди мають власну біологічну складову (раса, спільне походження)[1], мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів[2][3][4]. Важливі умови формування етносу — спільність мови та території (батьківщини)[5]. Але й територіально роз'єднані групи одного етносу можуть тривалий час зберігати свою національну самобутність, яка виражається у звичаях, народному мистецтві, релігії, нормах поведінки, обрядах, специфічних нормах господарського життя тощо[5]. Етнічна самосвідомість завжди поєднується з прагненням етносу до власної соціально-територіальної організації, творення держав[3]. У той самий час, етнічні процеси природно тісно пов'язані з соціально-економічними[5]. Етнос — поняття широке; воно охоплює різні рівні самоорганізації популяцій людей, як-от нації, народності, групи споріднених племен, окремі племена. У сучасному світі нараховують від 3 до 5 тис. різних етносів (на їхнє число значною мірою впливають процеси етнічної консолідації, дивергенції, окультурації та асиміляції[3].
По мнению ряда исследователей, этнонимы не относят к собственным именам. Происхождение и функционирование этнонимов изучает этнонимика, раздел ономастики. Различают макроэтнонимы — названия крупных этнических общностей и микроэтнонимы, обозначающие небольшие этнические объединения.
Етногене́з (від дав.-гр. ἔθνος — «плем'я, народ» і γένεσις — «виникнення, походження») — процес формування і розвитку етнічних спільностей. Традиційна оцінка етносів визначається ретроспективно за до даних різних дисциплін (історія, археологія, мовознавство, етнографія, антропологія тощо) від початкової точки безперервності етнокультурного розвитку конкретного народу[1
Каза́хи (каз. қазақтар МФА: [qɑzɑq'tɑr]; од. қазақ МФА: [qɑ'zɑq]) — тюркський народ у Центральній Азії, в основному в Казахстані, а також у частинах Узбекистану, Китаю, Росії і Монголії. Казахи є нащадками тюркських (кипчаків, найманів, половців, ногайців, карлуків, канкалів, киятів, кераїтів, онгіратів, аргинів, мангитів, жалаірів, дулатів та інших), іранських племен (усунів, сарматів, масагетів, саків), які населяли територію між Сибіром і Чорним морем і залишалися в Центральній Азії.
Самоназва «Қазақтар» (з твердим горловим «қ») первісно означала вільних людей, саме так себе з XI—XII сторічч у Великому Степу ідентифікувало багато людей різного походження, мови і віри.[4][5] Назва, яку використовують у світі стосовно казахів, запозичена з монгольських мов.
Объяснение: