Бенджамін Дізраелі (21 грудня 1804 - 19 квітня 1881)-британський політик і державний діяч, який багато разів ставав прем'єр-міністром Великобританії в 19 столітті. Він єврей. Він був одним з провідних лідерів Консервативної партії. Під час свого прем'єр-служіння між 1870 і 1880 роками він відстав від британських аристократів і взяв під контроль політику Великобританії. Він був найціннішим політиком при королеві Вікторії. Після поразки від свого головного конкурента Гладстона він був вилучений з політичної сцени. Його ідеї про класову війну та робочий клас вплинули на прагматичну та центристську економічну політику Великобританії в 1950-х роках.
Бенджамін Дізраелі був першим, хто використовував концепцію патерналістського консерватизму. Перед лицем небезпеки того, що Британія буде розділена на багатих і бідних в той час, він запропонував «реформувати зверху» замість «революції знизу».
Вільям Еварт Гладстон (народився 29 грудня 1809 р. - 19 травня 1898 р.) - політик британської Ліберальної партії і 47й прем'єр-міністр Великобританії (1868-1874, 1880-1885, 1886 і 1892-1894). Він є важливим політичним реформатором, відомим своїми популістськими промовами, і протягом багатьох років брав участь у політичній гонці з Бенджаміном Дізраелі. Характерною особливістю його діяльності-починав у лавах Торі, і закінчив свою діяльність у лавах лібералів і крайніх демократів. Вважав, що в основі політичних заходів повинні лежати спільні інтереси.
Соляной бунт (Московское восстание 1648 года) — один из крупнейших городских бунтов (восстание) периода царствования Алексея Михайловича.
Причиной волнений стало недовольство «тяглого» народа деятельностью главы правительства Бориса Морозова и его сподвижников. Политика бояр привела к увеличению налогового бремени и повышению цен на соль в несколько раз.
Восставшие разорили многие боярские дворы, устроили поджоги в Белом городе и Китай-городе. В ходе бунта были убиты инициатор введения соляного налога Назарий Чистый, глава Пушкарского приказа Пётр Траханиотов и судья Земского приказа Леонтий Плещеев.
Объяснение:
Непосредственным результатом московского восстания стало то, что 12 (22) июня царь специальным указом отсрочил взимание недоимок и тем самым успокоил восставших. В октябре 1648 года Борис Морозов был возвращён в Москву и вновь присоединился к правительству, однако столь большой роли в управлении государством он уже не играл.
Другим итогом Соляного бунта стало окончательное решение вопроса о созыве Земского собора и составлении нового кодекса законов. Как отмечают многие авторы, принятие Соборного Уложения 1649 года стало непосредственным результатом «городских восстаний», развернувшихся в стране в этот период
Бенджамін Дізраелі (21 грудня 1804 - 19 квітня 1881)-британський політик і державний діяч, який багато разів ставав прем'єр-міністром Великобританії в 19 столітті. Він єврей. Він був одним з провідних лідерів Консервативної партії. Під час свого прем'єр-служіння між 1870 і 1880 роками він відстав від британських аристократів і взяв під контроль політику Великобританії. Він був найціннішим політиком при королеві Вікторії. Після поразки від свого головного конкурента Гладстона він був вилучений з політичної сцени. Його ідеї про класову війну та робочий клас вплинули на прагматичну та центристську економічну політику Великобританії в 1950-х роках.
Бенджамін Дізраелі був першим, хто використовував концепцію патерналістського консерватизму. Перед лицем небезпеки того, що Британія буде розділена на багатих і бідних в той час, він запропонував «реформувати зверху» замість «революції знизу».
Вільям Еварт Гладстон (народився 29 грудня 1809 р. - 19 травня 1898 р.) - політик британської Ліберальної партії і 47й прем'єр-міністр Великобританії (1868-1874, 1880-1885, 1886 і 1892-1894). Він є важливим політичним реформатором, відомим своїми популістськими промовами, і протягом багатьох років брав участь у політичній гонці з Бенджаміном Дізраелі. Характерною особливістю його діяльності-починав у лавах Торі, і закінчив свою діяльність у лавах лібералів і крайніх демократів. Вважав, що в основі політичних заходів повинні лежати спільні інтереси.
Соляной бунт (Московское восстание 1648 года) — один из крупнейших городских бунтов (восстание) периода царствования Алексея Михайловича.
Причиной волнений стало недовольство «тяглого» народа деятельностью главы правительства Бориса Морозова и его сподвижников. Политика бояр привела к увеличению налогового бремени и повышению цен на соль в несколько раз.
Восставшие разорили многие боярские дворы, устроили поджоги в Белом городе и Китай-городе. В ходе бунта были убиты инициатор введения соляного налога Назарий Чистый, глава Пушкарского приказа Пётр Траханиотов и судья Земского приказа Леонтий Плещеев.
Объяснение:
Непосредственным результатом московского восстания стало то, что 12 (22) июня царь специальным указом отсрочил взимание недоимок и тем самым успокоил восставших. В октябре 1648 года Борис Морозов был возвращён в Москву и вновь присоединился к правительству, однако столь большой роли в управлении государством он уже не играл.
Другим итогом Соляного бунта стало окончательное решение вопроса о созыве Земского собора и составлении нового кодекса законов. Как отмечают многие авторы, принятие Соборного Уложения 1649 года стало непосредственным результатом «городских восстаний», развернувшихся в стране в этот период