E) Жангир
3. Хан, стремившийся остановить междоусобицы и успешно отразивший вторжение джунга
начале XVII?
А) Тауекел
B) Хакназар
C) Есим
D) Тауке
E) Касым
4. В каком году произошло Катаганское побоище?
А) 1715 г
B) 1627г
C) 1646 г
D) 1648 г
E) 1651 г
5. Какого казахского хана А.Левшин назвал «Ликургом казачьих степей»?
А) Касыма
В) Есима
C) Жангира
D) Тауке
[5]
E) Абулхаира
1:1764 – Нормализация отношений с Пруссией и подписание союзного договора.
2:1768-Начало руско-польской войны
3:1768-Начало руско-турецкой войны
4:1770-Захват Азова и Таганрога
5:1771 –Поход в Крымское Ханство
6:1780 – Принятие декларации о «вооруженном нейтралитете»
7:1783 – Манифест о присоединении Крымского Ханства к Российской Империи
8:Подписание «Георгиевского трактата» с Грузией
9:1788 – Начало руско-шведской войны
10:1790 – Взятие Измаила Суворовым
11:1792 – вторая руско-польская война
12-1793 – Раздел Речи Посполитая
13:1796 – Русско-персидская война
2:Я этот вопрос понял,как союзы и договора
1:Союз с Пруссией
2: Торговый договор с Англией
3: Союз с Фридрихом II
4:Торговый договор, заключенный с Францией в конце 1786
3: Незнаю
Історія України. Релігієзнавство
239
А.І. Яковлєва, студ., І курс, гр. КІ-2, ФІКТ
Науковий керівник – к.і.н, доц. Ю.С. Кондратюк
Житомирський державний технологічний університет
ЖИТОМИРЩИНА В РОКИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ
ПІД ПРОВОДОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
В ХV ст. на широких степових територіях південної і центральної частини нинішньої України, за
дніпровими порогами на просторах Дикого поля формується козацька спільнота. З’явившись за умов
відсутності власної державності, соціального гноблення, національних та релігійних утисків, козацтво
перетворилось на особливий суспільний стан з певними правами, своїми державними інститутами та
звичаями аж до кінця ХVІІІ ст.
Житомирщина, географічно віддалена від основних місць формування козацтва і не перебувала у
самому вирі знаменних подій і процесів, пов’язаних з ним. Однак наш край, експлуатований численною
польською шляхтою, був постійною ареною боротьби проти утисків українського населення.
Житомирщина, займаючи прикордонне положення між Річчю Посполитою і Наддніпрянською Україною,
була свідком сутичок супротивників, їх маневрів та військових планів.
Населення краю, сповнене ненавистю до існуючих порядків завжди підтримувало козацтво у його
прагненні до соціальної справедливості. Також землі сучасної Житомирщини долучились до процесів
розбудови держави Б.Хмельницького, переймали козацький устрій і звичаї, дали численних козацьких
воїнів, серед яких були і видатні полководці, і гетьмани.
Визвольна війна українського народу під проводом гетьмана Б.Хмельницького проти шляхетської
Польщі 1648-1654 рр. стала відповіддю на посилення соціального, національного, релігійного гніту.
Відразу після початку війни бойові дії поширилися і на територію сучасної Житомирщини.
Влітку 1648 р. під впливом перемог козацького війська спалахнули повстання в Житомирі, Любарі,
Малині, Олевську, Коростишеві, Брусилові, околицях Бердичева. Особливо активно піднялись на
боротьбу народні маси, коли ополячений князь Їєремія (Ярема) Вишневецький разом із каральним
загоном, тікаючи із Лівобережної України, через Овруч пішов до Житомира. Цей похід супроводжувався
насильством над мешканцями міст і сіл, тому повстанці поліського краю запалили ліси і змусили військо
пана втікати з нашої території через болотисту місцевість. Шлях польського загону далі пролягав через
Котельню, Вчорайше, Бердичів, Чуднів, Чорторию на Брацлавщину.
Одержавши повідомлення про діяння Вишнецеького, Б.Хмельницький наприкінці червня 1648 р.
наказав своєму соратникові полковнику Максиму Кривоносові негайно виступити проти князя. Він
переслідував князя, йдучи через П’ятку, Чуднів, Чорторию. Вишневецький направився на Бердичів,
Кривоніс наздогнав його, але шляхтичі перебралися через річку Случ. Бої також пройшли в районі в с.
Краснопіль і с. Мала Волиця (тепер Чуднівський район). Внаслідок боїв 26-26 липня під
Староконстянтиновим козаки змусили ворога відступити.
Перемога повстанців мала великий вплив на народні маси Житомирщини. Селяни й міщани, як
тільки полки Кривоноса наближалися до їх населених пунктів, створювали повстанські загони і
приєднувалися до них. Так, під стінами Житомирського замку разом з козаками билися житомиряни.
Коли в червні 1648 р. біля Коростишева з’явилися селянсько-козацькі загони, то жителі міста на чолі
з війтом і бургомістром перейшли на бік повстанців і з них було сформовано козацький загін. Загалом
полки М.Кривоноса звільнили від польської шляхти Бердичів, Баранівку, Романів, Чуднів, Пятку.
Отже, в кінці червня – на початку липня була визволена від шляхти вся територія сучасної
Житомирщини. З Житомирщини в «польські» краї втекли шляхтичі Стрибиль, Вишнепольський,
Волянський, а Олександра Немирича селяни взагалі вбили. В містечках Паволоч і Котельня було
сформовано селянсько-козацький загін, який очолив Іван Кучевич. Зв’ягельський міщанин М.Тиша
організував полк з місцевих мешканців й здійснив похід на Луцьк. Козацький полк в Овручі у 1648 р.
очолив полковник Ілля Голота, сподвижник Б.Хмельницького. Цей полк вигнав польську шляхту з міста.
Було знищено усі актові книги із записами повинностей і боргів міщан та селян. А дещо пізніше, весною
1649 р., полк наніс нищівну поразку литовській армії Януша Радзивілла.
Слід зазначити, що на звільненій території було ліквідоване панське землеволодіння, фільварково-
панщинну систему господарювання, кріпацтво й почалося утвердження господарства козацького
фермерського типу, оскільки більшість селян вважала себе козаками. Багато селянських родин пішло на
«вільні землі» й там почало господарювати. Про це свідчить той факт, що більше сотні сіл
Житомирщини були засновані, чи вперше зафіксовані в історичних документах в середині та другій
половині 18 ст.
Водночас відбувався інтенсивний процес формування козацьких полків, яких на зразок поділу в
Запорізькій Січі в Україні нараховувалось 35, а полки в свою чергу ділились на сотні . На території
© А.І. Яковлєва, 2017