3.Одним из ярких признаков итальянского Возрождения стало новое понимание искусства и науки, занятия которыми перестали считаться недостойными благородного человека.
Картина культуры итальянского Возрождения была бы неполной без разгула Священной инквизиции и создание внутренней церковной полиции - ордена братьев-иезуитов.
4. Итальянское Возрождение началось в Тоскане (Центральная Италия), с центром в городе Флоренция, незначительно затронуло Венецию, где ощущалось влияние античности через посредство Византии.
5. Раннее Возрождение было отмечено работами художников Мазаччо, Фра Анджелико, Паоло Уччелло, Пьеро Делла Франческа и Верроккьо. В период Высокого Возрождения работали Леонардо да Винчи, Микеланджело, Рафаэль и Тициан. Маньеризм отмечен творчеством Андреа дель Сарто, Понтормо и Тинторетто.
6. Леонардо да Винчи.
7. Микеланджело.
8. Утопия.
9. Утопия (фантастика) - это идеальное общество всеобщей справедливости, существующее лишь в воображении. Термин происходит от названия книги английского философа XVI века Томаса Мора «Утопия». В дальнейшем слово стало нарицательным - утопиями стали называть все литературные произведения, посвященные описанию идеального государства и общества.
Всю державну діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
Низка істориків: Василь Ключевський, Михайло Покровський, Микола Рожков та інші, — вказували, що реформи Петра I не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались упродовж XVII століття[1]. Низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи Петра I, існувала ще в середині XVII століття, складена боярами Б. Морозовим, М. Романовим та Матвєєвим — найближчими радниками царя Олексія I. Двома десятиліттями по тому, у правління царівни Софії, видатний державний вельможа (і фаворит Софії) князь Василь Голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими. Реформи Голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон.
Армія нового строю, реформована за іноземними зразками, була створена задовго до Петра I, ще за Олексія I, брала участь у Кримському поході 1689 року.
Інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль Петра I у проведенні тих чи інших реформ.
1. В Италии
2. Ренесанс
3.Одним из ярких признаков итальянского Возрождения стало новое понимание искусства и науки, занятия которыми перестали считаться недостойными благородного человека.
Картина культуры итальянского Возрождения была бы неполной без разгула Священной инквизиции и создание внутренней церковной полиции - ордена братьев-иезуитов.
4. Итальянское Возрождение началось в Тоскане (Центральная Италия), с центром в городе Флоренция, незначительно затронуло Венецию, где ощущалось влияние античности через посредство Византии.
5. Раннее Возрождение было отмечено работами художников Мазаччо, Фра Анджелико, Паоло Уччелло, Пьеро Делла Франческа и Верроккьо. В период Высокого Возрождения работали Леонардо да Винчи, Микеланджело, Рафаэль и Тициан. Маньеризм отмечен творчеством Андреа дель Сарто, Понтормо и Тинторетто.
6. Леонардо да Винчи.
7. Микеланджело.
8. Утопия.
9. Утопия (фантастика) - это идеальное общество всеобщей справедливости, существующее лишь в воображении. Термин происходит от названия книги английского философа XVI века Томаса Мора «Утопия». В дальнейшем слово стало нарицательным - утопиями стали называть все литературные произведения, посвященные описанию идеального государства и общества.
10. Город Солнца.
Всю державну діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
Низка істориків: Василь Ключевський, Михайло Покровський, Микола Рожков та інші, — вказували, що реформи Петра I не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались упродовж XVII століття[1]. Низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи Петра I, існувала ще в середині XVII століття, складена боярами Б. Морозовим, М. Романовим та Матвєєвим — найближчими радниками царя Олексія I. Двома десятиліттями по тому, у правління царівни Софії, видатний державний вельможа (і фаворит Софії) князь Василь Голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими. Реформи Голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон.
Армія нового строю, реформована за іноземними зразками, була створена задовго до Петра I, ще за Олексія I, брала участь у Кримському поході 1689 року.
Інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль Петра I у проведенні тих чи інших реформ.