Екатерина II была вынуждена пойти на некоторые послабления. Так, например, в 1773 г. был издан указ «О веротерпимости», которым юридически запрещалось насильственное крещение, в 1782 г. в Казани была образована Татарская ратуша, в 1764 г. была закрыта новокрещенская контора. Татарам разрешили строить мечети. Указом 1788 г. было организовано Мусульманское духовное собрание. Открылось поле экономической и духовной деятельности, чем удачно воспользовалось татарское общество. В Казани и других населенных пунктах открывались мектебе и медресе. Так, например, в 1771 г. в Казани были открыты Ахуновское и Апанаевское медресе, в 1780 г. - медресе при доме Амирханова. Вскоре крупные медресе возникли в Оренбурге, Астрахани, Троицке и других городах. Екатерина II получила ласковое прозвище «Аби патша» - «Царица-бабушка». Однако она по-прежнему одобряла миссионерскую деятельность, несмотря на ее ограничение по сравнению с предшественниками. В отличие от предшественников, Екатерина II не испытывала презрения к татарам-мусульманам, более того, она считала, что татары могут выступать в роли цивилизирующего фактора по отношению к языческим народам Российской империи. С 1776 г. татарам было разрешено вести торговлю по всей России, с 1784 г. татарские мурзы были приравнены к русскому дворянству.
Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.
Авторитаризм, як форма політичної влади часто поєднується з автократією (Форма ставлення до влади) і диктатурою (Форма здійснення влади), хоча це не обов’язково. Наприклад, будь-яка революція, в тому числі демократична, буде проявом авторитаризму (оскільки революція відбувається тоді, коли наявна правова система не може впоратися з поточною ситуацією, а іншої правової системи поки не існує; революція повністю ламає наявну правову систему і, перебуваючи, таким чином, у правовому вакуумі, авторитарно оголошує себе носієм влади).
Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.
Авторитаризм, як форма політичної влади часто поєднується з автократією (Форма ставлення до влади) і диктатурою (Форма здійснення влади), хоча це не обов’язково. Наприклад, будь-яка революція, в тому числі демократична, буде проявом авторитаризму (оскільки революція відбувається тоді, коли наявна правова система не може впоратися з поточною ситуацією, а іншої правової системи поки не існує; революція повністю ламає наявну правову систему і, перебуваючи, таким чином, у правовому вакуумі, авторитарно оголошує себе носієм влади).
Объяснение: