Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Различия между религиозными представлениями патрициев и плебеев были весьма значительными. В обрядах, связанных с основанием города, в праздниках в честь древнейших римских божеств принимали участие только патриции. Ими же почитались такие абстрактные божества, как Честь, Верность, Победа, Согласие. У плебеев была своя триада богов плодородия: Церера, Либер и Либера. На Авентинском холме они почитали италийскую богиню Диану, священные рощи которой находились в местах их первоначального обитания — в землях Ариции, Тускуле, Анагнии, Тибуре. Ещё одним плебейским божеством была Фортуна, культ которой был засвидетельствован и за пределами Рима. Храм Фортуны в Риме, на Бычьем рынке, основал покровитель плебеев — шестой римский царь Сервий Туллий. В этом храме стояла деревянная статуя богини, что было нехарактерно для римско-италийской религии. Не допускаемые к культу патрицианских богов, к ауспициям (гаданиям) , без которых нельзя было начать какого-либо государственного дела, плебеи тем самым исключались из общественно-политической жизни.
Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Объяснение:
У плебеев была своя триада богов плодородия: Церера, Либер и Либера. На Авентинском холме они почитали италийскую богиню Диану, священные рощи которой находились в местах их первоначального обитания — в землях Ариции, Тускуле, Анагнии, Тибуре. Ещё одним плебейским божеством была Фортуна, культ которой был засвидетельствован и за пределами Рима. Храм Фортуны в Риме, на Бычьем рынке, основал покровитель плебеев — шестой римский царь Сервий Туллий. В этом храме стояла деревянная статуя богини, что было нехарактерно для римско-италийской религии. Не допускаемые к культу патрицианских богов, к ауспициям (гаданиям) , без которых нельзя было начать какого-либо государственного дела, плебеи тем самым исключались из общественно-политической жизни.