Главным организатором Тройственного союза являлась Германия и Австро-Венгрия, заключившие в 1879 году военный союз (см.: Австро-германский договор). 20 мая 1882 года Германия, Австро-Венгрия и Италия подписали секретный договор о союзе. Они взяли обязательства (сроком на 5 лет) не принимать участия ни в каких союзах или соглашениях, направленных против одной из этих стран, консультироваться по вопросам политического и экономического характера и оказывать взаимную поддержку. Договор, привлекший к 2-м германским союзным империям нового партнёра – Италию был направлен, прежде всего, против Франции, жаждущей реванша в предполагаемой войне с Германией, с желанием использовать антифранцузские приграничные и колониальные претензии Итальянского королевства, но – объективно! – «оставлял за бортом» складывающегося союза (в некой двусмысленной уязвимости) другую великую державу - Россию и, тем самым, спровоцировал её искать противовес Тройственному блоку на Западе европейского континента – во Франции. Договор возобновлялся в 1887 и 1891 годах (при этом вносились дополнения и уточнения) и автоматически продлевался в 1902 и 1912 годах.
прокинувся вранці раніше звичайного. Проти звичаю, в моєму сірому, холодному і незатишному замку з вежами було тепло. Слуги з вечора затопили вогнище. Адже сьогодні день мого весілля. Піднято підвісний міст замку, із ями випущена вода, набрана як перешкода від ворогів. Вузькі стрілчасті вікна замку не дають стінам швидко охолонути, так що тепер тут затишно.
Я – це баронет його величності короля Англії, лицар і хрестоносець. Так, я вже брав участь зовсім «зеленим» юнаків в одному хрестовому поході. Господи благослови, якщо буде другий хрестовий похід, я обов’язково теж піду зі своїм королем в Палестину. Адже в першому своєму поході я добув чимало трофеїв і нажив собі цілий статок. Правду кажуть злі язики – НЕ відвойовувати Гроб Господній ми йдемо в Палестину, а за видобутком. Прости мене, свята Катерина.
Сьогодні справ сила-силенна: мені належить вимитися в великому чані, який слуги наповнюють окропом. Незвичне заняття для лицаря, чи знаєте. Потім почнуть прибувати гості з подарунками і старости навколишніх сіл з подарунками. Адже це мої васали, а я власник навколишніх земель. Пізніше прибуде наречена і почнеться вінчання. Як воїн, я прибуду до церкви верхи на коні. Наречена моя – Кеті Бофор, носить гучний титул баронеси, правда, статками більшими не володіє. Але мені вже 26 років, а це критичний вік для одруження, тягнути довше з весіллям не варто. Є великий ризик скласти голову в бою і не залишити нащадків.
Після почнеться гулянка з моїми друзями-лицарями, поки слуги будуть влаштовувати мою наречену і її поклажу в башті мого замку. На рожні смажаться цілком порося і косуля, в діжці хлюпається вино. Є всі будуть курними руками, як завжди. Сподіваюся, дружина не буде нудьгувати в замку – у мене в шафі зберігається цілих сім книг, а вона трохи вміє читати.
Главным организатором Тройственного союза являлась Германия и Австро-Венгрия, заключившие в 1879 году военный союз (см.: Австро-германский договор). 20 мая 1882 года Германия, Австро-Венгрия и Италия подписали секретный договор о союзе. Они взяли обязательства (сроком на 5 лет) не принимать участия ни в каких союзах или соглашениях, направленных против одной из этих стран, консультироваться по вопросам политического и экономического характера и оказывать взаимную поддержку. Договор, привлекший к 2-м германским союзным империям нового партнёра – Италию был направлен, прежде всего, против Франции, жаждущей реванша в предполагаемой войне с Германией, с желанием использовать антифранцузские приграничные и колониальные претензии Итальянского королевства, но – объективно! – «оставлял за бортом» складывающегося союза (в некой двусмысленной уязвимости) другую великую державу - Россию и, тем самым, спровоцировал её искать противовес Тройственному блоку на Западе европейского континента – во Франции. Договор возобновлялся в 1887 и 1891 годах (при этом вносились дополнения и уточнения) и автоматически продлевался в 1902 и 1912 годах.
прокинувся вранці раніше звичайного. Проти звичаю, в моєму сірому, холодному і незатишному замку з вежами було тепло. Слуги з вечора затопили вогнище. Адже сьогодні день мого весілля. Піднято підвісний міст замку, із ями випущена вода, набрана як перешкода від ворогів. Вузькі стрілчасті вікна замку не дають стінам швидко охолонути, так що тепер тут затишно.
Я – це баронет його величності короля Англії, лицар і хрестоносець. Так, я вже брав участь зовсім «зеленим» юнаків в одному хрестовому поході. Господи благослови, якщо буде другий хрестовий похід, я обов’язково теж піду зі своїм королем в Палестину. Адже в першому своєму поході я добув чимало трофеїв і нажив собі цілий статок. Правду кажуть злі язики – НЕ відвойовувати Гроб Господній ми йдемо в Палестину, а за видобутком. Прости мене, свята Катерина.
Сьогодні справ сила-силенна: мені належить вимитися в великому чані, який слуги наповнюють окропом. Незвичне заняття для лицаря, чи знаєте. Потім почнуть прибувати гості з подарунками і старости навколишніх сіл з подарунками. Адже це мої васали, а я власник навколишніх земель. Пізніше прибуде наречена і почнеться вінчання. Як воїн, я прибуду до церкви верхи на коні. Наречена моя – Кеті Бофор, носить гучний титул баронеси, правда, статками більшими не володіє. Але мені вже 26 років, а це критичний вік для одруження, тягнути довше з весіллям не варто. Є великий ризик скласти голову в бою і не залишити нащадків.
Після почнеться гулянка з моїми друзями-лицарями, поки слуги будуть влаштовувати мою наречену і її поклажу в башті мого замку. На рожні смажаться цілком порося і косуля, в діжці хлюпається вино. Є всі будуть курними руками, як завжди. Сподіваюся, дружина не буде нудьгувати в замку – у мене в шафі зберігається цілих сім книг, а вона трохи вміє читати.