Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Национальная политика Александра II была весьма двойственной, в первую очередь это объясняется тем, что государство населяли представители множеств народностей и этносов, имеющих резкие отличия в культурном, духовном и общественном развитии.
Главным стержнем национальной политики Александра II была либеральная унификация национальных окраин, которая сопровождалась русификацией и обращением в православие. Стоит отметить, что в отличие от своих предшественников, Александр II запрещал внедрять православие в насильственной форме, скорее это носило рекомендательный характер.
Польский во После многочисленных восстаний 1863-1864гг против русской короны в Польше, Александр II вынужден был продолжить реакционную политику своего отца: польские чиновники смещались со своих должностей, на их место приходили доверенные лица императора. Делопроизводство, учебный процесс, юриспруденция с 1865 года были переведены на русский язык.
Главным идейным противником Александра II была польская шляхта, поэтому первый удар император нанес именно по ее ней: в 1964 года в Польше была проведена аграрная реформа, в результате которой польская элита лишилась половины своих владений и крепостных. Даже название государства - «Польша» - было выведено из оборота и заменялось «Привислинским краем».
Народы Кавказа и Средней Азии
Если в противостоянии с польским национализмом император не чуждался жестких методов борьбы, то отношение к народностям Средней Азии и Кавказа было кардинально противоположным. Во времена правления Александра II строго запрещалось ущемлять в национальных правах эти народы.
Культурные и национальные традиции в этих регионах активно поощрялись царской властью. Местная элита смогла сохранить за собой все должностные места, не проводились также репрессии против мусульманского духовенства. Верующие, исповедовавшие ислам, не только не поддавались обращению в христианство, но и получали существенные скидки в налогообложении за сохранение своих национальных традиций и верований. Чем объясните действия правительства
Подобный либерализм был основан на необходимости предотвращения новых военных конфликтов с этими народами, в частности жителей Северного Кавказа.
Решение еврейского во После довольно жестких ограничений еврейского населения, которые был предпринятые в первой половине 19 века, в период царствования Александра II народ был уравнен в правах и свободах с русским населением. В результате политики, направленной на ассимиляцию иудеев, представители этого народа начали массово покидать маленькие города и переселятся в села, все чаще они вступали в смешанные браки с русскими, а также активно вливались в торговые отношения.
Евреи получали беспрецедентное право частного владения землей и торговли алкогольными напитками. Конец национального либерализма в Российской империи наступил сразу после смерти Александра II. Его сын, Александр III, в знак мести за смерть отца отменил все национальные прерогативы, которыми одарил народы император.
Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Национальная политика Александра II была весьма двойственной, в первую очередь это объясняется тем, что государство населяли представители множеств народностей и этносов, имеющих резкие отличия в культурном, духовном и общественном развитии.
Главным стержнем национальной политики Александра II была либеральная унификация национальных окраин, которая сопровождалась русификацией и обращением в православие. Стоит отметить, что в отличие от своих предшественников, Александр II запрещал внедрять православие в насильственной форме, скорее это носило рекомендательный характер.
Польский во После многочисленных восстаний 1863-1864гг против русской короны в Польше, Александр II вынужден был продолжить реакционную политику своего отца: польские чиновники смещались со своих должностей, на их место приходили доверенные лица императора. Делопроизводство, учебный процесс, юриспруденция с 1865 года были переведены на русский язык.
Главным идейным противником Александра II была польская шляхта, поэтому первый удар император нанес именно по ее ней: в 1964 года в Польше была проведена аграрная реформа, в результате которой польская элита лишилась половины своих владений и крепостных. Даже название государства - «Польша» - было выведено из оборота и заменялось «Привислинским краем».
Народы Кавказа и Средней Азии
Если в противостоянии с польским национализмом император не чуждался жестких методов борьбы, то отношение к народностям Средней Азии и Кавказа было кардинально противоположным. Во времена правления Александра II строго запрещалось ущемлять в национальных правах эти народы.
Культурные и национальные традиции в этих регионах активно поощрялись царской властью. Местная элита смогла сохранить за собой все должностные места, не проводились также репрессии против мусульманского духовенства. Верующие, исповедовавшие ислам, не только не поддавались обращению в христианство, но и получали существенные скидки в налогообложении за сохранение своих национальных традиций и верований. Чем объясните действия правительства
Подобный либерализм был основан на необходимости предотвращения новых военных конфликтов с этими народами, в частности жителей Северного Кавказа.
Решение еврейского во После довольно жестких ограничений еврейского населения, которые был предпринятые в первой половине 19 века, в период царствования Александра II народ был уравнен в правах и свободах с русским населением. В результате политики, направленной на ассимиляцию иудеев, представители этого народа начали массово покидать маленькие города и переселятся в села, все чаще они вступали в смешанные браки с русскими, а также активно вливались в торговые отношения.
Евреи получали беспрецедентное право частного владения землей и торговли алкогольными напитками. Конец национального либерализма в Российской империи наступил сразу после смерти Александра II. Его сын, Александр III, в знак мести за смерть отца отменил все национальные прерогативы, которыми одарил народы император.