§ 19. Зростання суспільно-політичної активності громадян
Роки «перебудови» відзначалися чимдалі більшим зростанням політичної активності суспільства. Вона виявлялася в діяльності так званих неформальних груп і об’єднань. Неформальними їх назвали на відміну від формальних, які створювалися до «перебудови» під контролем парткомів і підрозділів КДБ. Партійні та силові структури з особливим упередженням поставилися до організацій, які створювалися без узгодження з владою. Вони не були протизаконними, оскільки громадяни за всіма радянськими конституціями мали право на заснування об’єднань, союзів і спілок. Утім, ця конституційна норма (як і багато інших) до лібералізації режиму не діяла.
Найбільшою неформальною організацією був Народний рух України. Утворення його у вересні 1989 р. надало потужного імпульсу суспільно-політичному життю України. У квітні - травні 1989 р. було започатковано громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху.
Зростання релігійності населення України, відновлення раніше заборонених церков, їхня орієнтація на створення незалежної української церкви засвідчували кризу політики «войовничого атеїзму», запроваджуваної комуністичним режимом.
1. Поява неформальних організацій
У середині 1980-х рр. в Україні функціонували десятки тисяч первинних осередків суспільно-політичного, фізкультурно-оздоровчого, природничо-пізнавального та інших напрямів, які охоплювали понад 1,5 млн осіб - від піонерів до пенсіонерів. Ідеологи партії разом із чекістами ретельно оберігали ці організації від проникнення «екстремістських елементів».
Ініціатива у створенні перших неформальних організацій належала колишнім політв’язням і не ув’язненим владою дисидентам та шістдесятникам. У серпні 1987 р. вони спільно зі студентською молоддю створили в Києві Український культурологічний клуб (УКК). Проблеми, що їх обговорювали на зборах УКК, не виходили за межі історії та культури, але членів цієї організації цікавили «білі плями» радянської історії. Через це вони неминуче ставали в опозицію до радянської влади.
У жовтні 1987 р. у Львові заявило про початок діяльності Товариство Лева. Воно об’єднувало національно свідому молодь, робітників, навіть деяких комсомольських лідерів. Тоді ж члени Міжнародного ПЕН-клубу І. Калинець, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний та інші створили Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції.
Реакцією на катастрофічні наслідки Чорнобильської катастрофи стало заснування в грудні 1987 р. екологічної асоціації «Зелений світ». Фундаторами об’єднання були Спілка письменників і Спілка кінематографістів України. У березні 1988 р. на республіканському екологічному семінарі в київському Будинку кіно головою «Зеленого світу» обрали письменника Юрія Щербака.
На основі Української Гельсінської групи (УГГ) у березні 1988 р. сформувалася організація республіканського масштабу - Українська Гельсінська спілка (УГС). Її лідером став Л. Лук’яненко, звільнений тільки в грудні того року.
У 1987 р. відновилося видання журналу «Український вісник», що нелегально виходив у Львові до арешту в 1972 р. його редактора В. Чорновола, який знову очолив журнал. Тепер це було перше в Україні легальне незалежне громадсько-політичне видання, що приділяло велику увагу публікації раніше приховуваних історичних документів. «Український вісник» висвітлював також боротьбу з режимом в’язнів сумління (деякі з них ще перебували в таборах), друкував твори письменників, які раніше через цензуру не могли пробитися до читача. Після оформлення УГС журнал «Український вісник» став її офіційним друкованим органом.
У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка. За безпосередньої участі цієї організації і під тиском громадськості в жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР». Цей документ юридично закріплював державний статус української мови. Було гарантовано рівноправність мов усіх народів, що мешкали на території України, і створено умови для розширення сфери функціонування української мови як мови корінного населення. Відповідно до закону впродовж п’яти років українська мова мала замінити російську в державних установах. Проте реальний механізм контролю за виконанням закону не передбачався. Не брався до уваги й фактор спротиву його запровадженню. У державному бюджеті не передбачили матеріальні витрати на впровадження української мови у діловодство. Тому закон здебільшого залишався на папері.
К моменту принятия христианства на Руси уже был собственный алфавит. Принятие христианства дальнейшему развитию письменности, просвещения. Кирилл и Мефодий создали нашу азбуку, они создали глаголический алфавит (глаголицу) , который вскоре был переработан ими с использованием греческого письма – так появилась нынешняя азбука, «кириллица» , которой мы пользуемся до сих пор. О грамотности городского населения свидетельствуют ремесленные изделия, на которых имеются надписи. Огромное количество надписей обнаружено на стенах древних соборов. Об уровне распространения грамотности на Руси свидетельствуют открытые при Ярославе Мудром школы в Киеве, где обучались более трехсот детей. В княжеских теремах Киева получила образование дочь Ярослава Мудрого Анна – одна из первых грамотных женщин, ставшая королевой Франции.
Литература, устное народное творчество.
От домонгольских времен до нас дошли около 150 книг. В то время писали на пергаменте. Пергамент изготовлялся, как правило, из специально выделанной телячьей кожи. Текст начинали писать с большой красной буквы-заставки. Книги часто украшались рисунками, называемыми миниатюрами. Книги стоили дорого, поэтому их тщательно хранили, передавая как часть наследства. Широкое распространение на Руси получила переводная литература как религиозного, так и светского содержания. Среди жанров древнерусской литературы первое место занимает летопись. Другим распространенным жанром древнерусской литературы стали жизнеописания русских святых. Ремесло. Выдающееся развитие в те далекие времена получило ремесло. Известно, что русские кузнецы делали замки, славившиеся в Западной Европе; эти замки состояли из 40 деталей. Большим спросом пользовались самозатачивающиеся ножи. Прославились также ремесленники, занимавшиеся литьем котлов, ювелиры, стеклоделы. С середины 10 века было широко развито производство кирпича, многоцветной керамики, предметов обработки дерева и кожи. Значительное развитие получило производство оружия – кольчуг, колющих мечей, сабель. В 12-13 веках появились арбалеты и граненные стрелы к ним.
Архитектура.
Одно из первых каменных сооружений, возведенное греческими мастерами в конце 10 века – это двадцатипятиглавая церковь в честь Богородицы в Киеве. В середине 11 века при Ярославе Мудром был сооружен Софийский собор (1037). Тогда же были воздвигнуты Золотые ворота в Киеве. Был возведен собор в Чернигове. Принципы строительства храмов были заимствованы из Византии. Отличия в характере архитектуры в основном связаны со строительным материалом, используемом в той или иной земле. Например, в Киеве, Смоленске, Чернигове, Рязани по-прежнему строили из плинфы. В Новгороде наиболее распространенным строительным материалом был известняк. Во Владимиро-Суздальской и Галицко-Волынской Руси основным строительным материалом был камень. К памятникам архитектуры Владимиро-Суздальской Руси относятся Золотые ворота, Успенский и Дмитровский соборы во Владимире.
Живопись и скульптура.
Внутри рама стены украшались фресками и мозаикой. Фреска – это живопись водяными красками по сырой штукатурке. Фресковые изображения сыновей и дочерей Ярослава Мудрого, бытовые сцены с изображением скоморохов, ряженых, охоты и т. п. сохранились в Софии Киевской. Мозаика – изображение или узор, выполненный из кусочков камня, мрамора, керамики, смальты (смальта – специальный стекловидный материал) . Необходимым украшением храмов были иконы. Первые на Руси иконы были написаны греческими мастерами. Самой почитаемой на Руси иконой было изображение Богоматери с младенцем на руках. Эта икона получила название «Владимирской Богоматери» . Иконы того времени были довольно большими по размеру. Широкое развитие получили резьба по дереву и камню. Одним из важнейших итогов развития Киевской Руси и княжеств-государств период раздробленности, их культуры было складывание древнерусской народности. Для нее характерны единый язык, относительное политическое единство,
§ 19. Зростання суспільно-політичної активності громадян
Роки «перебудови» відзначалися чимдалі більшим зростанням політичної активності суспільства. Вона виявлялася в діяльності так званих неформальних груп і об’єднань. Неформальними їх назвали на відміну від формальних, які створювалися до «перебудови» під контролем парткомів і підрозділів КДБ. Партійні та силові структури з особливим упередженням поставилися до організацій, які створювалися без узгодження з владою. Вони не були протизаконними, оскільки громадяни за всіма радянськими конституціями мали право на заснування об’єднань, союзів і спілок. Утім, ця конституційна норма (як і багато інших) до лібералізації режиму не діяла.
Найбільшою неформальною організацією був Народний рух України. Утворення його у вересні 1989 р. надало потужного імпульсу суспільно-політичному життю України. У квітні - травні 1989 р. було започатковано громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху.
Зростання релігійності населення України, відновлення раніше заборонених церков, їхня орієнтація на створення незалежної української церкви засвідчували кризу політики «войовничого атеїзму», запроваджуваної комуністичним режимом.
1. Поява неформальних організацій
У середині 1980-х рр. в Україні функціонували десятки тисяч первинних осередків суспільно-політичного, фізкультурно-оздоровчого, природничо-пізнавального та інших напрямів, які охоплювали понад 1,5 млн осіб - від піонерів до пенсіонерів. Ідеологи партії разом із чекістами ретельно оберігали ці організації від проникнення «екстремістських елементів».
Ініціатива у створенні перших неформальних організацій належала колишнім політв’язням і не ув’язненим владою дисидентам та шістдесятникам. У серпні 1987 р. вони спільно зі студентською молоддю створили в Києві Український культурологічний клуб (УКК). Проблеми, що їх обговорювали на зборах УКК, не виходили за межі історії та культури, але членів цієї організації цікавили «білі плями» радянської історії. Через це вони неминуче ставали в опозицію до радянської влади.
У жовтні 1987 р. у Львові заявило про початок діяльності Товариство Лева. Воно об’єднувало національно свідому молодь, робітників, навіть деяких комсомольських лідерів. Тоді ж члени Міжнародного ПЕН-клубу І. Калинець, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний та інші створили Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції.
Реакцією на катастрофічні наслідки Чорнобильської катастрофи стало заснування в грудні 1987 р. екологічної асоціації «Зелений світ». Фундаторами об’єднання були Спілка письменників і Спілка кінематографістів України. У березні 1988 р. на республіканському екологічному семінарі в київському Будинку кіно головою «Зеленого світу» обрали письменника Юрія Щербака.
На основі Української Гельсінської групи (УГГ) у березні 1988 р. сформувалася організація республіканського масштабу - Українська Гельсінська спілка (УГС). Її лідером став Л. Лук’яненко, звільнений тільки в грудні того року.
У 1987 р. відновилося видання журналу «Український вісник», що нелегально виходив у Львові до арешту в 1972 р. його редактора В. Чорновола, який знову очолив журнал. Тепер це було перше в Україні легальне незалежне громадсько-політичне видання, що приділяло велику увагу публікації раніше приховуваних історичних документів. «Український вісник» висвітлював також боротьбу з режимом в’язнів сумління (деякі з них ще перебували в таборах), друкував твори письменників, які раніше через цензуру не могли пробитися до читача. Після оформлення УГС журнал «Український вісник» став її офіційним друкованим органом.
У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка. За безпосередньої участі цієї організації і під тиском громадськості в жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР». Цей документ юридично закріплював державний статус української мови. Було гарантовано рівноправність мов усіх народів, що мешкали на території України, і створено умови для розширення сфери функціонування української мови як мови корінного населення. Відповідно до закону впродовж п’яти років українська мова мала замінити російську в державних установах. Проте реальний механізм контролю за виконанням закону не передбачався. Не брався до уваги й фактор спротиву його запровадженню. У державному бюджеті не передбачили матеріальні витрати на впровадження української мови у діловодство. Тому закон здебільшого залишався на папері.
Объяснение:
К моменту принятия христианства на Руси уже был собственный алфавит. Принятие христианства дальнейшему развитию письменности, просвещения. Кирилл и Мефодий создали нашу азбуку, они создали глаголический алфавит (глаголицу) , который вскоре был переработан ими с использованием греческого письма – так появилась нынешняя азбука, «кириллица» , которой мы пользуемся до сих пор. О грамотности городского населения свидетельствуют ремесленные изделия, на которых имеются надписи. Огромное количество надписей обнаружено на стенах древних соборов. Об уровне распространения грамотности на Руси свидетельствуют открытые при Ярославе Мудром школы в Киеве, где обучались более трехсот детей. В княжеских теремах Киева получила образование дочь Ярослава Мудрого Анна – одна из первых грамотных женщин, ставшая королевой Франции.
Литература, устное народное творчество.
От домонгольских времен до нас дошли около 150 книг. В то время писали на пергаменте. Пергамент изготовлялся, как правило, из специально выделанной телячьей кожи. Текст начинали писать с большой красной буквы-заставки. Книги часто украшались рисунками, называемыми миниатюрами. Книги стоили дорого, поэтому их тщательно хранили, передавая как часть наследства. Широкое распространение на Руси получила переводная литература как религиозного, так и светского содержания. Среди жанров древнерусской литературы первое место занимает летопись. Другим распространенным жанром древнерусской литературы стали жизнеописания русских святых. Ремесло. Выдающееся развитие в те далекие времена получило ремесло. Известно, что русские кузнецы делали замки, славившиеся в Западной Европе; эти замки состояли из 40 деталей. Большим спросом пользовались самозатачивающиеся ножи. Прославились также ремесленники, занимавшиеся литьем котлов, ювелиры, стеклоделы. С середины 10 века было широко развито производство кирпича, многоцветной керамики, предметов обработки дерева и кожи. Значительное развитие получило производство оружия – кольчуг, колющих мечей, сабель. В 12-13 веках появились арбалеты и граненные стрелы к ним.
Архитектура.
Одно из первых каменных сооружений, возведенное греческими мастерами в конце 10 века – это двадцатипятиглавая церковь в честь Богородицы в Киеве. В середине 11 века при Ярославе Мудром был сооружен Софийский собор (1037). Тогда же были воздвигнуты Золотые ворота в Киеве. Был возведен собор в Чернигове. Принципы строительства храмов были заимствованы из Византии. Отличия в характере архитектуры в основном связаны со строительным материалом, используемом в той или иной земле. Например, в Киеве, Смоленске, Чернигове, Рязани по-прежнему строили из плинфы. В Новгороде наиболее распространенным строительным материалом был известняк. Во Владимиро-Суздальской и Галицко-Волынской Руси основным строительным материалом был камень. К памятникам архитектуры Владимиро-Суздальской Руси относятся Золотые ворота, Успенский и Дмитровский соборы во Владимире.
Живопись и скульптура.
Внутри рама стены украшались фресками и мозаикой. Фреска – это живопись водяными красками по сырой штукатурке. Фресковые изображения сыновей и дочерей Ярослава Мудрого, бытовые сцены с изображением скоморохов, ряженых, охоты и т. п. сохранились в Софии Киевской. Мозаика – изображение или узор, выполненный из кусочков камня, мрамора, керамики, смальты (смальта – специальный стекловидный материал) . Необходимым украшением храмов были иконы. Первые на Руси иконы были написаны греческими мастерами. Самой почитаемой на Руси иконой было изображение Богоматери с младенцем на руках. Эта икона получила название «Владимирской Богоматери» . Иконы того времени были довольно большими по размеру. Широкое развитие получили резьба по дереву и камню. Одним из важнейших итогов развития Киевской Руси и княжеств-государств период раздробленности, их культуры было складывание древнерусской народности. Для нее характерны единый язык, относительное политическое единство,