Духо́вная культу́ра — область человеческой деятельности, охватывающая различные стороны духовной жизни человека и общества, а также система знаний и мировоззренческих идей, присущих конкретному культурно-историческому единству или человечеству в целом. Духовная культура включает в себя формы общественного сознания и их воплощение в литературные, нравственные и другие памятники человеческой деятельности.
Духовная культура возникает благодаря тому, что человек не ограничивает себя лишь чувственно-внешним опытом и не отводит ему преимущественного значения, а признаёт основным и руководящим духовный опыт, из которого он живёт, любит, верит и оценивает все вещи. Этим внутренним духовным опытом человек определяет смысл и высшую цель внешнего, чувственного опыта
Володимир провів державну реформу управління землями. Вождів і князів племінних княжінь він замінив своїми синами. Він послав своїх синів, а їх було аж 12, до різних міст Київської Русі. Таким чином, було остаточно зламано могутність місцевої племінної верхівки. З тих пір – кінця 80-х років X ст. – Київська Русь стає об’єднаною державою. Великому князеві київському підпорядковувались намісники (сини і старші дружинники), котрі сиділи в найбільших містах держави, збирали данину, управляли й чинили суд від його імені. Їм служили урядовці у волостях.
Духо́вная культу́ра — область человеческой деятельности, охватывающая различные стороны духовной жизни человека и общества, а также система знаний и мировоззренческих идей, присущих конкретному культурно-историческому единству или человечеству в целом. Духовная культура включает в себя формы общественного сознания и их воплощение в литературные, нравственные и другие памятники человеческой деятельности.
Духовная культура возникает благодаря тому, что человек не ограничивает себя лишь чувственно-внешним опытом и не отводит ему преимущественного значения, а признаёт основным и руководящим духовный опыт, из которого он живёт, любит, верит и оценивает все вещи. Этим внутренним духовным опытом человек определяет смысл и высшую цель внешнего, чувственного опыта
Володимир провів державну реформу управління землями. Вождів і князів племінних княжінь він замінив своїми синами. Він послав своїх синів, а їх було аж 12, до різних міст Київської Русі. Таким чином, було остаточно зламано могутність місцевої племінної верхівки. З тих пір – кінця 80-х років X ст. – Київська Русь стає об’єднаною державою. Великому князеві київському підпорядковувались намісники (сини і старші дружинники), котрі сиділи в найбільших містах держави, збирали данину, управляли й чинили суд від його імені. Їм служили урядовці у волостях.