1)Юрий Долгорукий, отец князя Андрея, всю жизнь, по старинке, хотел стать князем киевским. Их за этого его желания, попыток и усилий, занять киевский престол, его и прозвали Долгорукий. Князь Андрей, подобным стереотипом не страдал, о Киеве не мечтал, княжить там не стремился. Больше князя Андрея, влекла Северо Восточная Русь... Выбор князя Андрея, можно считать концом киевской Руси. На смену ей пришла Русь Владимирская .
2)Русь была завоевана монголами путем многочисленных набегов, наведения ужаса на народ посредством уничтожения городов и людей. Основные причины завоевания: княжества не объединились, устраивали междоусобицы и были слабы для внешней интервенции.
3)1. В период монголо-татарского ига зависимость Руси проявлялась во многих аспектах. Так, князья княжеств должны были получить разрешение на княжение от Ига – так называемый ярлык. Подданные монголо-татарам княжества и их население платили повинности.
2. От господства Золотой Орды страдало экономическое положение земель Руси, соответственно замедлялось развитие как городов, так и деревень. Заметно страдало культурное развитие русских земель, приостановилось строительство храмов и церквей, архитектура развивалась в более упрощенных формах. Ухудшалась демографическая ситуация – в условиях господства Золотой Орды популяция русских княжеств постепенно убывала.
3. Наиболее пострадала социальная сфера жизни русских земель – разрывались давние экономическо-социальные связи, население оставляло давние места своего проживания в поисках освобождения от господства Ига. Политическое развитие остановилось в условиях подчинения власти монголо-татар.
4)В сложных условиях после опустошающего грабительского набега монголо-татарской орды, Северо-Западной Руси пришлось отражать натиск западных крестоносцев. По моему мнению, именно благодаря князю Александру Ярославовичу народу Северо-Западной Руси удалось преодолеть внутренние разногласия, проявить стойкость, мужество и воинскую доблесть и остановить натиск крестоносцев. Победы Александра Невского, его жертвенное поведение, пренебрежение нанесенными ему обидами не только сохранили независимость и веру Северо-Западных земель, но и заложили традиции союза с народами Азии, основанные на национальной и религиозной терпимости, что в свою очередь легло в основу новой Руси.
Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві до виграти запорожці, і козаки стали непотрібні. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про ліквідацію Січі. На початку червня 1775 року російські війська під командуванням російського генерала сербського походження Петра Текелія, які поверталися з османського походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення війни роз’їхалась по паланках і зимівниках. Натомість під командуванням Петра Текелія перебували значні сили: 10 піхотних і 13 донських козацьких полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами. Петро Текелія оголосив імператорський указ про ліквідацію Запорозької Січі. Січовому товариству, зважаючи на аж надто нерівні сили, нічого не залишалося, як здатися на волю переможців. Всім було зрозуміло що опір кількох тисяч оточених запорожців буде марним, а прорив інших козацьких військ до оточеної Січі був майже неможливим в силу багатьох причин. Серед цих причин і велика чисельність російського війська і те що майже вся козацька старшина перебувала на Січі в результаті чого козаки що не були в оточенні залишилися без командування [1].
На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію на Україну, в тому числі сумнозвісну батуринську різанину яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”[2].
1)Юрий Долгорукий, отец князя Андрея, всю жизнь, по старинке, хотел стать князем киевским. Их за этого его желания, попыток и усилий, занять киевский престол, его и прозвали Долгорукий. Князь Андрей, подобным стереотипом не страдал, о Киеве не мечтал, княжить там не стремился. Больше князя Андрея, влекла Северо Восточная Русь... Выбор князя Андрея, можно считать концом киевской Руси. На смену ей пришла Русь Владимирская .
2)Русь была завоевана монголами путем многочисленных набегов, наведения ужаса на народ посредством уничтожения городов и людей. Основные причины завоевания: княжества не объединились, устраивали междоусобицы и были слабы для внешней интервенции.
3)1. В период монголо-татарского ига зависимость Руси проявлялась во многих аспектах. Так, князья княжеств должны были получить разрешение на княжение от Ига – так называемый ярлык. Подданные монголо-татарам княжества и их население платили повинности.
2. От господства Золотой Орды страдало экономическое положение земель Руси, соответственно замедлялось развитие как городов, так и деревень. Заметно страдало культурное развитие русских земель, приостановилось строительство храмов и церквей, архитектура развивалась в более упрощенных формах. Ухудшалась демографическая ситуация – в условиях господства Золотой Орды популяция русских княжеств постепенно убывала.
3. Наиболее пострадала социальная сфера жизни русских земель – разрывались давние экономическо-социальные связи, население оставляло давние места своего проживания в поисках освобождения от господства Ига. Политическое развитие остановилось в условиях подчинения власти монголо-татар.
4)В сложных условиях после опустошающего грабительского набега монголо-татарской орды, Северо-Западной Руси пришлось отражать натиск западных крестоносцев. По моему мнению, именно благодаря князю Александру Ярославовичу народу Северо-Западной Руси удалось преодолеть внутренние разногласия, проявить стойкость, мужество и воинскую доблесть и остановить натиск крестоносцев. Победы Александра Невского, его жертвенное поведение, пренебрежение нанесенными ему обидами не только сохранили независимость и веру Северо-Западных земель, но и заложили традиции союза с народами Азии, основанные на национальной и религиозной терпимости, что в свою очередь легло в основу новой Руси.
На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію на Україну, в тому числі сумнозвісну батуринську різанину яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”[2].