Після успішного завершення воєнних дій на території Речі Посполитої та Саксонії, король Шведської імперії Карл XII вирішив завдати остаточної поразки Московському царству. З цією метою навесні 1708 року його армія розпочала похід через білоруські землі на Смоленськ і далі на Москву. Однак через гостру потребу відновити сили та сподівання на приєднання до війни союзників — Османської імперії та Кримського ханства, враховуючи таємні переговори Карла XII та його союзника короля Речі Посполитої Станіслава Лещинського з гетьманом Іваном Мазепою, шведське командування змінило початковий план воєнних дій і рушило на південь.Облога міста
Зрештою, Карл XII вирішив розпочати наступ на Москву через Харків та Курськ. Суттєвою перешкодою на цьому шляху була Полтава, розташована на перехресті важливих шляхів. Наприкінці квітня головні сили шведської армії збираються під містом, починаючи його облогу. Гарнізон складався з московитів — 4,3 тис. чол., на чолі з полковником О. Келіним, та 2,6 тис. козаків та ополчення з навколишніх лівобережних територій. На початку травня 1709 була здійснена спроба штурмом здобути місто, але невдача змусила приступити до довготривалої облоги Полтави. Ставку гетьмана, разом з королівською, було розташовано в с. Жуки. Табір Петра I, сили котрого прибули під Полтаву 25 — 26 червня, було зведено навколо с. Яківці — царськими військами було збудовано укріплений табір, підступи до якого охороняли 6 поперечних та 4 поздовжні редути.Перебіг битви
Сили та командування
Безпосередньо на полі битви розгорнута армія Петра І налічувала близько 55 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полків (Азовський драгунський) та ще три драгунські шквадрони) й 283 гармати. Каролінери у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 17 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком Левенгаупт), 14 кавалерійських (главком Крейц) полків та корпус Лейб-драбантів●, шведська артилерія участі в битві не брала. Будучи пораненим напередодні, Карл XII передав загальне командування фельдмаршалу К. Г. Реншільду.
Початок
Опівночі, 26 червня, не запалюючи вогнів у густій темряві, шведи розпочали марш — авангард склала піхота, вишикувана в 4 колони, за нею рухалась кавалерія, поділена на 6 колон.
О 4 год. ранку 27 червня (8 липня) 1709 р. армія дісталась московських редутів, шведська піхота розпочала їх штурм, але була знекровлена зустрічним вогнем та атакована драгунами Меншикова. З флангів зайшли калмики котрим протистояла козацька кіннота та роти волохів, які зрештою були відтіснені та ледве не знищені. Врятувала ситуацію шведська кавалерія, котра, вступивши до бою, успішно вела герць із кавалерією супротивника.
О 5 год. шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але нищівний вогонь артилерії змусив каролінерів залишити зайняті позиції. Спроба Карла XII обійти редути з півночі також зазнала невдачі. Навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем, колона з 6 батальйонів Роса почала відступ в напрямку Будищанського лісу утворюючи розрив у загальному шикуванні. Карл XII зрештою не чекаючи на повернення відступаючої колони продовжив наступ цим фактично прирікаючи її на загибель — невдовзі відрізаного Роса почали переслідувати війська Меншикова. Переслідування колони тривало до 7-ї ранку — при її відступі до мурів міста гарнізон Полтави зробив вилазку, оточені з усіх боків шведи склали зброю.
Летом 1853 г. у берегов Японии появилась военная эскадра США. Американцы наглядно продемонстрировали техническое превосходство Запада — разогнали японские караульные лодки пушечным огнем. Правительству сёгуна были навязаны неравноправные договоры. Примеру США вскоре последовали Англия, Голландия, Франция и Россия. Иностранцы получили право неограниченной торговли, на их товары устанавливались низкие таможенные пошлины. Политикой сёгунского правительства и иностранным вмешательством были недовольны патриотически настроенные князья и самураи. Они выдвинули лозунг восстановления императорской власти и объединились вокруг 15-летнего императора Муцухито.
3 января 1868 г. в истории Японии произошло важнейшее событие — был оглашен указ о реставрации (восстановлении) императорской власти, упразднении сёгуната и учреждении нового правительства. Сёгун не подчинился, и в стране разразилась гражданская война. Летом 1869 г. сёгун признал себя побежденным. Военно-феодальная система сёгуната прекратила свое существование.
Передумови
Після успішного завершення воєнних дій на території Речі Посполитої та Саксонії, король Шведської імперії Карл XII вирішив завдати остаточної поразки Московському царству. З цією метою навесні 1708 року його армія розпочала похід через білоруські землі на Смоленськ і далі на Москву. Однак через гостру потребу відновити сили та сподівання на приєднання до війни союзників — Османської імперії та Кримського ханства, враховуючи таємні переговори Карла XII та його союзника короля Речі Посполитої Станіслава Лещинського з гетьманом Іваном Мазепою, шведське командування змінило початковий план воєнних дій і рушило на південь.Облога міста
Зрештою, Карл XII вирішив розпочати наступ на Москву через Харків та Курськ. Суттєвою перешкодою на цьому шляху була Полтава, розташована на перехресті важливих шляхів. Наприкінці квітня головні сили шведської армії збираються під містом, починаючи його облогу. Гарнізон складався з московитів — 4,3 тис. чол., на чолі з полковником О. Келіним, та 2,6 тис. козаків та ополчення з навколишніх лівобережних територій. На початку травня 1709 була здійснена спроба штурмом здобути місто, але невдача змусила приступити до довготривалої облоги Полтави. Ставку гетьмана, разом з королівською, було розташовано в с. Жуки. Табір Петра I, сили котрого прибули під Полтаву 25 — 26 червня, було зведено навколо с. Яківці — царськими військами було збудовано укріплений табір, підступи до якого охороняли 6 поперечних та 4 поздовжні редути.Перебіг битви
Сили та командування
Безпосередньо на полі битви розгорнута армія Петра І налічувала близько 55 тис. чол. (з них 40 піхотних і 27 кавалерійських полків (Азовський драгунський) та ще три драгунські шквадрони) й 283 гармати. Каролінери у фінальній баталії змогли виставити загалом близько 17 тис. боєздатних вояків — 10 піхотних (главком Левенгаупт), 14 кавалерійських (главком Крейц) полків та корпус Лейб-драбантів●, шведська артилерія участі в битві не брала. Будучи пораненим напередодні, Карл XII передав загальне командування фельдмаршалу К. Г. Реншільду.
Початок
Опівночі, 26 червня, не запалюючи вогнів у густій темряві, шведи розпочали марш — авангард склала піхота, вишикувана в 4 колони, за нею рухалась кавалерія, поділена на 6 колон.
О 4 год. ранку 27 червня (8 липня) 1709 р. армія дісталась московських редутів, шведська піхота розпочала їх штурм, але була знекровлена зустрічним вогнем та атакована драгунами Меншикова. З флангів зайшли калмики котрим протистояла козацька кіннота та роти волохів, які зрештою були відтіснені та ледве не знищені. Врятувала ситуацію шведська кавалерія, котра, вступивши до бою, успішно вела герць із кавалерією супротивника.
О 5 год. шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але нищівний вогонь артилерії змусив каролінерів залишити зайняті позиції. Спроба Карла XII обійти редути з півночі також зазнала невдачі. Навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем, колона з 6 батальйонів Роса почала відступ в напрямку Будищанського лісу утворюючи розрив у загальному шикуванні. Карл XII зрештою не чекаючи на повернення відступаючої колони продовжив наступ цим фактично прирікаючи її на загибель — невдовзі відрізаного Роса почали переслідувати війська Меншикова. Переслідування колони тривало до 7-ї ранку — при її відступі до мурів міста гарнізон Полтави зробив вилазку, оточені з усіх боків шведи склали зброю.
о.
Объяснение:
Летом 1853 г. у берегов Японии появилась военная эскадра США. Американцы наглядно продемонстрировали техническое превосходство Запада — разогнали японские караульные лодки пушечным огнем. Правительству сёгуна были навязаны неравноправные договоры. Примеру США вскоре последовали Англия, Голландия, Франция и Россия. Иностранцы получили право неограниченной торговли, на их товары устанавливались низкие таможенные пошлины. Политикой сёгунского правительства и иностранным вмешательством были недовольны патриотически настроенные князья и самураи. Они выдвинули лозунг восстановления императорской власти и объединились вокруг 15-летнего императора Муцухито.
3 января 1868 г. в истории Японии произошло важнейшее событие — был оглашен указ о реставрации (восстановлении) императорской власти, упразднении сёгуната и учреждении нового правительства. Сёгун не подчинился, и в стране разразилась гражданская война. Летом 1869 г. сёгун признал себя побежденным. Военно-феодальная система сёгуната прекратила свое существование.