Роман Мстиславович (у хрещенні — Борис) (? — 1205) — галицько-волинський князь від 1199 р., державний і військовий діяч. Син князя володимиро- волинського Мстислава Ізяславича і Агнеси (польської княжни, дочки польського короля Болеслава III Кривоустого). У 1168–1170 рр. Роман Мстиславич княжив у Новгороді. Після смерті батька в серпні 1170 р. був вигнаний новгородцями з міста і з 1173 р. княжив у Володимирі -Волинському. Незабаром Роман Мстиславич одружився з дочкою впливового князя Рюрика Ростиславича — Предславою. У 1187 р. зробив спробу оволодіти сусідньою Галицькою землею. Він зумів завоювати довіру галицького князя Володимира Ярославича і одночасно сколотити серед галицьких городян партію своїх прихильників, які 1188 р. вигнали Володимира Ярославича і за на його місце Романа Мстиславича. У свою чергу, Володимир Ярославич отримав до від угорського короля. Дізнавшись про наближення угорського війська, Роман втік з Галича і повернувся у Володимир-Волинський. У 1194 р. тесть Романа, Рюрик Ростиславич, став київським князем і виділив йому п’ять міст на півдні Київської землі. Але незабаром володимирський князь Всеволод Велике Гніздо зажадав відібрати міста у Романа, залишивши йому всього одне місто. Відносини князя з тестем різко зіпсувалися. У 1198 р. галицький князь Володимир Ярославич помер, не залишивши спадкоємців. Роман об’єднав під своєю владою Володимиро- Волинську та Галицьку землі. Однак не всі галицькі бояри надали підтримку новому князеві. У відповідь Роман Мстиславич влаштував у місті жорстоку розправу. Багато бояр бігли в інші руські землі. Роман повернув їх обіцянкою всяких милостей, але скоро під різними приводами розправився і з ними. Об’єднавши в своїх руках величезні володіння, Роман вже не боявся тестя. Він розлучився з дружиною, відправив її до батька, а сам одружився вдруге на Анні, що походила з волинського боярського роду. Роман, який мав від другої жінки двох синів: Данила та Василька. У 1202 р. на чолі об’єднаного галицько- волинського війська Роман захопив Київ, вигнав Рюрика Ростиславича, а на його місце посадив свого двоюрідного брата князя Інгвара Ярославича. Через деякий час Рюрик помирився з Романом і знову став київським князем. У 1203 р. два князя разом ходили на половців, але посварилися через видобуток. Захопивши в полон Рюрика, його дружину і дочку Предславу, Роман наказав усіх трьох відправити в монастир. Володіючи Києвом, Галичем і Володимиром — Волинським, Роман Мстиславич став наймогутнішим князем Південної Русі. Папа римський Інокентій III прислав до нього своїх послів, переконуючи прийняти католицизм, за що обіцяв проголосити його королем Русі. Роман відповів відмовою. Незабаром, не бажаючи сваритися з князем володимиро- суздальським Всеволодом Велике Гніздо, Роман відпустив з полону синів Рюрика, а старшому з них, Ростиславу, зятю Всеволода, віддав Київ. Воював з половцями, литовцями, ятвягами. Користувався величезним авторитетом в Польщі та Угорщині. Посварився з краківським князем Лешко Білим, почав з ним війну. У 1205 р., перебуваючи на землях Польщі, він потрапив у засідку і загинув. Визнаючи його видатні досягнення, сучасники назвали його «Великим» і «Повелителем усієї Русі».
Реформы Петра I с Росии носили резкий и непривычный характер. Все его реформы были заимствованны у европейских стран. И это нарушало давно сложившийся русский уклад. Для простого населения появление западных реформ было очень резким и на их взгляд неправильным решением. Многие согласяться с этим, а многие будут Петр I стремился за короткое время поднять Россию на достойный европейский уровень. И он был одним из тех правителей, которые не боялись перемен. Его реформы оказались не плавными, а стремительными, из-за чего страдал обычный народ. В связи с этим вспыхивали восстания, было много недовольств. Таким образом можно сказать, что население восприняло реформы Петра без особого энтузиазма, даже с осуждением, но он смог ввести многие преобразования в стоячий уклад самобытной России. За время правления царя страна продвинулась вперед на несколько шагов.
Відповідь:
Роман Мстиславович (у хрещенні — Борис) (? — 1205) — галицько-волинський князь від 1199 р., державний і військовий діяч. Син князя володимиро- волинського Мстислава Ізяславича і Агнеси (польської княжни, дочки польського короля Болеслава III Кривоустого). У 1168–1170 рр. Роман Мстиславич княжив у Новгороді. Після смерті батька в серпні 1170 р. був вигнаний новгородцями з міста і з 1173 р. княжив у Володимирі -Волинському. Незабаром Роман Мстиславич одружився з дочкою впливового князя Рюрика Ростиславича — Предславою. У 1187 р. зробив спробу оволодіти сусідньою Галицькою землею. Він зумів завоювати довіру галицького князя Володимира Ярославича і одночасно сколотити серед галицьких городян партію своїх прихильників, які 1188 р. вигнали Володимира Ярославича і за на його місце Романа Мстиславича. У свою чергу, Володимир Ярославич отримав до від угорського короля. Дізнавшись про наближення угорського війська, Роман втік з Галича і повернувся у Володимир-Волинський. У 1194 р. тесть Романа, Рюрик Ростиславич, став київським князем і виділив йому п’ять міст на півдні Київської землі. Але незабаром володимирський князь Всеволод Велике Гніздо зажадав відібрати міста у Романа, залишивши йому всього одне місто. Відносини князя з тестем різко зіпсувалися. У 1198 р. галицький князь Володимир Ярославич помер, не залишивши спадкоємців. Роман об’єднав під своєю владою Володимиро- Волинську та Галицьку землі. Однак не всі галицькі бояри надали підтримку новому князеві. У відповідь Роман Мстиславич влаштував у місті жорстоку розправу. Багато бояр бігли в інші руські землі. Роман повернув їх обіцянкою всяких милостей, але скоро під різними приводами розправився і з ними. Об’єднавши в своїх руках величезні володіння, Роман вже не боявся тестя. Він розлучився з дружиною, відправив її до батька, а сам одружився вдруге на Анні, що походила з волинського боярського роду. Роман, який мав від другої жінки двох синів: Данила та Василька. У 1202 р. на чолі об’єднаного галицько- волинського війська Роман захопив Київ, вигнав Рюрика Ростиславича, а на його місце посадив свого двоюрідного брата князя Інгвара Ярославича. Через деякий час Рюрик помирився з Романом і знову став київським князем. У 1203 р. два князя разом ходили на половців, але посварилися через видобуток. Захопивши в полон Рюрика, його дружину і дочку Предславу, Роман наказав усіх трьох відправити в монастир. Володіючи Києвом, Галичем і Володимиром — Волинським, Роман Мстиславич став наймогутнішим князем Південної Русі. Папа римський Інокентій III прислав до нього своїх послів, переконуючи прийняти католицизм, за що обіцяв проголосити його королем Русі. Роман відповів відмовою. Незабаром, не бажаючи сваритися з князем володимиро- суздальським Всеволодом Велике Гніздо, Роман відпустив з полону синів Рюрика, а старшому з них, Ростиславу, зятю Всеволода, віддав Київ. Воював з половцями, литовцями, ятвягами. Користувався величезним авторитетом в Польщі та Угорщині. Посварився з краківським князем Лешко Білим, почав з ним війну. У 1205 р., перебуваючи на землях Польщі, він потрапив у засідку і загинув. Визнаючи його видатні досягнення, сучасники назвали його «Великим» і «Повелителем усієї Русі».
Для простого населения появление западных реформ было очень резким и на их взгляд неправильным решением. Многие согласяться с этим, а многие будут
Петр I стремился за короткое время поднять Россию на достойный европейский уровень. И он был одним из тех правителей, которые не боялись перемен. Его реформы оказались не плавными, а стремительными, из-за чего страдал обычный народ. В связи с этим вспыхивали восстания, было много недовольств.
Таким образом можно сказать, что население восприняло реформы Петра без особого энтузиазма, даже с осуждением, но он смог ввести многие преобразования в стоячий уклад самобытной России. За время правления царя страна продвинулась вперед на несколько шагов.