франко-шведський період
тридцятилітня війна:
1) на чіїй стороні була військова влада?
2) чому французький уряд почав вживати заходи для укладення миру?
Наслідки війни
1) Чому воюючі сторони були змушені почати мирні переговори?
2) Чи були розв'язані протиріччя між державами, що взяли участь у війні?
3) Чи можна вважати війну ефективним розв'язання міжнародних проблем?
задание 2
ответ:1) Я житель Коринфа, места, которое превратилось в великую коммерческую державу благодаря своему географическому положению вблизи перешейка. Используя судовую дорогу, известную как Диолкос, и два городских порта, Лечайон и Кенчреаи, мы контролируем торговлю как на суше, так и на море. Рынки, мастерские и порты Коринфа посещают судовладельцами, торговцами, и многими ремесленниками. Есть большой спрос на многие наши продукты, такие как текстиль, оливковое масло и местный известняк. Наша глиняная посуда затопила рынки. Но сегодня, я решил и сам отправится в путешествие к греческим колониям. Я отправляюсь к греческим колониям на Сицилии и на юге Италии, в регион, известный как Великая Греция. Первым делом я закуплю там зерно. Далее, я отправлюсь в Сиракузы и Селин на Сицилии. К, сожалению, там мало мрамора, поэтому я буду закупать там известняк. Я, помимо этого, буду заходить в храмы, которые соперничают даже с восточными частями Греции. Я встречаю художников, которые работают с терракотой. Я видел, как чеканили серебряные монеты с характерными узорами и эмблемами.
Объяснение:
На початку ХХст. у побуті населення українських земель відбулися суттєві зміни. Вони були викликані стрімкою технологізацією виробництва та модернізаційними процесами, що охопили суспільство, насамперед урбанізацією, зміною ролі жінки, зростанням освіченості тощо. Зміни у побуті обумовили певні зрушення і в звичаях та традиціях українського населення. Такі процеси були характерні й для інших країн та народів за доби індустріалізації. Проте в Україні вони мали свої особливості (збереження патріархальності* у сімейних відносинах, прив’язаність до землі значної частини міщан та ін б життя окремих людей визначався їхніми матеріальними можливостями, рівнем освіти, культури, духовними потребами.
Нові риси побутової культури проявлялися насамперед у житті населення великих і середніх міст. На початку ХХ ст. почав швидко змінюватися зовнішній вигляд міст. Міська влада приділяла значну увагу благоустрою. Вулиці вимощувалися камінням, будувалися мережі водопостачання, каналізації, створювалися міські сади та парки.
Київ на початку ХХ ст.
Під час виборів до міської думи мешканці надавали підтримки, тим кандидатам які опікувалися покращенням побутових умов міщан. Так було й у Києві під час виборчої кампанії претендента на посаду міського голови Степана Сольського. Міщани знали його як інтелігентну добропорядну людину яка ставила інтереси громади понад усе. Коли його вперше обрали міським головою, виборці швидко побачили, як прикрашається і облаштовується місто: на вулицях з’явилось електричне освітлення, розбудовувалась мережа трамвайних ліній, розпочалось будівництво міського театру, упорядковувались набережні Дніпра, проводилось озеленення міста. Міщани обирали С.Сольського головою міської думи тричі підряд. Він не тільки сам багато робив для міста, а й заохочував до благодійництва і меценатства заможних людей.
Меценатство та благодійництво у цей період стало не тільки виявом чеснот та благородства, а й утверджувалось як новий звичай серед заможних та шляхетних людей.
Зокрема, відомий український підприємець Василь Симиренко фінансував журнали і газети Києва, створення хору Миколи Лисенка, матеріально підтримував існування українського гуртка у Київській семінарії тощо.
Великої слави зажили серед населення Наддніпрянщини своїм меценатством та благодійництвом родини підприємців Терещенків, Яхненків та ін. У західноукраїнських землях знаним меценатом був митрополит Андрей Шептицький