Особливістю історії було формування не внаслідок розпалу Давньоруської держави, а з огляду на внутрішні причини розвитку його території.
Тут ще до Київської Русі місцеві феодали зуміли об'єднати землі, населені дулібами, тиверцями, білими хорватами, волинянами та іншими племінними структурами. Два князівства - Галицьке і Волинське - мали вдале географічне розташування, мали доступ не для кочівників -передгір'я Карпат і великі лісові масиви Волині.
Наприкінці Хет. Володимир Великий (Красне Сонечко) відвоював Волинь і Галичину у поляків і приєднав до Київської Русі; столицею Волині зробив місто Володимир, столицею Галичини - Галич.
Аристократія Волинського князівства, на відміну від Галицького, була більш схожа на бояр основної частини Київської Русі. Сформована переважно з дружинників, вона залежала від князя і тому виступала прибічницею централістської ідеї державного будівництва. Сепаратистські настрої галицького боярства зумовили те, що саме Галичина першою з усіх князівств відокремилася від Київської Русі. Це сталося у 1124 р. при галицькому князі Володимирові, який зумів, зміцнивши князівство, протистояти домаганням київських князів. Ше стійкішим і багатшим зробив князівство наступник Ярослав Осмомисл (1153- 1187 рр.).
Волинське князівство ще деякий час перебувало у складі Київської Русі і лише після смерті Володимира Мономаха набуло самостійності. В ньому закріпилася старша лінія Мономаховичів, які не полишили таємної думки про оволодіння Київським столом. Лише з приходом на князювання Романа Мстиславича відбувається поворот у бік Галичини.
У 1199р.
РОМАН МСТИСЛАВИЧ
спираючись на дружинників, дрібних бояр і міщан об'єднав Волинську землю з Галичиною і утворив Галицько-Волинську державу. Вона стала українським політичним центром, що втратив Київ. Створивши Галицько-Волинську державу. Роман Мстиславич плекав ідею об'єднання навколо неї князівств Київської Русі і відновлення єдиної могутньої держави. На початку XIII ст. він оволодів Києвом і Переяславом. У 1205 р. Роман Мстиславич загинув у поході проти польських князів, залишивши по собі двох малолітніх синів - Данила і Василька.
Карпа́тская Украи́на (укр. Карпатська Україна) — непризнанное государство, провозглашённое 15 марта 1939 года в городе Хуст на территории одноименной автономной земли из состава «второй» Чехословацкой республики и ровно один день — до 16 марта, когда этот город захватили венгерские войска (по другим сведениям — до 18 марта, когда Венгрией была оккупирована вся территория Карпатской Украины[1]).
Содержание
1 История
2 Примечания
3 Ссылки
4 См. также
История
Территория Карпатской Украины до 1918 года входила в Австро-Венгерскую империю. 1 января 1919 года в Хусте, 420 делегатов Всенародного собрания украинцев единогласно постановило присоединить Закарпатье к Украинской Народной Республике. 4 июня 1920 года в соответствии с Трианонским договором Закарпатье вошло в состав Чехословакии как одна из четырёх «земель» под названием Подкарпатская Русь (c 26 октября 1938 года — «автономная земля» Карпатская Украина в составе «второй» Чехословацкой республики).
После того, как в результате Мюнхенского соглашения 1938 года Чехословакия была ликвидирована, на территории автономной Карпатской Украины было провозглашено одноимённое независимое государство. Его президентом стал Августин Волошин. Он сразу же направил телеграмму Адольфу Гитлеру[2]:
От имени правительства Карпатской Украины Вас принять к сведению провозглашение нашей самостоятельности под охраной Немецкого Рейха.
— Премьер-министр доктор Волошин. Хуст.
Официальной реакции Германии не последовало. На повторное обращение правительства Волошина 15 марта консул Германии в Хусте посоветовал ему «не оказывать сопротивления венгерскому вторжению, ибо немецкое правительство в данной ситуации, к сожалению, не может взять Карпатскую Украину под протекторат»[2].
Тем временем венгерское правительство направило руководству Карпатской Украины предложение разоружиться и мирно войти в состав Венгрии. В ответ Волошин объявил, что Карпатская Украина — мирное государство и хочет жить в мире с соседями, но в случае необходимости даст отпор любому агрессору.
Но уже на следующий день после провозглашения независимости, 16 марта Хуст был захвачен венгерской армией[3]. По другим сведениям, венгерские войска вторглись в Закарпатье уже 14 марта, из-за чего правительство Карпатской Украины было вынуждено покинуть территорию государства уже через несколько часов после провозглашения независимости, 16 марта был занят Хуст, а 18 марта Венгрией была оккупирована вся территория Карпатской Украины[1].
Основная статья: Оккупация Венгрией Закарпатской Украины (1939)
Борцы за независимость Карпатской Украины вели партизанскую войну до середины апреля 1939 года.
В последующем, в результате соглашения между Чехословакией и СССР в 1945 году ранее заявленная территория Карпатской Украины отошла к СССР и стала Закарпатской областью в составе Украинской ССР.
Примечания
Magocsi, Paul Robert. The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus’, 1848-1948. — London: Harvard University Press, 1978. — P. 245. — ISBN 0-674-80579-8.
Гай-Ныжнык П. П. Карпатская Украина в 1939 г. как одна из «разменных монет» Мюнхенского договора // Западная Белоруссия и Западная Украина в 1939—1941 гг.: люди, события, документы: Сборник статей. — М.: Институт славяноведения РАН, 2011.
Сайт о Карпатской Украине — онлайн сборник материалов
«Карпатская Украина» 1938—1939 гг.. // Хронос. Дата обращения 13 марта 2012. Архивировано 26 мая 2012 года.
Вегеш Микола. Августин Волошин і Карпатська Україна. — Львів: ЗУКЦ, 2004. — 414 с.
Вегеш М. Карпатська Україна. Документи і факти. — Ужгород: Карпати, 2004. — 432 с.
Карпатська Україна (1939) VHSRip (документальная кинохроника (1939), Продолжительность: 00:45:20): 1
«39-й Карпатська Україна» — Україна: Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія, студія «Експеримент», Цикл програм «Третій відділ», 2009. — документальный фильм о событиях 38-39гг. в Закарпатье: 1 часть (недоступная ссылка), 2 часть (недоступная ссылка), 3 часть (недоступная ссылка) (укр.).
В'ятрович Володимир, старший за дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету. Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка (укр.). // Українська правда, Історична правда. Дата обращения 13 марта 2012. Архивировано 26 мая 2012 года.
Особливістю історії було формування не внаслідок розпалу Давньоруської держави, а з огляду на внутрішні причини розвитку його території.
Тут ще до Київської Русі місцеві феодали зуміли об'єднати землі, населені дулібами, тиверцями, білими хорватами, волинянами та іншими племінними структурами. Два князівства - Галицьке і Волинське - мали вдале географічне розташування, мали доступ не для кочівників -передгір'я Карпат і великі лісові масиви Волині.
Наприкінці Хет. Володимир Великий (Красне Сонечко) відвоював Волинь і Галичину у поляків і приєднав до Київської Русі; столицею Волині зробив місто Володимир, столицею Галичини - Галич.
Аристократія Волинського князівства, на відміну від Галицького, була більш схожа на бояр основної частини Київської Русі. Сформована переважно з дружинників, вона залежала від князя і тому виступала прибічницею централістської ідеї державного будівництва. Сепаратистські настрої галицького боярства зумовили те, що саме Галичина першою з усіх князівств відокремилася від Київської Русі. Це сталося у 1124 р. при галицькому князі Володимирові, який зумів, зміцнивши князівство, протистояти домаганням київських князів. Ше стійкішим і багатшим зробив князівство наступник Ярослав Осмомисл (1153- 1187 рр.).
Волинське князівство ще деякий час перебувало у складі Київської Русі і лише після смерті Володимира Мономаха набуло самостійності. В ньому закріпилася старша лінія Мономаховичів, які не полишили таємної думки про оволодіння Київським столом. Лише з приходом на князювання Романа Мстиславича відбувається поворот у бік Галичини.
У 1199р.
РОМАН МСТИСЛАВИЧ
спираючись на дружинників, дрібних бояр і міщан об'єднав Волинську землю з Галичиною і утворив Галицько-Волинську державу. Вона стала українським політичним центром, що втратив Київ. Створивши Галицько-Волинську державу. Роман Мстиславич плекав ідею об'єднання навколо неї князівств Київської Русі і відновлення єдиної могутньої держави. На початку XIII ст. він оволодів Києвом і Переяславом. У 1205 р. Роман Мстиславич загинув у поході проти польських князів, залишивши по собі двох малолітніх синів - Данила і Василька.
Відповідь:
Карпа́тская Украи́на (укр. Карпатська Україна) — непризнанное государство, провозглашённое 15 марта 1939 года в городе Хуст на территории одноименной автономной земли из состава «второй» Чехословацкой республики и ровно один день — до 16 марта, когда этот город захватили венгерские войска (по другим сведениям — до 18 марта, когда Венгрией была оккупирована вся территория Карпатской Украины[1]).
Содержание
1 История
2 Примечания
3 Ссылки
4 См. также
История
Территория Карпатской Украины до 1918 года входила в Австро-Венгерскую империю. 1 января 1919 года в Хусте, 420 делегатов Всенародного собрания украинцев единогласно постановило присоединить Закарпатье к Украинской Народной Республике. 4 июня 1920 года в соответствии с Трианонским договором Закарпатье вошло в состав Чехословакии как одна из четырёх «земель» под названием Подкарпатская Русь (c 26 октября 1938 года — «автономная земля» Карпатская Украина в составе «второй» Чехословацкой республики).
После того, как в результате Мюнхенского соглашения 1938 года Чехословакия была ликвидирована, на территории автономной Карпатской Украины было провозглашено одноимённое независимое государство. Его президентом стал Августин Волошин. Он сразу же направил телеграмму Адольфу Гитлеру[2]:
От имени правительства Карпатской Украины Вас принять к сведению провозглашение нашей самостоятельности под охраной Немецкого Рейха.
— Премьер-министр доктор Волошин. Хуст.
Официальной реакции Германии не последовало. На повторное обращение правительства Волошина 15 марта консул Германии в Хусте посоветовал ему «не оказывать сопротивления венгерскому вторжению, ибо немецкое правительство в данной ситуации, к сожалению, не может взять Карпатскую Украину под протекторат»[2].
Тем временем венгерское правительство направило руководству Карпатской Украины предложение разоружиться и мирно войти в состав Венгрии. В ответ Волошин объявил, что Карпатская Украина — мирное государство и хочет жить в мире с соседями, но в случае необходимости даст отпор любому агрессору.
Но уже на следующий день после провозглашения независимости, 16 марта Хуст был захвачен венгерской армией[3]. По другим сведениям, венгерские войска вторглись в Закарпатье уже 14 марта, из-за чего правительство Карпатской Украины было вынуждено покинуть территорию государства уже через несколько часов после провозглашения независимости, 16 марта был занят Хуст, а 18 марта Венгрией была оккупирована вся территория Карпатской Украины[1].
Основная статья: Оккупация Венгрией Закарпатской Украины (1939)
Борцы за независимость Карпатской Украины вели партизанскую войну до середины апреля 1939 года.
В последующем, в результате соглашения между Чехословакией и СССР в 1945 году ранее заявленная территория Карпатской Украины отошла к СССР и стала Закарпатской областью в составе Украинской ССР.
Примечания
Magocsi, Paul Robert. The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus’, 1848-1948. — London: Harvard University Press, 1978. — P. 245. — ISBN 0-674-80579-8.
Гай-Ныжнык П. П. Карпатская Украина в 1939 г. как одна из «разменных монет» Мюнхенского договора // Западная Белоруссия и Западная Украина в 1939—1941 гг.: люди, события, документы: Сборник статей. — М.: Институт славяноведения РАН, 2011.
Украинская организация: Памятник «венгерскому империализму» в Закарпатье — это преступление © ИА"REGNUM", 01.03.2011.
Ссылки
Сайт о Карпатской Украине — онлайн сборник материалов
«Карпатская Украина» 1938—1939 гг.. // Хронос. Дата обращения 13 марта 2012. Архивировано 26 мая 2012 года.
Вегеш Микола. Августин Волошин і Карпатська Україна. — Львів: ЗУКЦ, 2004. — 414 с.
Вегеш М. Карпатська Україна. Документи і факти. — Ужгород: Карпати, 2004. — 432 с.
Карпатська Україна (1939) VHSRip (документальная кинохроника (1939), Продолжительность: 00:45:20): 1
«39-й Карпатська Україна» — Україна: Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія, студія «Експеримент», Цикл програм «Третій відділ», 2009. — документальный фильм о событиях 38-39гг. в Закарпатье: 1 часть (недоступная ссылка), 2 часть (недоступная ссылка), 3 часть (недоступная ссылка) (укр.).
В'ятрович Володимир, старший за дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету. Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка (укр.). // Українська правда, Історична правда. Дата обращения 13 марта 2012. Архивировано 26 мая 2012 года.
См. также
Подкарпатская Русь
Карпатская Русь
Пояснення: