Первое датированное упоминание Киева в русских летописях относится к 860 – в связи с описанием похода русов на Византию
Объяснение:
Результаты археологических раскопок свидетельствуют, что уже в VI—VII вв. на правом берегу Днепра существовали поселения, которые некоторыми исследователями интерпретируются как городские. Первое датированное упоминание Киева в русских летописях относится к 860 – в связи с описанием похода русов на Византию. К VIII –IX вв. относятся: 2 городища – на Старокиевской горе (пл. 1,5 га, ширина рва 12–13 м, глубина – 5 м) и на Замковой горе (пл. 2,5 га); селища – на горах Детинка и Вздыхальница, а также в историческом районе Кудрявец.
•У 1111 р. відбувся грандіозний похід руських дружин проти половців. Натхненник походу, Володимир Мономах надав йому характеру хрестового походу за зразком західноєвропейських хрестових походів, спрямованих на мусульманський Схід.
•Несправедливо забутою сторінкою давньоукраїнської історії вважається похід 1111 р. на половців. А сьогодні, коли країна-агресор зі Сходу намагається окрім земель Донбасу та Криму, загарбати ще й нашу історію, варто відновити у пам'яті світлі та героїчні моменти історії українського війська. Навіть, якщо вони відбулись майже 1000 років тому...
Князі України-Русі зуміли об’єднати свої сили для спільного наступу на половців. Участь у поході на половців взяло близько дев’яти князів, проте лідерами були безперечно Святополк Ізяславич та Володимир Мономах. Їхнім опонентом, що очолював військо половців, був хан Шарукан – авторитетний лідер кипчаків, правитель донецького союзу орд. Орієнтовно похід почався у кінці лютого 1111 р., декілька тисяч військ України-Русі вирушили у сторону донецького степу. Святополк та Володимир надали війську християнську ідеологію, адже військо супроводжувалося великою кількістю священиків, котрі надихали воїнів церковними співами та здійснювали богослужіння. Саме із-за цього, деякі історики схильні називати похід 1111 р. "давньоруським хрестовим походом" проти язичників-половців!
У кінці березня 1111 р. війська Шарукана спробували перейти у контрнаступ, відбулося це на березі річки Сальниця. За Іоакимівським літописом, можна зрозуміти, що наступ половців провалився, і битва перетворилася на мисливство, проте мисливцями були саме русичі. Війська України-Русі гнали розбитих половців ще пару десятків кілометрів, у результаті здобули безліч трофеїв та захопили рабів. Битва на Сальниці разом із походами 1103 р. та 1107 р. стала певним переломним моментом, адже далі перевага у протистоянні між половцями і русичами завжди була на боці останніх.
Сміливість, мужність та віра у Господа – ці речі керували свідомістю князів, які мали честь та гідно нищили ворогів. Тому майбутній наступ на окуповані території Донбасу не буде вигадуванням "нового велосипеду", а доречнішим буде теза "гарне нове – це гарно забуте старе" . Нічого злочинного українці не вчинять, якщо повторять подвиги своїх пращурів...
Первое датированное упоминание Киева в русских летописях относится к 860 – в связи с описанием похода русов на Византию
Объяснение:
Результаты археологических раскопок свидетельствуют, что уже в VI—VII вв. на правом берегу Днепра существовали поселения, которые некоторыми исследователями интерпретируются как городские. Первое датированное упоминание Киева в русских летописях относится к 860 – в связи с описанием похода русов на Византию. К VIII –IX вв. относятся: 2 городища – на Старокиевской горе (пл. 1,5 га, ширина рва 12–13 м, глубина – 5 м) и на Замковой горе (пл. 2,5 га); селища – на горах Детинка и Вздыхальница, а также в историческом районе Кудрявец.
•У 1111 р. відбувся грандіозний похід руських дружин проти половців. Натхненник походу, Володимир Мономах надав йому характеру хрестового походу за зразком західноєвропейських хрестових походів, спрямованих на мусульманський Схід.
•Несправедливо забутою сторінкою давньоукраїнської історії вважається похід 1111 р. на половців. А сьогодні, коли країна-агресор зі Сходу намагається окрім земель Донбасу та Криму, загарбати ще й нашу історію, варто відновити у пам'яті світлі та героїчні моменти історії українського війська. Навіть, якщо вони відбулись майже 1000 років тому...
Князі України-Русі зуміли об’єднати свої сили для спільного наступу на половців. Участь у поході на половців взяло близько дев’яти князів, проте лідерами були безперечно Святополк Ізяславич та Володимир Мономах. Їхнім опонентом, що очолював військо половців, був хан Шарукан – авторитетний лідер кипчаків, правитель донецького союзу орд. Орієнтовно похід почався у кінці лютого 1111 р., декілька тисяч військ України-Русі вирушили у сторону донецького степу. Святополк та Володимир надали війську християнську ідеологію, адже військо супроводжувалося великою кількістю священиків, котрі надихали воїнів церковними співами та здійснювали богослужіння. Саме із-за цього, деякі історики схильні називати похід 1111 р. "давньоруським хрестовим походом" проти язичників-половців!
У кінці березня 1111 р. війська Шарукана спробували перейти у контрнаступ, відбулося це на березі річки Сальниця. За Іоакимівським літописом, можна зрозуміти, що наступ половців провалився, і битва перетворилася на мисливство, проте мисливцями були саме русичі. Війська України-Русі гнали розбитих половців ще пару десятків кілометрів, у результаті здобули безліч трофеїв та захопили рабів. Битва на Сальниці разом із походами 1103 р. та 1107 р. стала певним переломним моментом, адже далі перевага у протистоянні між половцями і русичами завжди була на боці останніх.
Сміливість, мужність та віра у Господа – ці речі керували свідомістю князів, які мали честь та гідно нищили ворогів. Тому майбутній наступ на окуповані території Донбасу не буде вигадуванням "нового велосипеду", а доречнішим буде теза "гарне нове – це гарно забуте старе" . Нічого злочинного українці не вчинять, якщо повторять подвиги своїх пращурів...