Серед учених немає єдності у тому, які з пам'ятників магдебурзького права застосовували російські міста Речі Посполитої. На думку В. Б. Антоновича, був взятий тільки зовнішній устрій міст і діяли юридичні норми на основі місцевих звичаїв. Професор М. Ф. Владимирський-Будаков був протилежної думки, що в містах діяли чужоземні джерела, а не місцеві звичаї81. А. Ф. Кистяківський визнавав застосування судами ручних книг "Магдебурзьке право", складених польськими юристами, але це право зазнало впливу місцевих звичаїв І поглядів, що діяли поряд з ним і його замінювали. Водночас білоруський вчений Я. Юхо зазначає, що тут відображені місцеве право звичаїв і нові норми, створені при виділенні городян у відособлений стан феодального суспільства — міщан, і, що міста Великого Князівства Литовського управлялися не німецьким, а міським (міщанським) правом Литви82.
Отже, українські міста запозичили нові принципи життя та пристосовували їх до своїх умов і особливостей. Через місцеві традиції структура і функції органів самоврядування в різних містах могли не збігатися, мати відмінності. Загалом організація адміністративної і судової влади за нормами магдебурзького права в містах ставила їх на один рівень з європейськими. Як відзначає А. П. Грицкевич, його отримання українськими містами означало досягнення високого економічного і соціального розвитку, зрівняння з багатьма німецькими і польськими містами83.
Одночасно з магдебурзьким правом міста одержують право мати власний герб. Уперше його зображення зафіксовано на документах міського самоврядування 2 пол. XVI ст. Цей атрибут був присутній на документах міста, чим підкреслювалася його незалежність від княжої або королівської влади, економічний і культурний рівень певного центру.
Маверанна́хр также известен под названиями Фарару́д или Варару́д ), а также Трансоксиа́на или Трансокса́ния — древний историко-географический регион с богатой историей в Центральной (Средней) Азии.Название «Мавераннахр» появилось во время арабского завоевания Средней Азии в VII—VIII веках, и первоначально означало бескрайние территории по правому берегу Джейхуна (ныне Амударья). Фактически, арабский «Мавераннахр» является калькой с персидского «Фараруда» — то есть «заречья».Название «Мавераннахр» появилось во время арабского завоевания Средней Азии в VII—VIII веках, и первоначально означало бескрайние территории по правому берегу Джейхуна (ныне Амударья). Фактически, арабский «Мавераннахр» является калькой с персидского «Фараруда» — то есть «заречья».
Відповідь:
Серед учених немає єдності у тому, які з пам'ятників магдебурзького права застосовували російські міста Речі Посполитої. На думку В. Б. Антоновича, був взятий тільки зовнішній устрій міст і діяли юридичні норми на основі місцевих звичаїв. Професор М. Ф. Владимирський-Будаков був протилежної думки, що в містах діяли чужоземні джерела, а не місцеві звичаї81. А. Ф. Кистяківський визнавав застосування судами ручних книг "Магдебурзьке право", складених польськими юристами, але це право зазнало впливу місцевих звичаїв І поглядів, що діяли поряд з ним і його замінювали. Водночас білоруський вчений Я. Юхо зазначає, що тут відображені місцеве право звичаїв і нові норми, створені при виділенні городян у відособлений стан феодального суспільства — міщан, і, що міста Великого Князівства Литовського управлялися не німецьким, а міським (міщанським) правом Литви82.
Отже, українські міста запозичили нові принципи життя та пристосовували їх до своїх умов і особливостей. Через місцеві традиції структура і функції органів самоврядування в різних містах могли не збігатися, мати відмінності. Загалом організація адміністративної і судової влади за нормами магдебурзького права в містах ставила їх на один рівень з європейськими. Як відзначає А. П. Грицкевич, його отримання українськими містами означало досягнення високого економічного і соціального розвитку, зрівняння з багатьма німецькими і польськими містами83.
Одночасно з магдебурзьким правом міста одержують право мати власний герб. Уперше його зображення зафіксовано на документах міського самоврядування 2 пол. XVI ст. Цей атрибут був присутній на документах міста, чим підкреслювалася його незалежність від княжої або королівської влади, економічний і культурний рівень певного центру.
Пояснення:
Маверанна́хр также известен под названиями Фарару́д или Варару́д ), а также Трансоксиа́на или Трансокса́ния — древний историко-географический регион с богатой историей в Центральной (Средней) Азии.Название «Мавераннахр» появилось во время арабского завоевания Средней Азии в VII—VIII веках, и первоначально означало бескрайние территории по правому берегу Джейхуна (ныне Амударья). Фактически, арабский «Мавераннахр» является калькой с персидского «Фараруда» — то есть «заречья».Название «Мавераннахр» появилось во время арабского завоевания Средней Азии в VII—VIII веках, и первоначально означало бескрайние территории по правому берегу Джейхуна (ныне Амударья). Фактически, арабский «Мавераннахр» является калькой с персидского «Фараруда» — то есть «заречья».
Объяснение: