Давні дискусії про походження династії Рюриковичів змушують звертатися до таких складних джерел як саги, зокрема циклу “саг про давні часи”, які найменш досліджені. Аналіз цих джерел через призму досліджень давньої історії Данії, Норвегії та Швеції, чиї династії були спорідненими, дозволяє наблизити вирішення проблеми походження династії Рюриковичів. У статті подається спроба розв’язання цієї загадки виключно на основі аналізу джерел, відкинувши емоційні пристрасті давнього і сучасного антинорманізму. При цьому використано досягнення як давньої, так і найновішої європейської історіографії.
Дискусія навколо походження династії Рюриковичів триває уже три століття, переживаючи спалахи та загострення суперечок, які кожен раз доповнюють арґументацію новими версіями і джерелами для їх підтвердження. На жаль, досі для вирішення проблеми недостатньо використаних матеріалів найдавніших саг, на які в основному спирають, адже вони подають інформацію про події, які відбувалися до 875 р. (тобто до ісландської колонізації). Однак, ці саги найменш досліджені, потребують ретельної перевірки і недоступні у слов’янських перекладах, а окремі й у перекладах англійською та німецькою мовами.
1.Початково слов'яни ставились до варягів не дуже добре і навіть проганяли їх. Є повідомлення, що варяги - були такими-собі піратами, які виходили в море "на заробітки" та гвалтували і обкрадали місцеве населення - тобто ільменських слов'ян, котрі населяли прилеглі до Новгорода і Старої Ладоги території.
2.Слов'яни, очевидно, намагалися побудувати свою державу та не змогли поділити владу і як наслідок були змушені запросити "іноземного спеціаліста з досвідом". Варяги ж були фахівцями по військовому ремеслу, досвідченими воїнами і головнокомандуючими, тож могли до у створенні боєздатного війська, що було вкрай необхідним в умовах постійної боротьби зі степовиками: половцями, куманами, печенігами, хозарами та іншими. Мабуть, була реальна загроза небезпеки і слов'яни вирішили - досить сваритися, варто запросити Рюрика, якого щвидше за все слов'яни знали раніше, а тому у нього був вже якийсь авторитет і його вирішили закликати не просто так. Якщо дивитись з цієї точки зору, тоді рішення слов'ян не можна назвати безглуздим, а навпаки - досить продуманим. Адже Рюрик аж ніяк не грабував, а навпаки розбудовував економіку, заснував давньоруський торговий центр - Новгород, який знали у цілому світі. Можна сказати, що Рюрик був досить грамотним.
3. І на останок: в наведеному уривку ПВЛ все-таки було чітко видно, що слов'яни відділяють Рюриковичів від свого роду, називаючи Рюрика і його братів "варягами", "руссю". Не відкидаємо, що для слов'ян усі народи, які проживали біля Балтійського моря - були чужинцями, варягами, мореплавцями.
По характеру возмущения орбиты Земли со стороны больших планет Солнечной системы эпоха Анны Иоанновны является аналогом эпохи русских революций, а эпоха Елизаветы Петровны - аналогом эпохи НЭПа и последующего предвоенного десятилетия.
Сходен и характер указанных параллельных эпох. Если эпоха русских революций запомнилась пришедшими с Запада демократическими и коммунистическими (марксизм) идеями, то последующая эпоха, от НЭПа до Великой отечественной войны - стала неким "серебряным" веком.
Первая из указанных эпох отметилась попыткой установить в России конституционную монархию. Анну Иоанновну посадили тогда на престол только после подписания Кондиций, которые были сокращённым вариантом конституции.
Правда потом, когда накал страстей поутих, Анна Иоанновна порвала Кондиции и перестала ходить на заседания "конституционного" правительства. Но тем не менее - некий дух демократизма в эпоху её правления сохранялся. Хотя за эту, постепенно угасающую демократию приходилось платить повышенной концентрацией иностранцев в царском дворце. И иногда - территориальными потерями России. Несмотря на относительно мирное время, эпоха Анны Ионанновны осталась в памяти россиян мрачноватой эпохой "бироновского ига".
В последующий период правления Елизаветы летнее солнце россии продолжило своё уменьшение, а российское общество, соответственно, продолжило кристаллизацию в самодержавную пирамиду-монолит. Не смотря на относительную бедность этой эпохи, она запомнилась потомкам праздником-фейерверком безбашенной независимости и зарождением академической науки. 3 Нравится
Давні дискусії про походження династії Рюриковичів змушують звертатися до таких складних джерел як саги, зокрема циклу “саг про давні часи”, які найменш досліджені. Аналіз цих джерел через призму досліджень давньої історії Данії, Норвегії та Швеції, чиї династії були спорідненими, дозволяє наблизити вирішення проблеми походження династії Рюриковичів. У статті подається спроба розв’язання цієї загадки виключно на основі аналізу джерел, відкинувши емоційні пристрасті давнього і сучасного антинорманізму. При цьому використано досягнення як давньої, так і найновішої європейської історіографії.
Дискусія навколо походження династії Рюриковичів триває уже три століття, переживаючи спалахи та загострення суперечок, які кожен раз доповнюють арґументацію новими версіями і джерелами для їх підтвердження. На жаль, досі для вирішення проблеми недостатньо використаних матеріалів найдавніших саг, на які в основному спирають, адже вони подають інформацію про події, які відбувалися до 875 р. (тобто до ісландської колонізації). Однак, ці саги найменш досліджені, потребують ретельної перевірки і недоступні у слов’янських перекладах, а окремі й у перекладах англійською та німецькою мовами.
1.Початково слов'яни ставились до варягів не дуже добре і навіть проганяли їх. Є повідомлення, що варяги - були такими-собі піратами, які виходили в море "на заробітки" та гвалтували і обкрадали місцеве населення - тобто ільменських слов'ян, котрі населяли прилеглі до Новгорода і Старої Ладоги території.
2.Слов'яни, очевидно, намагалися побудувати свою державу та не змогли поділити владу і як наслідок були змушені запросити "іноземного спеціаліста з досвідом". Варяги ж були фахівцями по військовому ремеслу, досвідченими воїнами і головнокомандуючими, тож могли до у створенні боєздатного війська, що було вкрай необхідним в умовах постійної боротьби зі степовиками: половцями, куманами, печенігами, хозарами та іншими. Мабуть, була реальна загроза небезпеки і слов'яни вирішили - досить сваритися, варто запросити Рюрика, якого щвидше за все слов'яни знали раніше, а тому у нього був вже якийсь авторитет і його вирішили закликати не просто так. Якщо дивитись з цієї точки зору, тоді рішення слов'ян не можна назвати безглуздим, а навпаки - досить продуманим. Адже Рюрик аж ніяк не грабував, а навпаки розбудовував економіку, заснував давньоруський торговий центр - Новгород, який знали у цілому світі. Можна сказати, що Рюрик був досить грамотним.
3. І на останок: в наведеному уривку ПВЛ все-таки було чітко видно, що слов'яни відділяють Рюриковичів від свого роду, називаючи Рюрика і його братів "варягами", "руссю". Не відкидаємо, що для слов'ян усі народи, які проживали біля Балтійського моря - були чужинцями, варягами, мореплавцями.
Сходен и характер указанных параллельных эпох. Если эпоха русских революций запомнилась пришедшими с Запада демократическими и коммунистическими (марксизм) идеями, то последующая эпоха, от НЭПа до Великой отечественной войны - стала неким "серебряным" веком.
Первая из указанных эпох отметилась попыткой установить в России конституционную монархию. Анну Иоанновну посадили тогда на престол только после подписания Кондиций, которые были сокращённым вариантом конституции.
Правда потом, когда накал страстей поутих, Анна Иоанновна порвала Кондиции и перестала ходить на заседания "конституционного" правительства. Но тем не менее - некий дух демократизма в эпоху её правления сохранялся. Хотя за эту, постепенно угасающую демократию приходилось платить повышенной концентрацией иностранцев в царском дворце. И иногда - территориальными потерями России.
Несмотря на относительно мирное время, эпоха Анны Ионанновны осталась в памяти россиян мрачноватой эпохой "бироновского ига".
В последующий период правления Елизаветы летнее солнце россии продолжило своё уменьшение, а российское общество, соответственно, продолжило кристаллизацию в самодержавную пирамиду-монолит.
Не смотря на относительную бедность этой эпохи, она запомнилась потомкам праздником-фейерверком безбашенной независимости и зарождением академической науки. 3 Нравится