У першій половині XIX ст. США переживали процес бурхливого розвитку капіталізму. На північному сході країни швидко зростала фабрична промисловість. Та же була сконцентрована більша кількість робітників. Н півночі та заході країни переважало фермерське господарство
Різні шляхи економічного розвитку Півночі і Півдня справили великий вплив на хід історичного розвитку США: буржуазія Півночі і плантатори Півдня у боротьбі за зміцнення своїх економічних позицій привели країну до громадянської війни.
Кінець XVIII - перша половина XIX ст. були часом стрімкої територіальної експансії США. Були приєднані Луїзіана (французьке володіння, що його продав Наполеон І) та придбана в Іспанії Флорида.
США взяли на себе місію вершителя долі усієї Західної півкулі, проголосивши в 1823 р. доктрину Монро. Сутність цієї доктрини полягала в тому, що США виступили проти можливого втручання європейських країн у латиноамериканські справи (після втрати Іспанією усіх колоній у Південній Америці) і в справи Американського континенту загалом. США як найбільша країна Західної півкулі відкрито проголосили своє право на політичне лідерство у цій частині планети
До середини XIX ст. внаслідок війн з індіанцями та з Мексикою територія США збільшилася в 2 рази. США не брали участі в європейських війнах, що давало можливість уникати великих витрат на армію і не зазнавати воєнних спустошень. Швидкому економічному розвитку сприяли і природні умови: м'який клімат, родючість землі, велика кількість лісів, корисних копалин.
Наявність вільних земель на заході США приваблювала переселенців із Європи. Серед іммігрантів було чимало кваліфікованих ремісників і робітників.
У 1800-1850 рр. населення США збільшилося більш ніж у 4 рази - з 5,3 млн. до 23 млн. осіб. Землі, що належали індіанським племенам, вважалися власністю держави, їх продавали білим переселенцям. Індіанців винищували або відтісняли все далі на захід.
Обратимся к источникам и посмотрим, что было в Узбекском улусе или Восточном Дешт-и-Кыпчаке до образования Казахского ханства и как сошлись в истории события и действующие лица той поры.
В конце 20-х годов XV века на территории Дешт-и-Кыпчака существовало несколько независимых владений или ханств: к северу от Аральского моря, между реками Сары-Су и Эмбы находился улус Шибанида, т.е. Джумадух хана, на западной стороне находился улус Мангытский- правителем которого был Гази- бий; Мустафа- хан (Шибанид) правил на Атбасаре; в области Туры сидели Кепек - бий и Адаббек- бий;на Тоболе правил Махмуд- Ходжа- хан. Между этими правителями постоянно шла борьба за верховную власть в степи. В такой политической обстановке выдвинулся юный Абулхаир- султан, фигура важная в истории Восточного Дешт-и-Кыпчака.
Абу-л Хайр-хан (1412−1468) — хан Узбекского улуса с 1428 по 1468 годы, из династии Шибанидов — относящихся джучидской ветви чингизидов, потомок пятого сына Джучи Шибана, сын Давлат-шейх-оглана.
США в першій половині XIX ст. Реферат
У першій половині XIX ст. США переживали процес бурхливого розвитку капіталізму. На північному сході країни швидко зростала фабрична промисловість. Та же була сконцентрована більша кількість робітників. Н півночі та заході країни переважало фермерське господарство
Різні шляхи економічного розвитку Півночі і Півдня справили великий вплив на хід історичного розвитку США: буржуазія Півночі і плантатори Півдня у боротьбі за зміцнення своїх економічних позицій привели країну до громадянської війни.
Кінець XVIII - перша половина XIX ст. були часом стрімкої територіальної експансії США. Були приєднані Луїзіана (французьке володіння, що його продав Наполеон І) та придбана в Іспанії Флорида.
США взяли на себе місію вершителя долі усієї Західної півкулі, проголосивши в 1823 р. доктрину Монро. Сутність цієї доктрини полягала в тому, що США виступили проти можливого втручання європейських країн у латиноамериканські справи (після втрати Іспанією усіх колоній у Південній Америці) і в справи Американського континенту загалом. США як найбільша країна Західної півкулі відкрито проголосили своє право на політичне лідерство у цій частині планети
До середини XIX ст. внаслідок війн з індіанцями та з Мексикою територія США збільшилася в 2 рази. США не брали участі в європейських війнах, що давало можливість уникати великих витрат на армію і не зазнавати воєнних спустошень. Швидкому економічному розвитку сприяли і природні умови: м'який клімат, родючість землі, велика кількість лісів, корисних копалин.
Наявність вільних земель на заході США приваблювала переселенців із Європи. Серед іммігрантів було чимало кваліфікованих ремісників і робітників.
У 1800-1850 рр. населення США збільшилося більш ніж у 4 рази - з 5,3 млн. до 23 млн. осіб. Землі, що належали індіанським племенам, вважалися власністю держави, їх продавали білим переселенцям. Індіанців винищували або відтісняли все далі на захід.
Обратимся к источникам и посмотрим, что было в Узбекском улусе или Восточном Дешт-и-Кыпчаке до образования Казахского ханства и как сошлись в истории события и действующие лица той поры.
В конце 20-х годов XV века на территории Дешт-и-Кыпчака существовало несколько независимых владений или ханств: к северу от Аральского моря, между реками Сары-Су и Эмбы находился улус Шибанида, т.е. Джумадух хана, на западной стороне находился улус Мангытский- правителем которого был Гази- бий; Мустафа- хан (Шибанид) правил на Атбасаре; в области Туры сидели Кепек - бий и Адаббек- бий;на Тоболе правил Махмуд- Ходжа- хан. Между этими правителями постоянно шла борьба за верховную власть в степи. В такой политической обстановке выдвинулся юный Абулхаир- султан, фигура важная в истории Восточного Дешт-и-Кыпчака.
Абу-л Хайр-хан (1412−1468) — хан Узбекского улуса с 1428 по 1468 годы, из династии Шибанидов — относящихся джучидской ветви чингизидов, потомок пятого сына Джучи Шибана, сын Давлат-шейх-оглана.
3 вопрос не знаю)