2) Отношения и торговые связи между народами Средней Азии и Россией начались с давних времен. Русские и среднеазиатские купцы сыграли большую роль в развитии торговых связей между Европой и Азией. В XVI веке, когда началось разделение мира мировыми державами, царская Россия завоевала Кокандское, Астраханское и Сибирское ханства. В результате Россия и узбекские ханства стали прямыми соседями. Это создало условия для дальнейшего развития взаимоотношений между ними. Торгово-ремесленнические круги Средней Азии были весьма заинтересованы в развитии торгово-коммерческих отношений с Россией, где имелся большой спрос на их продукцию, в особенности на шелковые и хлопчатобумажные ткани. А в Средней Азии находили себе спрос российское сукно, железо, медь, мех, кожа и другие товары. Дипломатические отношения, установленные между узбекскими ханствами и Россией, сыграли большую роль в создании благополучных условий для торговой деятельности
5) посол Кучкинчихана приподнес Бабуру в качестве подарков знаменитый изюм Мавераннахра, курагу субхани и другие сладости, а также драгоценности, которые везли на семи верблюдах; кроме того, 200 великолепных породистых коней. В свою очередь, Бабур отправил послов в Бухарское ханство. Эти торговые и консульские отношения между двумя государствами продолжались и при правлении Хумаюна — сына Бабура. Такие отношения расширились и в дальнейшем — при следующих Бабуридах и Шейбанидах.
Вони відбивали поступову втрату влади великим київським князем і посилення впливу на державне управління місцевих феодалів. Головними дійовими особами на княжих з'їздах були удільні князі, яких супроводжували «брати» (найближчі однодумці), «сини» (васали), «думці» (члени боярської ради), церковні служителі.
Объяснение:
Скликалися княжі з'їзди великим князем Київським досить рідко, їхній вплив був номінальний. Деякі з княжих з'їздів увійшли до історії вітчизняного правознавства і державотворення як своєрідний рух за відповідність нових законів звичаєвому праву («правді батьків»), сприяли розвитку правничої думки і державного будівництва. За доби перебування на київському престолі Володимира Мономаха на княжому з'їзді у 1115 відбулася дискусія щодо форм державного правління між прихильниками централізації і прибічниками поліцентралізації руських земель. Внаслідок перемоги останніх Київська Русь вступила у період феодальної роздробленості та дедалі більшої втрати влади великим Київським князем. Після смерті Ізяслава II Мстиславича в 1154 році до монгольської навали в 1240 у Києві змінилося 47 князів, 35 з яких перебували при владі менше року. На княжому з'їзді 1167 князі обговорювали засоби охорони торгових шляхів та купецьких караванів, 1223 — надання до половцям у їх боротьбі з кочовиками. Важливою функцією княжих з'їздів, крім воєнно-стратегічних питань, законодавства, відносин з іноземними державами, державного устрою та суспільної організації, було надання дозволу на «вокнязіння», добровільну відмову від престолу, обмін княжими столами. Рішення з цих питань часто містили посилання на неписану конституцію — «правду батьків», підкреслювали необхідність її неухильного дотримання.
2) Отношения и торговые связи между народами Средней Азии и Россией начались с давних времен. Русские и среднеазиатские купцы сыграли большую роль в развитии торговых связей между Европой и Азией. В XVI веке, когда началось разделение мира мировыми державами, царская Россия завоевала Кокандское, Астраханское и Сибирское ханства. В результате Россия и узбекские ханства стали прямыми соседями. Это создало условия для дальнейшего развития взаимоотношений между ними. Торгово-ремесленнические круги Средней Азии были весьма заинтересованы в развитии торгово-коммерческих отношений с Россией, где имелся большой спрос на их продукцию, в особенности на шелковые и хлопчатобумажные ткани. А в Средней Азии находили себе спрос российское сукно, железо, медь, мех, кожа и другие товары. Дипломатические отношения, установленные между узбекскими ханствами и Россией, сыграли большую роль в создании благополучных условий для торговой деятельности
5) посол Кучкинчихана приподнес Бабуру в качестве подарков знаменитый изюм Мавераннахра, курагу субхани и другие сладости, а также драгоценности, которые везли на семи верблюдах; кроме того, 200 великолепных породистых коней. В свою очередь, Бабур отправил послов в Бухарское ханство. Эти торговые и консульские отношения между двумя государствами продолжались и при правлении Хумаюна — сына Бабура. Такие отношения расширились и в дальнейшем — при следующих Бабуридах и Шейбанидах.
Вони відбивали поступову втрату влади великим київським князем і посилення впливу на державне управління місцевих феодалів. Головними дійовими особами на княжих з'їздах були удільні князі, яких супроводжували «брати» (найближчі однодумці), «сини» (васали), «думці» (члени боярської ради), церковні служителі.
Объяснение:
Скликалися княжі з'їзди великим князем Київським досить рідко, їхній вплив був номінальний. Деякі з княжих з'їздів увійшли до історії вітчизняного правознавства і державотворення як своєрідний рух за відповідність нових законів звичаєвому праву («правді батьків»), сприяли розвитку правничої думки і державного будівництва. За доби перебування на київському престолі Володимира Мономаха на княжому з'їзді у 1115 відбулася дискусія щодо форм державного правління між прихильниками централізації і прибічниками поліцентралізації руських земель. Внаслідок перемоги останніх Київська Русь вступила у період феодальної роздробленості та дедалі більшої втрати влади великим Київським князем. Після смерті Ізяслава II Мстиславича в 1154 році до монгольської навали в 1240 у Києві змінилося 47 князів, 35 з яких перебували при владі менше року. На княжому з'їзді 1167 князі обговорювали засоби охорони торгових шляхів та купецьких караванів, 1223 — надання до половцям у їх боротьбі з кочовиками. Важливою функцією княжих з'їздів, крім воєнно-стратегічних питань, законодавства, відносин з іноземними державами, державного устрою та суспільної організації, було надання дозволу на «вокнязіння», добровільну відмову від престолу, обмін княжими столами. Рішення з цих питань часто містили посилання на неписану конституцію — «правду батьків», підкреслювали необхідність її неухильного дотримання.