Государства оставшиеся раздробленными:Германия и Италия в 12-15 веках мне нужно составить кроссворд по этой теме 6 б класс если вы это читаете то не пишите это в свою тетрадь
З відділенням Кримського улусу від Золотої Орди і утворенням Кримського ханства між Кримом і сусідніми країнами відразу ж зав'язалися досить жваві дипломатичні зносини, які тривали до приєднання Криму до Росії.
Утворене Кримське ханство на чолі з династією Гіреїв робило сильний вплив на політичне життя Московської Русі, Польсько-Литовської держави, Великий Орди, а з 1475 року - Туреччини і ще цілого ряду держав.
Самому Кримському ханству на чолі зі своїм першим ханом Хаджі-Гіреєм на перших порах свого існування треба було вирішувати цілий ряд надзвичайно складних завдань. При цьому основною проблемою було закріплення свого становища як незалежної держави, відбиваючи насамперед домагання Великої Орди знову об'єднати всі татарські ханства під своєю зверхністю.
Виходячи з створилися обставин і будував свою зовнішню політику Хаджі-Гірей. У перші роки свого правління він перш за все спирався на союз і підтримку Польсько-Литовської держави, завдяки до якого отримав можливість опанувати престолом в Криму. Але незабаром розумний і далекоглядний Хаджі-Гірей зрозумів, що найнадійнішим союзником в проваджень його планів може бути тільки Московська Русь, так як і для Москви і для Криму ослаблення і знищення Великої Орди було необхідною умовою подальшого розвитку і існування цих держав.
Між Москвою і Кримом починають налагоджуватися тісні взаємини. В. Д. Смирнов, добре вивчив історію Кримського ханства, стверджував: «Хаджі-Гірея вигідніше було щадити російських, аби не дати оговтатися Золотій Орді».
Москві також був вигідний союз з Кримським ханством, так як воно до цього часу, завдяки розважливим діям Хаджі-Гірея, мало досить значним військом. Автор короткої історії Кримського ханства писав: «Так як Хаджи-Гірей вмів залучати серця, то він під час свого правління зібрав в Криму значна кількість народу з Волги. Оскільки ж від цього у нього було багато війська ... »Таким чином, в боротьбі з Великою Ордою Москва отримала союзника, готового надати до перш за все своїм великим військом.
І коли в 1445 році хан Великої Орди Сейд-Ахмет почав наступальні операції проти московського великого князя Василя II, то Хаджі-Гірей прийшов на до останньому і завдав військам Сейд-Ахмета нищівної поразки.
У міру зміцнення позицій Кримського ханства загострювалися його взаємини з Великою Ордою і все міцніше ставав союз з Москвою. У 1465 році, як раз в цей момент, коли правитель Великої Орди хан Ахмат зібрав велику армію для нанесення удару по Московської держави, хан Хаджі-Гірей знову порушив плани Великої Орди, завдавши удар з тилу. Все це свідчило про те, що кримський хан прагнув запобігти подальшому посилення Великої Орди, виробити новий курс зовнішньої політики Криму, домогтися зближення з Москвою і одночасно послабити контакти з Ягеллонів.
Грюнва́льдская битва (Битва при Танненберге) — решающее сражение «Великой войны» 1409—1411 годов, происшедшее 15 июля 1410 года. Союз Королевства Польского и Великого княжества Литовского под предводительством короля Владислава II Ягайло и великого князя литовского Витовта одержал решающую победу над войском Тевтонского ордена. Большинство рыцарей ордена было убито или взято в плен. Несмотря на поражение, крестоносцы смогли выдержать двухмесячную осаду столицы и понесли лишь незначительные территориальные потери в результате Торуньского мира 1411 года. Территориальные споры продолжались до заключения Мельнского мира 1422 года. Тем не менее Тевтонский орден так и не смог оправиться от поражения, а жёсткие внутренние конфликты привели к экономическому упадку. Грюнвальдская битва привела к перераспределению баланса сил в Восточной Европе и ознаменовала восход польско-литовского союза до уровня доминирующей военно-политической силы в регионе.
З відділенням Кримського улусу від Золотої Орди і утворенням Кримського ханства між Кримом і сусідніми країнами відразу ж зав'язалися досить жваві дипломатичні зносини, які тривали до приєднання Криму до Росії.
Утворене Кримське ханство на чолі з династією Гіреїв робило сильний вплив на політичне життя Московської Русі, Польсько-Литовської держави, Великий Орди, а з 1475 року - Туреччини і ще цілого ряду держав.
Самому Кримському ханству на чолі зі своїм першим ханом Хаджі-Гіреєм на перших порах свого існування треба було вирішувати цілий ряд надзвичайно складних завдань. При цьому основною проблемою було закріплення свого становища як незалежної держави, відбиваючи насамперед домагання Великої Орди знову об'єднати всі татарські ханства під своєю зверхністю.
Виходячи з створилися обставин і будував свою зовнішню політику Хаджі-Гірей. У перші роки свого правління він перш за все спирався на союз і підтримку Польсько-Литовської держави, завдяки до якого отримав можливість опанувати престолом в Криму. Але незабаром розумний і далекоглядний Хаджі-Гірей зрозумів, що найнадійнішим союзником в проваджень його планів може бути тільки Московська Русь, так як і для Москви і для Криму ослаблення і знищення Великої Орди було необхідною умовою подальшого розвитку і існування цих держав.
Між Москвою і Кримом починають налагоджуватися тісні взаємини. В. Д. Смирнов, добре вивчив історію Кримського ханства, стверджував: «Хаджі-Гірея вигідніше було щадити російських, аби не дати оговтатися Золотій Орді».
Москві також був вигідний союз з Кримським ханством, так як воно до цього часу, завдяки розважливим діям Хаджі-Гірея, мало досить значним військом. Автор короткої історії Кримського ханства писав: «Так як Хаджи-Гірей вмів залучати серця, то він під час свого правління зібрав в Криму значна кількість народу з Волги. Оскільки ж від цього у нього було багато війська ... »Таким чином, в боротьбі з Великою Ордою Москва отримала союзника, готового надати до перш за все своїм великим військом.
І коли в 1445 році хан Великої Орди Сейд-Ахмет почав наступальні операції проти московського великого князя Василя II, то Хаджі-Гірей прийшов на до останньому і завдав військам Сейд-Ахмета нищівної поразки.
У міру зміцнення позицій Кримського ханства загострювалися його взаємини з Великою Ордою і все міцніше ставав союз з Москвою. У 1465 році, як раз в цей момент, коли правитель Великої Орди хан Ахмат зібрав велику армію для нанесення удару по Московської держави, хан Хаджі-Гірей знову порушив плани Великої Орди, завдавши удар з тилу. Все це свідчило про те, що кримський хан прагнув запобігти подальшому посилення Великої Орди, виробити новий курс зовнішньої політики Криму, домогтися зближення з Москвою і одночасно послабити контакти з Ягеллонів.
Грюнва́льдская битва (Битва при Танненберге) — решающее сражение «Великой войны» 1409—1411 годов, происшедшее 15 июля 1410 года. Союз Королевства Польского и Великого княжества Литовского под предводительством короля Владислава II Ягайло и великого князя литовского Витовта одержал решающую победу над войском Тевтонского ордена. Большинство рыцарей ордена было убито или взято в плен. Несмотря на поражение, крестоносцы смогли выдержать двухмесячную осаду столицы и понесли лишь незначительные территориальные потери в результате Торуньского мира 1411 года. Территориальные споры продолжались до заключения Мельнского мира 1422 года. Тем не менее Тевтонский орден так и не смог оправиться от поражения, а жёсткие внутренние конфликты привели к экономическому упадку. Грюнвальдская битва привела к перераспределению баланса сил в Восточной Европе и ознаменовала восход польско-литовского союза до уровня доминирующей военно-политической силы в регионе.