Выступления в рамках “Публичных лекций “Полит.ру” неоднократно были посвящены российским реформам последних десятилетий. Разговор об этом является важнейшей частью общественной дискуссии о ситуации в стране. Однако мало что можно понять, если мыслить исключительно категориями экономических, политических или социальных моделей, без достаточной исторической и культурной глубины. Проблематика реформ вовсе не является исключительным уделом позднесоветской и постсоветской истории.Описанные лектором модели российских реформ - "модернизация" Петра Первого - позволяют сравнить и понять, каким образом происходило перенесение западных моделей на российскую почву, как решалась задача повышения эффективности управления как в условиях острого кризиса, так и в ситуации внутренней стабильности.
Проблема нерівноправ'я стала однією з таких, що лягли в основу просвітницької ідеології, представниками якої є наведені у переліку діячі. Дане питання постало особливо гостро у 18 столітті, коли проблема соціальної диференціації, зокрема, не рівноправність, фактичне безправ' я так званого третього стану, до якого належали ус суспільства, окрім духовенства та дворянства, перестало бути у повній мірі обґрунтованим у суспільстві. Так, саме до цієї категорії населення належала буржуазія, що наприкінці 18 століття відігравала дуже помітну роль у суспільстві, водночас залишалася безправною. Дана проблема стала особливо актуальною саме для Франції, висловлювання діячів якої наведено вище, оскільки політико - економічна ситуація, що склалася у цей період, була вибухонебезпечною, фактично катастрофічно.. Ослаблена виснажливими правліннями Людовиків 14 та 15, економічна політика останнього ледве не поставила країну на межу розорення, отримала не найкращої заміни у вигляді економічної політики Людовика 16,що він не міг забезпечити проведення необхідних реформ, підводячи країну до межі краху. Такий стан речей викликав обурення третього стану ростом податків, що вони були нестерпними, а в подальшому невдоволення народних мас у поєднанні з відсутністю адекватної економічної політики та централізованої сильної влади, що могла б приборкати народне невдоволення та взяти читуацію під свій контроль, призвело до початку Великої Французької революції, одним із завдань якої було встановлення рівноправ'я, що набуло відображення у прийнятій в перший рік революції Декларації прав людини і громадянина, що мовить, що "усі люди народжуються вільними та рівними в правах...'
Выступления в рамках “Публичных лекций “Полит.ру” неоднократно были посвящены российским реформам последних десятилетий. Разговор об этом является важнейшей частью общественной дискуссии о ситуации в стране. Однако мало что можно понять, если мыслить исключительно категориями экономических, политических или социальных моделей, без достаточной исторической и культурной глубины. Проблематика реформ вовсе не является исключительным уделом позднесоветской и постсоветской истории.Описанные лектором модели российских реформ - "модернизация" Петра Первого - позволяют сравнить и понять, каким образом происходило перенесение западных моделей на российскую почву, как решалась задача повышения эффективности управления как в условиях острого кризиса, так и в ситуации внутренней стабильности.
Проблема нерівноправ'я стала однією з таких, що лягли в основу просвітницької ідеології, представниками якої є наведені у переліку діячі. Дане питання постало особливо гостро у 18 столітті, коли проблема соціальної диференціації, зокрема, не рівноправність, фактичне безправ' я так званого третього стану, до якого належали ус суспільства, окрім духовенства та дворянства, перестало бути у повній мірі обґрунтованим у суспільстві. Так, саме до цієї категорії населення належала буржуазія, що наприкінці 18 століття відігравала дуже помітну роль у суспільстві, водночас залишалася безправною. Дана проблема стала особливо актуальною саме для Франції, висловлювання діячів якої наведено вище, оскільки політико - економічна ситуація, що склалася у цей період, була вибухонебезпечною, фактично катастрофічно.. Ослаблена виснажливими правліннями Людовиків 14 та 15, економічна політика останнього ледве не поставила країну на межу розорення, отримала не найкращої заміни у вигляді економічної політики Людовика 16,що він не міг забезпечити проведення необхідних реформ, підводячи країну до межі краху. Такий стан речей викликав обурення третього стану ростом податків, що вони були нестерпними, а в подальшому невдоволення народних мас у поєднанні з відсутністю адекватної економічної політики та централізованої сильної влади, що могла б приборкати народне невдоволення та взяти читуацію під свій контроль, призвело до початку Великої Французької революції, одним із завдань якої було встановлення рівноправ'я, що набуло відображення у прийнятій в перший рік революції Декларації прав людини і громадянина, що мовить, що "усі люди народжуються вільними та рівними в правах...'