Люблінська унія була укладена 1 липня 1569 року – угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту.
Причини укладення унії полягали в тому, що Польща здавна прагнула підкорити собі Велике князівство Литовське, об'єднати дві держави в одну під владою одного монарха.
^ Для України люблінська унія мала як позитивні так і негативні наслідки.
Позитивні наслідки
- у рамках однієї держави об'єдналася більшість українських земель. Це сприяло культурному і політичному об'єднанню українського народу, створювало
передумови для перетворення його в націю;
- у Річі Посполитій запорозьке козацтво активно втягувалося в політичне життя і швидко перетворилося в самостійну політичну силу;
- в Україні розширилася мережа установ освіти, зріс вплив культури Західної Європи.
^ Негативні наслідки
- проявилися не відразу, однак вони спричинили болісні зміни і потрясіння в українському суспільстві:
-зросли повинності і податки для селян і міщан;
-українське населення зазнавало національно-релігійних утисків;
-багато українських князів і шляхта ополячувалися (відбувалася полонізація
знаті). Це означало, що українське суспільство втрачало свою політичну еліту;
-українці терпіли сваволю з боку шляхти і коронного польського війська;
-Польська держава не могла захистити українські землі від турецько-татарської агресії.
Жизнь европейца в 16-17 веках была полярной относительно той, что была в период чумы. Численность населения уже выросла – в общем, в Европе было до 95-100 миллионов человек. При этом выросла плотность населения. Из-за этого Европа сильно отличалась от той, что была в эпидемию чумы. Увеличение численности населения говорит об улучшении условий жизни, изменения питания и условий рождаемости. Люди умирали в 40-60 лет, но новорожденные все еще умирали рано. Медицина все еще храмала, как и условия гигиены. То есть болезни и эпидемии все еще распространялись, в том числе и чума, которая поразила все Средиземноморье в первой четверти 17 века. Помимо того, что население умирало от эпидемии оспы, холеры, тифа, голода, пожаров, люди умирали от военных действий (Традцатилетняя война) и восстаний (в Нидерландах против испанского герцога Альбы).
В 16-17 веках большая часть населения Европы жила в деревнях, несмотря на то, что городское население стремительно росло. В городах были лучшие условия жизни.
Обычный европеец жил в старом доме, близко к своим соседям, от чего улицы становились очень узкими и грязными, и выгорали от пожара целыми квартами. Но дела обстояли не так плохо, как раньше, и люди расширяли улицы, выпрямляли их, высаживали деревья, разбивали парки. Еще одной особенность их жизни было отсутствие фонарей, так что улицы становились абсолютно темными ночью.
Однако, европейцы по-тихоньку делали свою кухню разнообразнее, приучались к определенным манерам поведения и этикету.
Резюмируя, можно совершенно точно сказать о том, что жизнь европейца в 16-17 века существенно менялась.
Причини укладення унії полягали в тому, що Польща здавна прагнула підкорити собі Велике князівство Литовське, об'єднати дві держави в одну під владою одного монарха.
^ Для України люблінська унія мала як позитивні так і негативні наслідки.
Позитивні наслідки
- у рамках однієї держави об'єдналася більшість українських земель. Це сприяло культурному і політичному об'єднанню українського народу, створювало
передумови для перетворення його в націю;
- у Річі Посполитій запорозьке козацтво активно втягувалося в політичне життя і швидко перетворилося в самостійну політичну силу;
- в Україні розширилася мережа установ освіти, зріс вплив культури Західної Європи.
^ Негативні наслідки
- проявилися не відразу, однак вони спричинили болісні зміни і потрясіння в українському суспільстві:
-зросли повинності і податки для селян і міщан;
-українське населення зазнавало національно-релігійних утисків;
-багато українських князів і шляхта ополячувалися (відбувалася полонізація
знаті). Це означало, що українське суспільство втрачало свою політичну еліту;
-українці терпіли сваволю з боку шляхти і коронного польського війська;
-Польська держава не могла захистити українські землі від турецько-татарської агресії.
Жизнь европейца в 16-17 веках была полярной относительно той, что была в период чумы. Численность населения уже выросла – в общем, в Европе было до 95-100 миллионов человек. При этом выросла плотность населения. Из-за этого Европа сильно отличалась от той, что была в эпидемию чумы. Увеличение численности населения говорит об улучшении условий жизни, изменения питания и условий рождаемости. Люди умирали в 40-60 лет, но новорожденные все еще умирали рано. Медицина все еще храмала, как и условия гигиены. То есть болезни и эпидемии все еще распространялись, в том числе и чума, которая поразила все Средиземноморье в первой четверти 17 века. Помимо того, что население умирало от эпидемии оспы, холеры, тифа, голода, пожаров, люди умирали от военных действий (Традцатилетняя война) и восстаний (в Нидерландах против испанского герцога Альбы).
В 16-17 веках большая часть населения Европы жила в деревнях, несмотря на то, что городское население стремительно росло. В городах были лучшие условия жизни.
Обычный европеец жил в старом доме, близко к своим соседям, от чего улицы становились очень узкими и грязными, и выгорали от пожара целыми квартами. Но дела обстояли не так плохо, как раньше, и люди расширяли улицы, выпрямляли их, высаживали деревья, разбивали парки. Еще одной особенность их жизни было отсутствие фонарей, так что улицы становились абсолютно темными ночью.
Однако, европейцы по-тихоньку делали свою кухню разнообразнее, приучались к определенным манерам поведения и этикету.
Резюмируя, можно совершенно точно сказать о том, что жизнь европейца в 16-17 века существенно менялась.