1. Император Нерон когда-то приказал умертвить свою тетку Домицию с чрезмерной дозы слабительного. 2. После пожара 64 года н. э. в Риме, император Нерон возложил всю вину за произошедшее на христиан. Он устроил страшные гонения на верующих, истязал и убивал их. К методам наказания можно отнести распятие на кресте, зашивание в шкуры зверей и травля собаками. Он приказывал распять человека на кресте и облить его маслом, затем масло поджигали, и человек заживо горел, освещая сады напротив дворца ярким светом пламени. Большинство зверств ничем не подтверждены, однако историки все же сходятся в том, что Нерон был первым в мире, кто начал тотальное гонение на христианство. 3. Нерон приказал заманить свою мать на великолепный корабль, который был построен так, что часть его должна была отвалиться и раздавить или утопить женщину. Но план не удался: мать получила лишь легкую рану и была Нерон был в отчаянии от неудачи дела. Но попыток избавиться от матери он не оставил случай: один из отпущенников матери был арестован, под одеждой его нашли кинжал. Это послужило доказательством умысла убить императора. Приближенный Нерона с надежными людьми отправился на виллу, где была мать Нерона, ворвался в спальню и убил ее. 4. Нерон решил прекратить жизнь брата, чтобы мать не передала ему сан императора. 5. Учитель Нерона Сенека умер, когда ему было около 70 лет, сохраняя твердость духа. Он мог прожить дольше, но Нерон приговорил его к смерти через самоубийство. Сенека хладнокровно вскрыл себе вены на руках и ногах. Поскольку кровь из старческого тела вытекала медленно, он опустил ноги в теплую воду, в то время как рабы записывали последние слова философа. Он говорил до тех пор, пока смерть не унесла его. 6. Нерон женился на мужчине — одном из своих рабов по имени Скорус. 7. Очень распространенными были пьяные оргии: Нерон одевался в звериную шкуру, потом выскакивал из клетки и по очереди насиловал привязанных к столбам голых мужчин и женщин. 8. Решив в очередной раз поменять жену, Нерон казнил свою первую супругу Октавию. Он обвинил ее в прелюбодеянии. Второй официальной женой императора стала супруга его лучшего друга. Но и она не продержалась долго. Вторую жену он убил, ударив ногой, больную и беременную.
§ 19. Зростання суспільно-політичної активності громадян
Роки «перебудови» відзначалися чимдалі більшим зростанням політичної активності суспільства. Вона виявлялася в діяльності так званих неформальних груп і об’єднань. Неформальними їх назвали на відміну від формальних, які створювалися до «перебудови» під контролем парткомів і підрозділів КДБ. Партійні та силові структури з особливим упередженням поставилися до організацій, які створювалися без узгодження з владою. Вони не були протизаконними, оскільки громадяни за всіма радянськими конституціями мали право на заснування об’єднань, союзів і спілок. Утім, ця конституційна норма (як і багато інших) до лібералізації режиму не діяла.
Найбільшою неформальною організацією був Народний рух України. Утворення його у вересні 1989 р. надало потужного імпульсу суспільно-політичному життю України. У квітні - травні 1989 р. було започатковано громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху.
Зростання релігійності населення України, відновлення раніше заборонених церков, їхня орієнтація на створення незалежної української церкви засвідчували кризу політики «войовничого атеїзму», запроваджуваної комуністичним режимом.
1. Поява неформальних організацій
У середині 1980-х рр. в Україні функціонували десятки тисяч первинних осередків суспільно-політичного, фізкультурно-оздоровчого, природничо-пізнавального та інших напрямів, які охоплювали понад 1,5 млн осіб - від піонерів до пенсіонерів. Ідеологи партії разом із чекістами ретельно оберігали ці організації від проникнення «екстремістських елементів».
Ініціатива у створенні перших неформальних організацій належала колишнім політв’язням і не ув’язненим владою дисидентам та шістдесятникам. У серпні 1987 р. вони спільно зі студентською молоддю створили в Києві Український культурологічний клуб (УКК). Проблеми, що їх обговорювали на зборах УКК, не виходили за межі історії та культури, але членів цієї організації цікавили «білі плями» радянської історії. Через це вони неминуче ставали в опозицію до радянської влади.
У жовтні 1987 р. у Львові заявило про початок діяльності Товариство Лева. Воно об’єднувало національно свідому молодь, робітників, навіть деяких комсомольських лідерів. Тоді ж члени Міжнародного ПЕН-клубу І. Калинець, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний та інші створили Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції.
Реакцією на катастрофічні наслідки Чорнобильської катастрофи стало заснування в грудні 1987 р. екологічної асоціації «Зелений світ». Фундаторами об’єднання були Спілка письменників і Спілка кінематографістів України. У березні 1988 р. на республіканському екологічному семінарі в київському Будинку кіно головою «Зеленого світу» обрали письменника Юрія Щербака.
На основі Української Гельсінської групи (УГГ) у березні 1988 р. сформувалася організація республіканського масштабу - Українська Гельсінська спілка (УГС). Її лідером став Л. Лук’яненко, звільнений тільки в грудні того року.
У 1987 р. відновилося видання журналу «Український вісник», що нелегально виходив у Львові до арешту в 1972 р. його редактора В. Чорновола, який знову очолив журнал. Тепер це було перше в Україні легальне незалежне громадсько-політичне видання, що приділяло велику увагу публікації раніше приховуваних історичних документів. «Український вісник» висвітлював також боротьбу з режимом в’язнів сумління (деякі з них ще перебували в таборах), друкував твори письменників, які раніше через цензуру не могли пробитися до читача. Після оформлення УГС журнал «Український вісник» став її офіційним друкованим органом.
У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка. За безпосередньої участі цієї організації і під тиском громадськості в жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР». Цей документ юридично закріплював державний статус української мови. Було гарантовано рівноправність мов усіх народів, що мешкали на території України, і створено умови для розширення сфери функціонування української мови як мови корінного населення. Відповідно до закону впродовж п’яти років українська мова мала замінити російську в державних установах. Проте реальний механізм контролю за виконанням закону не передбачався. Не брався до уваги й фактор спротиву його запровадженню. У державному бюджеті не передбачили матеріальні витрати на впровадження української мови у діловодство. Тому закон здебільшого залишався на папері.
2. После пожара 64 года н. э. в Риме, император Нерон возложил всю вину за произошедшее на христиан. Он устроил страшные гонения на верующих, истязал и убивал их. К методам наказания можно отнести распятие на кресте, зашивание в шкуры зверей и травля собаками. Он приказывал распять человека на кресте и облить его маслом, затем масло поджигали, и человек заживо горел, освещая сады напротив дворца ярким светом пламени. Большинство зверств ничем не подтверждены, однако историки все же сходятся в том, что Нерон был первым в мире, кто начал тотальное гонение на христианство.
3. Нерон приказал заманить свою мать на великолепный корабль, который был построен так, что часть его должна была отвалиться и раздавить или утопить женщину. Но план не удался: мать получила лишь легкую рану и была Нерон был в отчаянии от неудачи дела. Но попыток избавиться от матери он не оставил случай: один из отпущенников матери был арестован, под одеждой его нашли кинжал. Это послужило доказательством умысла убить императора. Приближенный Нерона с надежными людьми отправился на виллу, где была мать Нерона, ворвался в спальню и убил ее.
4. Нерон решил прекратить жизнь брата, чтобы мать не передала ему сан императора.
5. Учитель Нерона Сенека умер, когда ему было около 70 лет, сохраняя твердость духа. Он мог прожить дольше, но Нерон приговорил его к смерти через самоубийство. Сенека хладнокровно вскрыл себе вены на руках и ногах. Поскольку кровь из старческого тела вытекала медленно, он опустил ноги в теплую воду, в то время как рабы записывали последние слова философа. Он говорил до тех пор, пока смерть не унесла его.
6. Нерон женился на мужчине — одном из своих рабов по имени Скорус.
7. Очень распространенными были пьяные оргии: Нерон одевался в звериную шкуру, потом выскакивал из клетки и по очереди насиловал привязанных к столбам голых мужчин и женщин.
8. Решив в очередной раз поменять жену, Нерон казнил свою первую супругу Октавию. Он обвинил ее в прелюбодеянии. Второй официальной женой императора стала супруга его лучшего друга. Но и она не продержалась долго. Вторую жену он убил, ударив ногой, больную и беременную.
§ 19. Зростання суспільно-політичної активності громадян
Роки «перебудови» відзначалися чимдалі більшим зростанням політичної активності суспільства. Вона виявлялася в діяльності так званих неформальних груп і об’єднань. Неформальними їх назвали на відміну від формальних, які створювалися до «перебудови» під контролем парткомів і підрозділів КДБ. Партійні та силові структури з особливим упередженням поставилися до організацій, які створювалися без узгодження з владою. Вони не були протизаконними, оскільки громадяни за всіма радянськими конституціями мали право на заснування об’єднань, союзів і спілок. Утім, ця конституційна норма (як і багато інших) до лібералізації режиму не діяла.
Найбільшою неформальною організацією був Народний рух України. Утворення його у вересні 1989 р. надало потужного імпульсу суспільно-політичному життю України. У квітні - травні 1989 р. було започатковано громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху.
Зростання релігійності населення України, відновлення раніше заборонених церков, їхня орієнтація на створення незалежної української церкви засвідчували кризу політики «войовничого атеїзму», запроваджуваної комуністичним режимом.
1. Поява неформальних організацій
У середині 1980-х рр. в Україні функціонували десятки тисяч первинних осередків суспільно-політичного, фізкультурно-оздоровчого, природничо-пізнавального та інших напрямів, які охоплювали понад 1,5 млн осіб - від піонерів до пенсіонерів. Ідеологи партії разом із чекістами ретельно оберігали ці організації від проникнення «екстремістських елементів».
Ініціатива у створенні перших неформальних організацій належала колишнім політв’язням і не ув’язненим владою дисидентам та шістдесятникам. У серпні 1987 р. вони спільно зі студентською молоддю створили в Києві Український культурологічний клуб (УКК). Проблеми, що їх обговорювали на зборах УКК, не виходили за межі історії та культури, але членів цієї організації цікавили «білі плями» радянської історії. Через це вони неминуче ставали в опозицію до радянської влади.
У жовтні 1987 р. у Львові заявило про початок діяльності Товариство Лева. Воно об’єднувало національно свідому молодь, робітників, навіть деяких комсомольських лідерів. Тоді ж члени Міжнародного ПЕН-клубу І. Калинець, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний та інші створили Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції.
Реакцією на катастрофічні наслідки Чорнобильської катастрофи стало заснування в грудні 1987 р. екологічної асоціації «Зелений світ». Фундаторами об’єднання були Спілка письменників і Спілка кінематографістів України. У березні 1988 р. на республіканському екологічному семінарі в київському Будинку кіно головою «Зеленого світу» обрали письменника Юрія Щербака.
На основі Української Гельсінської групи (УГГ) у березні 1988 р. сформувалася організація республіканського масштабу - Українська Гельсінська спілка (УГС). Її лідером став Л. Лук’яненко, звільнений тільки в грудні того року.
У 1987 р. відновилося видання журналу «Український вісник», що нелегально виходив у Львові до арешту в 1972 р. його редактора В. Чорновола, який знову очолив журнал. Тепер це було перше в Україні легальне незалежне громадсько-політичне видання, що приділяло велику увагу публікації раніше приховуваних історичних документів. «Український вісник» висвітлював також боротьбу з режимом в’язнів сумління (деякі з них ще перебували в таборах), друкував твори письменників, які раніше через цензуру не могли пробитися до читача. Після оформлення УГС журнал «Український вісник» став її офіційним друкованим органом.
У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка. За безпосередньої участі цієї організації і під тиском громадськості в жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР». Цей документ юридично закріплював державний статус української мови. Було гарантовано рівноправність мов усіх народів, що мешкали на території України, і створено умови для розширення сфери функціонування української мови як мови корінного населення. Відповідно до закону впродовж п’яти років українська мова мала замінити російську в державних установах. Проте реальний механізм контролю за виконанням закону не передбачався. Не брався до уваги й фактор спротиву його запровадженню. У державному бюджеті не передбачили матеріальні витрати на впровадження української мови у діловодство. Тому закон здебільшого залишався на папері.
Объяснение: