Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».
За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини). Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.
XVIII век в России принес изменения в процесс обучения: появились новые подходы к образованию.
Богословие стали преподавать только в епархиальных школах, где обучались дети духовенства. К 1727 г. в России насчитывалось 46 епархиальных школ с 3056 учащимися.
В 1701 г. в Москве в здании бывшей Сухаревской башни была основана Школа математических и навигационных наук. В том же 1701 г. была открыта Артиллерийская школа; в 1708 г. — Медицинское училище; в 1712 г. — Инженерная школа. В 1715 г. старшие классы Школы математических и навигационных наук были переведены в Петербург и преобразованы в Морскую академию (ныне Высшая военно-морская академия).
К концу первой четверти XVIII в. по указу 1714 г. в губерниях были открыты 42 цифирные школы с 2000 учащимися (к середине века многие цифирные школы были присоединены к духовным училищам, а другие закрылись).
При Анне Иоанновне (1730—1740) дети солдат учились в гарнизонных школах.
При металлургических заводах на Урале и в Олонецком крае правительство организовало первые горные школы, готовивших специалистов горного дела.
Закладывались основы для развития системы замкнутых сословных школ, сложившейся к середине XVIII в.
В 1732 г. учрежден Корпус кадетов или Сухопутный шляхетский (дворянский) корпус. После окончания этого учебного заведения дворянские дети получали офицерские чины.
Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».
За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини). Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.
Объяснение:
XVIII век в России принес изменения в процесс обучения: появились новые подходы к образованию.
Богословие стали преподавать только в епархиальных школах, где обучались дети духовенства. К 1727 г. в России насчитывалось 46 епархиальных школ с 3056 учащимися.
В 1701 г. в Москве в здании бывшей Сухаревской башни была основана Школа математических и навигационных наук. В том же 1701 г. была открыта Артиллерийская школа; в 1708 г. — Медицинское училище; в 1712 г. — Инженерная школа. В 1715 г. старшие классы Школы математических и навигационных наук были переведены в Петербург и преобразованы в Морскую академию (ныне Высшая военно-морская академия).
К концу первой четверти XVIII в. по указу 1714 г. в губерниях были открыты 42 цифирные школы с 2000 учащимися (к середине века многие цифирные школы были присоединены к духовным училищам, а другие закрылись).
При Анне Иоанновне (1730—1740) дети солдат учились в гарнизонных школах.
При металлургических заводах на Урале и в Олонецком крае правительство организовало первые горные школы, готовивших специалистов горного дела.
Закладывались основы для развития системы замкнутых сословных школ, сложившейся к середине XVIII в.
В 1732 г. учрежден Корпус кадетов или Сухопутный шляхетский (дворянский) корпус. После окончания этого учебного заведения дворянские дети получали офицерские чины.