Жангир-хан с воинами занял оборону в ущелье реки Орбулак Джунгарского Алатау и ждал в засаде до прихода основных сил казахов на пути следования неизвестного количества джунгарской армии во главе с Эрдэни-Батуром. Половина воинов организовала завал на пути, а остальная часть рассредоточились на утёсах, тем самым подготовив засаду джунгарам. В этой битве казахами было впервые массово применено огнестрельное оружие, и в первые же часы джунгары лишились многих воинов, шедших спереди[10]. Затем с тыла по джунгарам ударили войска, приведённые на Жалантосом-батыром эмира Мавераннахра. Джунгары вынуждены были отступить в Джунгарию.
1. Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій
Однією із загальних закономірностей історичного процесу є нерівномірність його розвитку як у часі, так і в просторі. В історії людства на певних етапах окремі народи ставали носіями суспільного прогресу. До того ж на ранніх стадіях, коли людина ще сильно залежала від природи, дуже важливим був географічний чинник.
В кінці IV – III тисячолітті до н. е. творцями перших цивілізацій на Землі стали народи, які заселяли долини великих рік – Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе. Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусиль селянських общин, накопичення за часом розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті врожаї. Навіть кам'яні, дерев'яні або мідні знаряддя дозволяли вести тут велико-обсягові земляні роботи і одержувати значний додатковий продукт.
Отже, створювалися умови для майнового розшарування і виникнення держави. Склався особливий тип держави – східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорстка централізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому – збереження сільської общини.
Ці загальні риси мали конкретні своєрідні прояви в різних країнах Стародавнього Сходу.
2. Основні досягнення культури Стародавньої Месопотамії
Історія відкриття. Месопотамією (українською – Межиріччя або Дворіччя) називають область між ріками Тигром і Євфратом. Ця територія зараз переважно належить Іраку. Стародавня Месопотамія – історична область, де згідно з сучасними уявленнями раніше від усіх на планеті складається державність.
Дуже довго ця цивілізація залишалася практично невідомою науці. Основним джерелом знань була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавілонської вежі, про правителя Навуходоносора і полонення євреїв, про халдеїв – мешканців Вавилона, про столицю Ассірії – Ніневію – "велику блудницю", про чаші гніву, яку сім ангелів вилили на приєвфратські землі. Опис цих місць зустрічається і у давньогрецького історика Геродота. Він захоплювався стінами Вавилона – такої ширини, що на них могли роз'їхатися дві бойові колісниці, прирахував до чудес світу "висячі сади Семіраміди". Такі свідчення довго викликали сумніви, тому що було незрозуміло, куди могла зникнути велика цивілізація. У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату. Були розкопані головні міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворіччя.
Объяснение:
Жангир-хан с воинами занял оборону в ущелье реки Орбулак Джунгарского Алатау и ждал в засаде до прихода основных сил казахов на пути следования неизвестного количества джунгарской армии во главе с Эрдэни-Батуром. Половина воинов организовала завал на пути, а остальная часть рассредоточились на утёсах, тем самым подготовив засаду джунгарам. В этой битве казахами было впервые массово применено огнестрельное оружие, и в первые же часы джунгары лишились многих воинов, шедших спереди[10]. Затем с тыла по джунгарам ударили войска, приведённые на Жалантосом-батыром эмира Мавераннахра. Джунгары вынуждены были отступить в Джунгарию.
1. Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій
Однією із загальних закономірностей історичного процесу є нерівномірність його розвитку як у часі, так і в просторі. В історії людства на певних етапах окремі народи ставали носіями суспільного прогресу. До того ж на ранніх стадіях, коли людина ще сильно залежала від природи, дуже важливим був географічний чинник.
В кінці IV – III тисячолітті до н. е. творцями перших цивілізацій на Землі стали народи, які заселяли долини великих рік – Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе. Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусиль селянських общин, накопичення за часом розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті врожаї. Навіть кам'яні, дерев'яні або мідні знаряддя дозволяли вести тут велико-обсягові земляні роботи і одержувати значний додатковий продукт.
Отже, створювалися умови для майнового розшарування і виникнення держави. Склався особливий тип держави – східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорстка централізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому – збереження сільської общини.
Ці загальні риси мали конкретні своєрідні прояви в різних країнах Стародавнього Сходу.
2. Основні досягнення культури Стародавньої Месопотамії
Історія відкриття. Месопотамією (українською – Межиріччя або Дворіччя) називають область між ріками Тигром і Євфратом. Ця територія зараз переважно належить Іраку. Стародавня Месопотамія – історична область, де згідно з сучасними уявленнями раніше від усіх на планеті складається державність.
Дуже довго ця цивілізація залишалася практично невідомою науці. Основним джерелом знань була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавілонської вежі, про правителя Навуходоносора і полонення євреїв, про халдеїв – мешканців Вавилона, про столицю Ассірії – Ніневію – "велику блудницю", про чаші гніву, яку сім ангелів вилили на приєвфратські землі. Опис цих місць зустрічається і у давньогрецького історика Геродота. Він захоплювався стінами Вавилона – такої ширини, що на них могли роз'їхатися дві бойові колісниці, прирахував до чудес світу "висячі сади Семіраміди". Такі свідчення довго викликали сумніви, тому що було незрозуміло, куди могла зникнути велика цивілізація. У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату. Були розкопані головні міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворіччя.